Андріївська церква

Андріївська церква
Андріївська церквау.jpg
Андріївська церква, краєвид з Подолу. Київ, 1852. Фотограф Роджер Фентон
Клодт фон Юргенсбург. «Краєвид у Києві», 1871

Андрі́ївська це́рква — пам’ятка архітектури та мистецтва національного значення в Україні. Розташована у м. Києві на території Національного заповідника "Софія Київська". Збудована у 18 ст. у стилі бароко на Андріївській горі.

Історична довідка

Андріївська церква зведена на місці, яке вважається священним для православної спільноти — на пагорбі, де, відповідно до літописного переказу з «Повісті минулих літ», було встановлено перший хрест на землях майбутньої Київської Русі. Згідно з літописом, апостол Андрій Первозваний проповідував у м. Синопі (тепер Туреччина), звідки прийшов до м. Корсуня (Херсонесу) у Криму. Діставшись гирла Дніпра, рухався рікою у північному напрямку. Побачив круті дніпровські пагорби, зійшов на один із них і провістив виникнення м. Києва: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа; і буде місто велике, і багато церков воздвигне Бог». Літописець зафіксував обставини, які супроводжували виголошення пророцтва релігійного: «І піднявся на ці гори, благословив, поставив хрест, і помолився Богу, і зійшов з цієї гори, де з часом постав Київ, і пішов Дніпром угору».

Кияни здавна вшановували місце встановлення хреста, зводили храми на честь апостола. Найдавніша Андріївська церква у м. Києві споруджена 1086 при так званому Янчиному монастирі (до нашого часу не зберігся). Фундатором храму був київський князь Всеволод Ярославич (Янка — його дочка), який при охрещенні отримав ім’я Андрій.

Андріївську церкву, що існує дотепер, заклали на тому пагорбі, з яким у свідомості киян у 18 ст. асоціювалася історія про проповідь апостола Андрія та встановлення ним хреста. Освячення місця, обраного для будівництва храму, відбулося 09.09.1744 у присутності імператриці Єлизавети Петрівни (ініціаторки зведення церкви).

Храм будували за проектом тодішнього обер-архітектора Російської імперії Ф.-Б. Растреллі (проєкт розроблено у м. Санкт-Петербурзі, до м. Києва архітектор не приїжджав). Для його втілення з м. Москви був відряджений архітектор І. Мічурін.

Позаяк Андріївську церкву зводили як палацовий храм царської родини у м. Києві, його будівництво контролювала петербурзька придворна Канцелярія від будівель. У зв’язку зі складними геологічними особливостями місцини та політичними обставинами зведення Андріївської церкви тривало майже чверть століття. Споруда була в основному завершена 1751. У 1752–1753 тривали роботи з виготовлення елементів внутрішнього убранства та розписи інтер’єру церкви. Їх планували завершити до весни 1753, коли до м. Києва для освячення храму мала завітати імп. Єлизавета Петрівна. Утім, візит імператриці було скасовано через викриття замаху на неї. Після 1753 роботи з опорядження храму загальмувалися. Храм освячено 19.08.1767 (на день пам’яті святого воїна-мученика Андрія Стратилата) Київським митрополитом Арсенієм Могилянським (1757–1770).

Згодом було проведено низку поточних і капітальних ремонтів будівлі (зокрема 1771, 1785–1786, 1825–1828, 1949–1954 тощо).

З 1936 Андріївська церква — музей. Постановою Ради Народних Комісарів від 07.03.1939 на правах філіалу включена до складу Софійського державного архітектурно-історичного музею-заповідника (тепер Національний заповідник «Софія Київська»).

Постановою Ради Міністрів УРСР від 10.07.1962 споруду Андріївської церкви передано на баланс Держбуду УРСР, а наказом Держбуду УРСР від 10.01.1968 — Державному архітектурно-історичному заповіднику «Софійський музей». 10.09.1968 Андріївська церква як музей відкрилася для масового відвідування.

1974–1987 здійснено повну реставрацію пам’ятки на підставі виявлених у графічному зібранні віденського музею «Альбертіна» копій авторських креслень Б.-Ф. Растреллі (авторська група реставраторів: архітектор В. Корнєєва, мистецтвознавець М. Дегтярьов, інженери Б. Левандовська, А. Рожков).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 Українській автокефальній православній церкві надано дозвіл на проведення богослужінь в Андріївській церкві в дні дванадесятих церковних свят, особливого поминання померлих, ювілейних і пам’ятних дат, а також визначних державних і церковних подій.

18.10.2018 Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про особливості користування Андріївською церквою Національного заповідника “Софія Київська”». За ним, Андріївська церква, яка лишається музеєм у складі Національного заповідника «Софія Київська» (фактично — у державній власності), передана в безоплатне постійне користування Вселенському патріархату для здійснення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній і процесій.

В грудні 2020 завершено останню натепер реставрацію пам'ятки. Урочисту літургію з нагоди завершення 11-річної реставрації Андріївської церкви, що стала головним храмом Ставропігії Вселенської Патріархії в Україні, було проведено 13.12.2020.

Характеристика

Андріївська церква органічно вписується у навколишній ландшафт і відіграє роль архітектурної домінанти в панорамі Києва, яка об’єднує «Верхнє» та «Нижнє» місто. Особливості складного рельєфу, джерельні та ґрунтові води пагорба зумовили необхідність поставити Андріївську церкву на масивному 14-метровому стилобаті, що має вигляд двоповерхової споруди. Церква й стилобат збудовані з цегли на кам’яних підмурках. Храм розташований посередині п’ятикутної тераси, до якої ведуть чавунні сходи з трьома майданчиками. У плані церква має форму хреста, східна частина якого заокруглена апсидою, а західна — трохи витягнута (довжина споруди — 31,7 м, ширина — 20,4 м, висота від тераси разом з хрестом на бані — 60 м).

Церква п’ятиверхої композиції складається з центральної бані та чотирьох декоративних веж, якими увінчано опорні пілони-контрфорси (див. Пілон, Контрфорс), розміщені на діагональних осях будови. Посередині будівлі здіймається барабан висотою 10 м й діаметром 14 м, у якому прорізано 8 напівкруглих вгорі вікон. Над барабаном височіє сфероподібна баня, що домінує в силуеті церкви. Увінчують баню маківка, куля та хрест.

Стіни церкви діляться по горизонталі архітектурними профілями на три нерівні частини: цоколь, стіну і антаблемент з фронтонами. Посередині західного фасаду — єдиний вхід із металевими дверима, оздобленими орнаментами і хрестами. Декорування фасадів вирішено застосуванням колон коринфського й іонічного ордерів, спарених пілястр, карнизів складного профілю, картушів із монограмою імператриці Єлизавети, позолоченого чавунного та мідного барокового декору. Великі й малі вікна основного об’єму оздоблені ліпними наличниками, а капітелі колон і пілястр вилито з чавуну й позолочено. Барабан бані декоровано пілястрами з іонічними мідними капітелями, антаблементом, картушами.

Інтер’єр церкви — центрально-баневий, безстовпний простір, в якому виразно читаються хрестоподібний план споруди, архітектурне членування стін пілястрами, карнизами та віконними прорізами. Гілки хреста перекрито склепіннями, а перехід до баневого простору здійснено за рахунок підпружних арок і парусів храму. Гармонійно поєднуючись та взаємодоповнюючи один одного, цілісний ансамбль інтер’єру церкви утворюють різні види мистецтва: архітектура, ліплення, різьблення, живопис.

Ліпний орнамент органічно підкреслює той чи той елемент архітектури, своїм витонченим асиметричним візерунком прикрашає двері, вікна, ніші, пілястри, підбаневий простір. Ліплення виготовлялося з гіпсу й вкривалося позолотою.

Зразками різьбярського мистецтва в Андріївській церкві є іконостас, надпрестольна сінь-ротонда та проповідницька кафедра. Іконостас, створений за ескізами та лекалами Б.-Ф. Растреллі на початку 1750-х, відіграє провідну роль в організації внутрішнього простору. Основу-каркас іконостасу виготовили в м. Києві, а декоративне різьблення до нього — у м. Санкт-Петербурзі.

В Андріївській церкві — 68 полотен олійного живопису та одне зображення на тиньку західного склепіння. Над створенням ікон для лицьової сторони (39 образів) іконостаса у 1751–1752 працювала петербурзька «живописна команда» Канцелярії від будівель під керівництвом І.Вишнякова. Замовлення виконували художники О. Антропов, А. Єрошевський, П. Семенов, О. Бельський, О. Поспєлов, І. Фірсов. Пензлю О. Антропова належать живописні клейма балюстради проповідницької кафедри, ікона іконостаса «Успіння Богородиці», сцена «Благовіщення» з Царських воріт, зображення Андрія Первозванного на західному склепінні церкви, а також вівтарний запрестольний образ «Таємна вечеря» (1754). Ікони зворотного боку іконостаса виконані художниками І. Роменським та І. Чайковським.

У трансепті Андріївської церкви містяться дві картини 19 століття — «Проповідь апостола Андрія» художника П. Бориспольця (Україна; 1847) та копія картини «Вибір віри князем Володимиром» художника Й. Еггінка (Латвія). Обидва полотна були подаровані Андріївській церкві 19.08.1867 з нагоди відзначення 100-літнього ювілею з дня її освячення. Картини належать до історичного жанру і відтворюють літописні перекази про проповідь християнства, заснування міста Києва та поширення православ’я на теренах Давньої Русі.

Значення

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 Андріївська церква увійшла до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення м. Києва, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Її включено до каталогу «1000 чудес світу. Шедеври людства п’яти континентів», виданого у Німеччині (2002).

Андріївська церква як пам’ятка донесла до сьогодення архітектурні форми та церковний інтер’єр епохи бароко.

Значимість Андріївської церкви зумовлена ще й тим, що в ній збережений іконостас, автором якого є Б.-Ф. Растреллі (один з двох збережених у світі).

Храм є місцем проведення людних урочистих богослужінь у найважливіші церковні свята, на честь значимих для держави подій. Очолюють літургії представники Вселенського патріархату у співслужінні з єпископами Православної церкви України.

Додатково

  • У 1840-х у цій залі проживав київський подвижник І. Расторгуєв, за прізвиськом «Босий» (помер 1849), який приймав тут прочан і калік і допомагав їм.
  • 1896–1918 настоятелем Андріївської церкви був Ф. Титов (1864–1935) — історик, книгознавець, протоієрей, доктор богослов'я. 1890 закінчив Київську духовну академію, викладав у ній церковну історію, з 1905 — професор, 1914–1916 — редактор «Київських єпархіальних відомостей» («Киевских епархиальных ведомостей»). Автор праць з історії церкви, освіти, книгодрукування в Україні, про старожитності Києва. 1918 емігрував.
  • 1918 Андріївську церкву передано парафії Української автокефальної православної церкви. Тут правили українською мовою у різний час протоієрей Василь (Липківський) (згодом митрополит УАПЦ), Н. Шараївський (згодом архієпископ), П. Тарнавський (згодом єпископ), диякон О. Дурдуківський. Восени 1925 Андріївську церкву передано радянською владою прорежимній Обновленській церкві.
  • Під час окупації Києва 1941–1943 тут відбувалися відправи УАПЦ. 1942 у нижній церкві було хіротонізовано на єпископа Переяславського Мстислава (Скрипника). У 1998 на стилобаті встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом Патріарха Мстислава (скульптор В. Щур).

Література

  1. Андріївська церква // Київ. Енциклопедичний довідник. Київ: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981, с. 41.
  2. Андріївська церква // Звід пам'яток історії та культури України. Київ. Кн. 1, ч. 1. Київ : Головна редакція Зводу пам'яток історії та культури при видавництві «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1999, с. 155–159.
  3. Дегтярьов М., Корнєєва В. Андріївська церква. Київ : Техніка, 1999. 120 с.
  4. Литвинчук Ж. Андріївська церква: путівник. Київ : Купріянова О. О., 2006. 64 с.
  5. Литвинчук Ж. Проблемні питання в атрибуції живопису Андріївської церкви // Софійські читання. Матеріали VII міжнародної науково-практичної конференції «До 90-річчя від дня народження відомого дослідника пам’яток Національного заповідника “Софія Київська”, д.і.н. Сергія Олександровича Висоцького». Київ : Олег Філюк, 2015. C. 59–72.
  6. Нетудихаткін І. Андріївська церква у часи настоятеля Федора Тітова (1896–1918). Київ : Самміт-Книга, 2016. 181 с.
  7. Нетудихаткін І. «Мозаїка» Андріївської церкви. Київ : Либідь, 2019. 88 с.

Автор ВУЕ

І. А. Нетудихаткін


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Нетудихаткін І. А. Андріївська церква // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андріївська церква (дата звернення: 20.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
07.07.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ