Растреллі, Бартоломео Франческо
Растре́ллі, Бартоломе́о Франче́ско (італ. Rastrelli, Bartolomeo Francesco; рос. Растрелли, Варфоломей Варфоломеевич, 1700, м. Париж, Франція — 29.04.1771, м. Санкт-Петербург, тепер Російська Федерація) — архітектор, представник бароко, академік архітектури Санкт-Петербурзької академії мистецтв (з 1771), автор низки споруд на теренах Російської імперії.
|
Растреллі, Бартоломео Франческо (Rastrelli, Bartolomeo Francesco) | |
|---|---|
| Народження | 1700 |
| Місце народження | Париж |
| Смерть | 29.04.1771 |
| Місце смерті | Санкт-Петербург |
| Напрями діяльності | архітектура |
| Традиція/школа | бароко |
Життєпис
Народився в сім’ї вихідця з м. Флоренції скульптора й архітектора К. Б. Растреллі (1675–1744), який купив 1704 титул графа Папської області. 1716 разом із батьком переїхав до м. Санкт-Петербурга, куди того запросив Петро I. Навчався у батька.
Від 1722 працював самостійно як архітектор, виконуючи приватні замовлення. 1722–1730 двічі виїздив за кордон для вдосконалення майстерності (в Італію, південні німецькі землі, можливо — у Францію, одна з цих поїздок тривала 5 років). Тоді найбільший вплив на формування творчого почерку Растреллі справили витвори архітекторів Й. Б. Нойманна і М. Д. Пеппельманна.
Працював у Курляндії, для герцога Е. Й. Бірона (1690–1772), у містах Санкт-Петербурзі й Москві для російської імператриці Анни Іванівни. Після воцаріння Єлизавети Петрівни став її придворним архітектором. Від 1738 обіймав при імператорському дворі посаду обер-архітектора, підтверджену 1748.
З початком царювання Катерини ІІ, яка впровадила моду на класицизм, Растреллі 1763 отримав відставку і 1764 виїхав із родиною з м. Санкт-Петербурга. Відтоді жив у Курляндському герцогстві, виїжджаючи до Швейцарії, Італії та Пруссії.
Творчість
Представник стилю бароко в Російській імперії, майстер створення грандіозних і пишних архітектурних ансамблів, насичених вишуканою архітектурною й скульптурною пластикою, з активною поліхромією, включаючи позолоту основних форм декору.
Його творчість вплинула на архітекторів з теренів як України (І. Григорович-Барський), так і Росії (С. Чевакінський, 1709–1780; Ю. Фельтен, 1730–1801), зокрема й на тих, які будували в Україні (А. Квасов, І. Мічурін, 1700–1763).
Твори
За його проектами споруджено та перебудовано понад 70 будівель, серед яких найвідомішими є імператорські палаци. З-поміж творів Растреллі:
- палац Е. Й. Бірона в Рундале (с. Пілсрундале, тепер Рундальський край, Латвія; 1736–1740, 1764–1767);
- Міттавський палац Е. Й. Бірона в м. Єлгаві (Латвія; 1738–1740, 1763–1772);
- Великий палац у Петергофі й церква (1747–1756);
- ансамбль Смольного монастиря у м. Санкт-Петербурзі (1748–1764);
- Воронцовський палац у м. Санкт-Петербурзі (1749–1757);
- Великий Катерининський палац у Царському Селі й паркові павільйони (1752–1757);
- Строгановський палац у м. Санкт-Петербурзі (1753–1754);
- Зимовий палац у Санкт-Петербурзі (1754–1762).
Український доробок майстра — проект Андріївської церкви в м. Києві (1748). Йому також традиційно приписують авторство Маріїнського палацу в м. Києві та іконостас Собору Різдва Богородиці (див. Собор Різдва Богородиці та дзвіниця в Козельці), але документально це не підтверджено, як і перебування Растреллі на теренах України.
Визнання
Растреллі мав велику прижиттєву й посмертну славу, проте Російський імператорський двір, замовлення якого архітектор виконував упродовж 30 років, його не заохочував, а імператриця Єлизавета Петрівна поставила під сумнів його графський титул. Тільки імператор Петро III 1762 надав Растреллі чин генерал-майора і нагородив орденом св. Анни.
Цитата
Переклад:
«Озираючись назад на все створене Растреллі й порівнюючи його творчість з мистецтвом найкращих майстрів тодішньої Європи, ми повинні визнати, що за силою художнього натхнення, за винятковим даром гострої вигадки він не поступається нікому з сучасників».
Оригінал:
«Оглядываясь назад на все созданное Растрелли и сравнивая его творчество с искусством лучших мастеров тогдашней Европы, мы должны признать, что по силе художественного вдохновения, по исключительному дару острой выдумки он не уступает никому из современников»Цит. за: Грабарь И. Э. Граф Варфоломей Варфоломеевич Растрелли // История русского искусства. Архитектура : в 6 т. Москва : И. Кнебель, 1914. Т. 3. С. 228. Переклад В. Вечерського.
Література
- Грабарь И. Э. Граф Варфоломей Варфоломеевич Растрелли // История русского искусства. Архитектура : в 6 т. Москва : И. Кнебель, 1914. Т. 3. С. 181–228.
- Овсянников Ю. М. Франческо Бартоломео Растрелли. Ленинград : Искусство, 1982. 224 с.
- Пилявский В. И., Славина Т. А., Тиц А. А. и др. История русской архитектуры. 2-е изд., перераб. и доп. Санкт-Петербург : Стройиздат, 1994. С. 576.
- Виппер Б. Р. Архитектура русского барокко. Москва : Б.С.Г.-Пресс, 2008. С. 65–94.
- Вечерський В. В., Немировський О. О. Растреллі Варфоломій Варфоломійович. Енциклопедія історії України : у 10 т. Київ : Наукова думка, 2012. Т. 9. С. 137.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Растреллі, Бартоломео Франческо // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Растреллі, Бартоломео Франческо (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.09.2020
