Равелін

Равелі́н (від лат. revelere — відділяти) — допоміжне укріплення: оборонна споруда трикутного, іноді прямокутного чи п’ятикутного плану перед оборонним валом, куртиною, фортечною брамою.

Два равеліни (під літерами E, F) типової чотирибастіонної фортеці на Українській лінії (оборонна лінія 1730-х на півдні Лівобережної України)

Є елементом бастіонної (див. Бастіон) системи укріплень.

Равеліни влаштовували з напільного боку фортеці перед ровом між двома бастіонами для додаткового захисту від нападу й обстрілу. Захисники равелінів були озброєні ручною вогнепальною зброєю; у равелінах, як і в бастіонах, розміщували гармати.

Равеліни у фортецях Європи відомі з кінця 15 ст. Уперше застосовані в Італії. У 16 ст. їх удосконалили німецькі фортифікатори. Спершу будували мурованими з цегли й каменю у вигляді гострокутних споруд, нижчих, ніж головний фортечний вал чи мур (равелін Золочівського замку). З кінця 16 ст. у Північній Європі равеліни почали споруджувати земляними, оскільки вони краще витримували артилерійські обстріли. Їх застосовували до першої половини 19 ст.

В Україні равеліни будували з кінця 17 ст. у регулярних земляних фортецях. У м. Києві збережено залишки равеліна цитаделі Київської фортеці.

Література

Вечерський В. Равелін // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 243.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Равелін // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Равелін (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.09.2022