Бережанський замок

Бережа́нський за́мокпам’ятка архітектури та містобудування національного значення (Тернопільський район, Тернопільська область, Україна).

Бережанський замок. Напівкругла бастея.
Фото 1950-х Г. Логвина
План
Графічна реконструкція Г. Логвина
Напівкругла бастея.
Фото В. Вечерського
Ренесансний декор фасаду замкового палацу.
Фото В. Вечерського

Загальні відомості

Мурований замок міститься зі східного боку історичного центру міста у заболоченій заплаві р. Золотої Липи (ліва притока р. Дністра) на острові, утвореному двома річищами.

Історична довідка

Замок (як свою головну резиденцію) заснував після 1530 коронний стражник і майбутній великий коронний гетьман М. Сенявський (1489–1569; тепер Україна — Польща). Будівництво відбувалося в декілька етапів за участі італійських майстрів. Основний будівельний період — 1534–1554. Останній етап будівництва — злам 17–18 ст.

Спочатку збудовано муровані палац із брамою в ньому, напівкруглу бастею і чотиригранну чотириярусну башту в південно-східній частині замку. 1570 у північній частині замкової території збудовано дерев’яні будинок і башту.

У першій половині 17 ст. замок укріплено бастеями, в одній з яких (п’ятикутній) містився арсенал. Двір забудовано мурованими будинками. До 1675 замок отримав зовнішні укріплення за староголландською системою: 4 земляні бастіони з ескарпами, равеліном, валами та ровами. Замок витримував облоги татар і турків, а також козаків під час воєн 17 ст. У 1648 його здобули козаки під проводом Б. Хмельницького. 1655 шведи під командою генерала Р. Дугласа (1611–1662; Шотландія — Швеція) захопили замок без збройного опору. 1667 замок витримав дві козацькі облоги, 1675 вистояв під час нападу турків під проводом паші Ібрагіма Шишмана (Шейтана; початок 17 ст. — 1685; Туреччина).

12.05.1703 князь Ференц ІІ Ракоці (1676–1735; тепер Угорщина) підписав у замку Бережанську прокламацію, якою закликав угорців воювати проти Габсбургів.

Після смерті останнього представника роду по чоловічій лінії великого коронного гетьмана А. Сенявського (1666–1726; тепер Україна) замок почав занепадати. 1728 вдова власника Е. Сенявська з Любомирських (1669–1729; тепер Польща) віддала замок разом із замковим костелом римо-католицькому чернечому ордену (останній вигнано з замку австрійцями). 1784 замок перейшов у власність князів Любомирських, з 1816 — Потоцьких. 1784 австрійська влада конфіскувала цінності із замкового костелу; Любомирські перевезли усе найцінніше з Бережанського замку в інші свої резиденції. Відтоді замок почав руйнуватися.

1829 розібрано два горішні яруси бастей, згодом знесено земляні бастіонні укріплення. Протягом 19 ст. тут містилася пивоварня, військова залога, склади. 1861 виконано ремонт, 1876 — реставраційні роботи.

Під час Першої світової війни замок обстріляно артилерією (1916–1917). Після 1918 власник Я. К. Потоцький (1863–1934; тепер Польща) подарував замок Війську Польському, коштом якого виконували реставраційні роботи (до 1939).

Протягом другої половини 20 ст. замок перетворено на руїну. З 2002 замок є об’єктом Державного історико-архітектурного заповідника в м. Бережанах.

Характеристика

Замок має в плані форму неправильного п’ятикутника. У його розплануванні тричі використано прийом фланкування наріжного кута мурів великими бастеями, що створюють умови для поєднання фронтального і флангового обстрілу оборонцями прилеглої території. Полігональні бастеї тепер двоярусні, без склепінь. Південно-східна напівкругла бастея — чотириярусна. Усі бастеї забезпечені системою бійниць, зокрема зі схрещеними ходами. Периметральна забудова замкового двору представлена чотирма двоповерховими корпусами і триповерховим головним палацом, що прилягає до напівкруглої бастеї. На зовнішніх мурах були бійниці, на внутрішніх — великі вікна. Уздовж дворових фасадів влаштовано двоярусні аркадні (див. Аркада) галереї в стилі ренесансу. Палац єдиний з усіх споруд зберіг оборонний аттик, декорований глухою аркадою з ключовидними бійницями в простінках між пілястрами. Головна брама у вигляді наскрізного аркового отвору влаштована в першому ярусі палацу. Її прикрашає ренесансний різьблений білокам’яний портал.

На замковому дворі знаходиться Троїцький костел-усипальня, побудований М. Сенявським одночасно з замком (1554). Тут поховано видатних представників роду Сенявських. 1920 їхні саркофаги вивезено до м. Кракова (Польща; тепер у замку Пескова Скала). Скульптурні надгробки виконували скульптори Генріх Горст (? – 1612, Нідерланди-Польща) та Йоган (Ян) Пфістер (1573-1642, Польща-Україна).

Спочатку костел був зального типу, однонавовим, із гранчастим пресбітерієм і квадратним у плані притвором. 1619–1624 до нави прибудовано південно-західну каплицю, декоровану 1627–1628. Північно-східну каплицю прибудовано на зламі 16–17 ст. Композиція костелу аналогічна італійським купольним каплицям-усипальням 16–17 ст. Наву перекрито хрестовим склепінням, притвор і пресбітерій — циліндричними з розпалубками. Фасади нави й північно-східної каплиці об’єднані загальним архітектурним декором у стилі бароко, що містить пілястри коринфського ордера і розкріпований (див. Розкріповка) антаблемент. Головний фасад нави поєднує стилістику ренесансу і бароко: ренесансний портал виділений розірваним сегментним сандриком, ренесансну композицію вікон доповнено бароковими овальними нішами. Південно-західна каплиця не має архітектурного декору. Куполи каплиць освітлені завдяки широким циліндричним світловим ліхтарям, що сприяють перспективному розкриттю висотного внутрішнього простору. В інтер’єрі купол південно-західної каплиці покрито скульптурним декором, виконаним Й. Пфістером.

Значення

Бережанський замок родини Сенявських разом із костелом є одним із найвизначніших творів оборонної та сакральної архітектури України доби Відродження.

Додатково

  • Фундатор замку і замкового костелу М. Сенявський був не католиком, а аріанином, послідовником Ф. Социна. Тільки помираючи 21.02.1569, М. Сенявський повернувся у лоно римо-католицької церкви.
  • Після приєднання Західного Поділля до імперії Габсбургів (1772) замок утратив оборонне й репрезентативне значення.
  • Замок досліджували Г. Логвин, Ю. Нельговський (1918–1983; тепер Україна), Т. Трегубова (1937–2021; Україна), які виконали обміри, фотофіксацію та запропонували його візуальні реконструкції. Докладні обміри, дослідження і проект реставрації замку та пристосування його під готельно-рекреаційний центр виконав 1990 інститут «Укрзахідпроектреставрація» (м. Львів, не реалізовано).

Література

  1. Нельговский Ю. Некоторые особенности замков Подольских земель Украины XVI — начала XVII вв. // Архитектурное наследство. 1979. Вып. 27. С. 89–96.
  2. Нельговський Ю. Ренесанс в архітектурі України XVI — першої половини XVIІ ст. // Українське мистецтво у міжнародних зв’язках. Дожовтневий період. Київ : Наукова думка, 1983. С. 42–60.
  3. Лонкевич Д., Бойко О. Замки Тернопільської області (з архіву інституту «Укрзахідпроектреставрація») // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». 2000. № 11. С. 59–88.
  4. Оконченко І. Бережанські фортифікації XVI–XVIІ ст. // Галицька брама. 2002. № 7–9 (91–93). С. 8–11.
  5. Парацій В. Бережанський замок // Галицька брама. 2002. № 7–9 (91–93). С. 12–17.
  6. Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : Деснянська правда, 2011. С. 341–346.
  7. Вечерський В. Замки та фортеці України. Київ : Балтія-Друк, 2015. С. 57–59.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Бережанський замок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бережанський замок (дата звернення: 27.11.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
10.11.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ