Социн, Фауст

Соци́н, Фа́уст [ пол. Socyn, Faust; лат. Faustus Socinus; справжнє прізвище та ім’я — Соцціні, Фаусто Паоло (італ. Sozzini, Fausto Paolo); 05.12.1539, м. Сієна, тепер область Тоскана, Італія — 04.03.1604, с. Люславиці, тепер Тернівського повіту Малопольського воєводства, Польща] — релігійний діяч доби Реформації, гуманіст, теолог, засновник антитринітарного руху социніан.

Социн, Фауст (Socyn, Faust)
Справжнє ім’я	Фаусто Паоло
Справжнє прізвище	Соцціні
Народження	05.12.1539
Місце народження	Сієна (місто)
Смерть	04.03.1603
Місце смерті	Люславиці
Місце поховання	Люславиці
Місце діяльності	Італія, Швейцарія, Польща
Напрями діяльності	богослов'я, проповідництво, релігійні реформи
Традиція/школа	протестантизм

Життєпис

Походив з родовитого й заможного італійського роду, що дав низку відомих юристів і каноністів. Батько — професор права (викладав, зокрема, у Болонському університеті); рідний дядько — богослов і засновник антитринітарного вчення Леліо (Лелей) Социн (1525‒1562). Під впливом останнього Фауст відмовився від юридичної кар’єри та зацікавився теологічними питаннями, захопився протестантськими (див. Протестантизм) ідеями. Систематичної освіти не здобув. Отримана від діда спадщина (1556) забезпечила йому фінансову незалежність.

Вступив 1557 до Сієнської академії — товариства аристократії, вчених-гуманістів, які опікувалися розвитком поезії, театру, опануванням класичних мов, красномовства.

Через переслідування інквізиції переїхав 1561 з Італії до Франції (в м. Ліон), де вивчав юриспруденцію, займався поезією та літературою.

У 1563‒1574 повернувся до Італії. Цей період життя відомий найменше: за панівним припущенням — на службі у княгині Ізабелли Медічі (1542–1576), доньки правителя Флоренції. 1565‒1568 перебував у м. Римі, правдоподібно як секретар аудитора Римської Роти.

1574 знову полишив батьківщину: спершу відвідав Швейцарію (побував у містах Базелі, Женеві, Цюріху), далі Трансільванію (1578) та Польщу (1579), де й осів. Мешкав у м. Кракові. Брав участь у богословських диспутах. Писав богословські й полемічні праці під численними псевдонімами. Став одним із ідейних лідерів польських братів.

Був змушений полишити м. Краків у 1583, знайшов прихисток в обійсті у польського шляхтича Христофора Морштина в с. Павликовицях (1586 узяв шлюб з його донькою Ельжбетою).

Після смерті тосканського патрона Социна — великого князя Франческо Медічі (1587) інквізиція розпочала заочний процес проти діяча в м. Сієні (тривав у 1588‒1591). Процес закінчився смертним вироком (було спалено опудало обвинуваченого) та конфіскацією майна. Цього ж року пішла з життя і дружина Социна. Відтоді цілковито присвятив себе проповідницькій та богословській діяльності.

Зазнавав гонінь. 1598 ледь не загинув за свої переконання від рук католиків, його будинок було пограбовано й спалено, а книги й рукописи знищено (зокрема й трактат проти атеїзму, який автор вважав однією з кращих своїх праць).

Решту життя провів у маєтку свого послідовника Авраама Блонського в с. Люславицях.

Погляди. Праці

У Польщі вів активну полеміку з анабаптистами, кальвіністами. Заперечував християнський догмат про Трійцю, божественність Ісуса Христа, первородний гріх та його спокутування. Проте, на відміну від інших антитринітаріїв, дотримувався погляду, що Ісусу Христу варто вклонятися наче Богу: вважав його главою правдивої Церкви та вищим моральним авторитетом (хоча й відкидав викупну та рятівну місію). Вбачав у Христі цілковито людську природу, хоч і безгрішну, доводив, що Ісус своїми стражданнями навчив людей зносити власні страждання.

Розвивав передусім моральну доктрину християнства. На думку Социна, Бог наділив людину можливістю вдосконалювати своє життя та здатністю обирати вічне життя або вічну смерть. Тим заперечував кальвіністське (див. Кальвінізм) вчення про передвизначення. На відміну від М. Лютера не абсолютизував ролі Святого Письма як єдиного джерела віровчення. Звертався до розуму й логіки як засобів розпізнавання християнських істин.

Мавзолей Ф. Социна у с. Люславицях, Польща

Систематизував свої антитринітарні погляди в цілісну теологічну доктрину. Виконав основну роботу з укладання т. з. Раківського катехизису (віроповчальної книги польських антитринітаріїв, виданої 1605 в м. Ракові під назвою «Катехизис Собору того люду, який у Королівстві Польському та у Великому Князівстві Литовському, а також в інших землях Корони, стверджує й визнає…»). Автор праць «Про Ісуса Христа Спасителя» (1578), «Про стан першої людини до гріхопадіння (1578), «Про авторитет Святого Письма» (бл. 1580), «Про природу Ісуса Христа» (1584), незавершених коментарів до Біблії. Праця «До книги Якова Палеолога…» (Раків, 1581) спричинила широкий резонанс. Перекладав біблійні псалми італійською мовою.

Праці Социна були видані його онуком — письменником і богословом, одним із лідерів Реформації на польських, українських і білоруських землях А. Вишоватим (1608–1678) у м. Амстердамі в 1668.

Діяч залишив також багатий епістолярій, виданий (посмертно) у кількох томах.

Визнання

Зажив відомості та авторитету як ідейний лідер протестантів у Речі Посполитій. Його погляди у 16‒17 ст. стали основою доктрини польських братів, Унітарної церкви Трансільванії, поширилися на теренах сучасної Білорусі, України. До початку 17 ст. практично всі польські антитринітарії стали социніанами.

Ідеї Социна вплинули на унітарні рухи у Великій Британії та США, погляди Дж. Лока, Б. Спінози та ін.

1936 на місці могили Социна в с. Люславицях зведено мавзолей.

Праці

Opera omnia: in duos tomos distincta. Irenopoli : [w. p.], 1656. 814 р.
Listy : w 2 t. Warszawa : PWN, 1959.
Aggiunte all’epistolario di Fausto Sozzini, 1561‒1568. Warszawa; Łódź : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1982. 160 p.
Faustus Socinus (1539–1604) // Post-Reformation Digital Library. URL: https://www.prdl.org/author_view.php?a_id=21

Література

Любащенко В. Історія протестантизму в Україні. 2-ге вид., допов. і випр. Київ : Поліс, 1996. 350 с.
Socinianism and Arminianism: Antitrinitarians, Calvinists, and Cultural Exchange in Seventeenth-Century Europe / Ed. by M. Mulsow, J. Rohls. Leiden : Brill, 2005. 306 р.
Zmorzanka A. Z. Socyn Faust // Encyklopedia filozofii polskiej : w 3 t. Lublin : Polskie Towarzystwo Tomasza z Akwinu, 2011. Т. 2. Р. 578‒579.
Biagioni М. The Radical Reformation and the Making of Modern Europe. A Lasting Heritage. Leiden; Boston : Brill, 2016. 192 p.
Biagioni М. Sozzini e il Socinianesimo — Introduzione // Bruniana & Campanelliana. 2021. № 1‒2. Р. 189‒195.

Автори ВУЕ

Покликання на цю статтю: Филипович Л. О., Арістова А. В. Социн, Фауст // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Социн, Фауст (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.01.2024