Верхній Бельведер у Відні
|
Верхній Бельведер у Відні | |
|---|---|
| Країна | Австрія |
| Місце розташування | Відень |
| Рік внесення | 2001 |
Ве́рхній Бельведе́р у Ві́дні (нім. Das Obere Belvedere in Wien) — палац, архітектурна пам’ятка, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Відня історичний центр», внесеної 2001 до Списку всесвітньої пам’ятки ЮНЕСКО під № 1033, Австрія.
Палац, який є головним складником палацово-паркового ансамблю Бельведера, міститься з південного боку історичного центру міста на пологому схилі. Весь ансамбль, відповідно до розташування на рельєфі, поділяють на Нижній Бельведер, Верхній Бельведер і парк між ними.
Історична довідка
1697 принц Євгеній Савойський купив маєток за межами укріпленого середмістя Відня. У маєтку на місці заміського будинку, зведеного 1694–1697, за проєктом архітектора Й. Л. фон Гільдебрандта 1714–1716 збудовано скромний одноповерховий мурований палац Нижній Бельведер, у якому принц мешкав улітку. Регулярний парк у французькому стилі створив 1700–1725 разом із Й. Л. фон Гільдебрандтом ландшафтний архітектор Д. Жирар (1680; Франція — 1738, тепер Німеччина). 1720–1726 за проєктом Й. Л. фон Гільдебрандта угорі на плато збудовано великий триповерховий мурований палац Верхній Бельведер, що мав суто представницькі функції, відповідно до слави, авторитету й політичного впливу принца. Племінниця і спадкоємниця Євгенія Савойського принцеса Анна Вікторія Савойська (1683; Франція — 1763; тепер Італія) продала весь маєток Бельведер 1752 імператриці Марії Терезії, яка 1754 передала його в державну власність.
Розпорядженням імператора Йосифа ІІ у Верхній Бельведер 1775–1777 перенесено зі Штальбурга [корпусу в складі імператорської резиденції Гофбург у м. Відні; див. Імператорський форум (Гофбург) у Відні] імператорську картинну галерею і 1780 її разом з усім ансамблем, зокрема й парком, відкрито для публіки. 1890 картинну галерею перенесено до Віденського художньо-історичного музею. 1894–1914 Бельведер був резиденцією спадкоємця престолу ерцгерцога Франца Фердинанда. 1894 він експонував тут свою колекцію 18 000 етнографічних предметів з різних континентів, зібраних під час навколосвітньої мандрівки 1892–1893 на торпедному крейсері «Імператриця Єлизавета». 1934–1938 у Верхньому Бельведері мешкав канцлер Австрії К. Шушніг. 1903 у Нижньому Бельведері відкрито державну Сучасну галерею, 1912 перейменовану на Австрійську державну галерею. З 1921 у Нижньому Бельведері розміщено Музей бароко, з 1924 у Верхньому Бельведері — Галерею 19 ст. Тепер Австрійська галерея Бельведер має постійну експозицію у Верхньому Бельведері й виставкові зали у Нижньому Бельведері. 15.05.1955 у Мармуровій залі Верхнього Бельведера урочисто підписано Австрійський державний договір, яким відновлено суверенітет країни. Реставрацію ансамблю виконано 2005–2010. Парк доглядає Федеральна служба садів.
Характеристика
Нижній Бельведер є симетричним видовженим одноповерховим корпусом у стилі бароко. Має мезонін на осі симетрії головного фасаду та високий мансардовий (див. Мансарда) дах. Від будівлі угору по схилу піднімається парк з партерною зеленню, стриженими деревами й кущами, терасами, каскадними (див. Каскад) фонтанами й скульптурами. Оскільки Верхній Бельведер розташований на 23 м вище, ніж Нижній, то в композиції парку й тематиці паркової скульптури шлях до Верхнього Бельведера метафорично осмислено як сходження з підземного царства на Олімп. Парк має три партери — нижній, середній і верхній. Біля Нижнього Бельведера є оранжерея і Камерний сад, біля Верхнього Бельведера — найстаріший у Європі Альпійський сад площею 2 500 кв. м.
Верхній Бельведер є великим мурованим двоповерховим палацом у стилі бароко з триповерховою центральною частиною. З півдня його відділяє від довколишньої вуличної мережі, зокрема від Принц Ойген-штрасе, мурована огорожа з вишуканою бароковою брамою та великий парковий басейн. Палац створено за павільйонною схемою, де кожну частину будівлі увінчано оригінальної форми мансардним дахом, а наріжні гранчасті ризаліти, схожі на вежі, — банями. Фасади мають розвинений пластичний декор із численними пілястрами, віконними наличниками з сандриками, картушами, маскаронами, орнаментами скульптурної роботи. Їх доповнюють горішні балюстради з вазами й скульптурними групами. Така ж барокова пишнота властива інтер’єрам палацу, які добре збережено. Серед них найвищу мистецьку цінність мають парадні сходи та двосвітна Мармурова (Державна) зала, плафон якої прикрашено фрескою художника К. І. Карлоне (1686–1775; тепер Італія), що парадоксальним чином зображує принца Євгенія Савойського не як великого полководця, генералісимуса й переможця Османської імперії, а як нового Аполлона, покровителя наук і мистецтв.
Значення
Верхній Бельведер є найціннішим об’єктом палацово-паркового ансамблю Бельведера, зразком оригінального австрійського бароко з виразними рисами національної своєрідності.
Додатково
- Вимоги до відвідувачів музейної збірки у Верхньому Бельведері 1780: бути пристойно одягненим, з начищеним взуттям; шпаги, шаблі та іншу зброю слід було здавати в гардероб. У погану погоду (дощ, снігопад) експозицію закривали для відвідування.
- Дізнавшись про нездужання композитора А. Брукнера, імператор Франц Йосиф І 1895 надав йому квартиру на першому поверсі флігеля Верхнього Бельведера. Тут композитор і помер 11.10.1896.
Література
- Seeger U. von. Stadtpalast und Belvedere des Prinz Eugen. Entstehung, Gestalt, Funktion und Bedeutung. Wien : Böhlau, 2004. 480 p.
- Seeger U., Frodl G. Das Sommerpalais des Prinzen Eugen Belvedere. Wien : Brandstätter, 2006. 144 p.
- Stephan P. Das Obere Belvedere in Wien. Architektonisches Konzept und Ikonographie. Das Schloss des Prinzen Eugen als Abbild seines Selbstverständnisses. Wien : Böhlau, 2010. 255 p.
- Kluckert E. Art and Architecture in the Seventeenth and Eighteenth Centuries, Baroque and Rococo // Toman R. Vienna: Art and Architecture / Trans. from german. 2nd ed. Potsdam : H. F. Ullmann, 2018. P. 44–143.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Верхній Бельведер у Відні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Верхній Бельведер у Відні (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.09.2023
