Трогір, історичне місто

Трогір, історичне місто
Країна	Хорватія
Місце розташування	Трогір
Площа	6,4 га; буферна зона 4,8 га.
Рік внесення	1997
Критерії	(ii)(iv)

Трогі́р, істори́чне мі́сто (англ. Historic City of Trogir) — архітектурний комплекс забудови старовинного міста; пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1997), Сплітсько-Далматинська жупанія, Хорватія.

Схематичний план розташування пам'ятки: її територію позначено помаранчевим кольором; буферну зону позначено жовтим кольором

Міський оборонний мур з баштами

Мала лоджія, прибудована до міського оборонного муру

Центральна площа з Міською лоджією та годинниковою вежею

Ратуша на центральній площі

Замок Камерленго

Площа території пам'ятки 6,4 га; буферної зони 4,8 га.

Розташування. Складники

Міститься біля східного узбережжя Адріатичного моря на невеликому острові у західній частині затоки Маніос між материком і о. Чіово. Від нього і від материка відділено протоками, через які перекинуто мости. Як пам'ятка за типом належить до визначних місць. Основними складниками є оборонні споруди, історичне розпланування міста, забудова його центральної площі з ансамблем кафедрального собору Святого Лаврентія, храми із дзвіницями, старовинні житлові будинки.

Історична довідка

Стародавнє м. Трагуріон заснували грецькі колоністи у 3 ст. до н. е. як торгове поселення. Місто оточили оборонними мурами, а його вулиці розпланували за прямокутно-прямолінійним принципом, утворивши прямокутні в плані квартали забудови. Міський план наочно втілює етапи розвитку населеного пункту. Стародавній Трагуріон лежить на східному кінці острова. Забудовану територію розширили в ранньому середньовіччі, свідченням чого є два концентричні кола будинків і вулиць у межах оборонних мурів. Середньовічне передмістя Пасіке лежить із західного боку, оточене пізнішим муром з баштами. Порт міститься з південного боку. Його захищає масивний венеційський замок Камерленго, що включає раніші генуезькі оборонні споруди. Будівництво на головній площі провідної міської архітектурної домінанти — кафедрального собору Святого Лаврентія на місці ранньохристиянського храму — розпочато близько 1200. Південний портал завершено 1213. Майстер Радован (13 ст., тепер Хорватія) 1240 закінчив визначний твір середньовічного мистецтва — щедро прикрашений скульптурою головний західний портал. Спорудження стін завершено у середині 13 ст., але середню наву тринавової базиліки перекрито мурованими склепіннями тільки у першій половині 15 ст. Дзвіницю добудовано наприкінці 16 ст. Наслідком тривалого періоду будівництва стало поєднання тут послідовних архітектурних стилів — романського, ґотики та ренесансу. На площі перед собором стоїть одна з кращих громадських будівель Трогіра — ратуша 14–15 ст. Вона зазнала реставрації в 19 ст., але зберегла свій ренесансний вигляд і містить багато оригінальних елементів і архітектурних деталей.

Тепер хорватський Закон про захист історичного міста Трогір передбачає суворий контроль за усіма аспектами розвитку міста. Раніше через історичний центр проходила регіональна автомобільна дорога. Рух нею великовагового транспорту протягом багатьох десятиріч був одним із головних чинників погіршення ситуації в місті. Після перенесення дороги 2018 цю проблему вирішено.

Характеристика

Трогір є визначним прикладом цілісно збереженого старовинного міста. Овальні контури історичного центру міста визначилися ще в доісторичні часи. Ортогональний план вулиць острівного поселення сягає доби еллінізму, відповідає розплануванню римських міст, демонструючи органічне розширення з моменту його заснування, без будь-яких серйозних втручань у 19–20 ст. Дві найстародавніші головні вулиці, кардо і декуманус, зберегли містобудівне значення. На такій розпланувальній основі створено міську забудову з громадськими спорудами та приватними житловими будинками. Тут романські церкви стоять поряд із визначними будівлями епохи Відродження та бароко венеційського періоду. Таке архітектурне середовище збережено з мінімальними сучасними втручаннями. Міський пейзаж Трогіра визначається вузькими вуличками, однорідність забудови яких підкреслено будівельним матеріалом — місцевим каменем-вапняком, світлий колір якого має золотистий відтінок. Із численних палаців аристократії міста палац Чипіко, що стоїть перед західною частиною собору, є найвизначнішим, займаючи цілий квартал. По всьому місту є палаци інших провідних сімей міських патриціїв. Чимало з них стоять на підмурках античних (див. Античність) чи романських споруд, але демонструють різноманітні архітектурні стилі від ґотики до бароко. До комплексу оборонних споруд належать добре збережені міські мури з оборонними баштами, венеційська бастія в районі порту та замок Камерленго.

Автентичність архітектурного комплексу міської забудови дуже висока, оскільки пізніших будівельних втручань майже немає, а офіційна політика полягає в тому, щоб запобігти цьому. У місті піклуються про автентичність не тільки художньої форми творів архітектури й скульптури, а й матеріалів виготовлення їх: з огляду на це відмовилися від абразивного очищення каменю на користь збереження патини, а там, де необхідна заміна якихось елементів, завжди використовують автентичні матеріали та традиційні технології.

Опрацювання Плану управління пам'яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (менеджмент-плану) станом на 2024 не завершено.

Значення

Трогір є унікальним зразком середньовічного міста, побудованого на засадах елліністичної та римської урбаністики. Від свого первісного поселення акумулював впливи різних культур — грецької, римської, візантійської, угорської та венеційської, прикладами чого є як загальний містобудівний устрій, так і архітектура будівель і споруд. За розмірами й населенням Трогір мініатюрний, але його значення для культурної та економічної історії Адріатики є незрівнянно більшим, ніж його міський масштаб. Установи, спосіб життя, внесок у національну та загальносвітову культуру й науку роблять його одним із найважливіших міст Адріатики. З огляду на це Трогір, історичне місто включено 1997 до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 810 за критеріями (ii)(iv).

Галерея

Кафедральний собор Святого Лаврентія
Головний портал собору Святого Лаврентія
Скульптурні зображення левів, що фланкують головний портал собору Святого Лаврентія
«Дракони, які пожирають блудницю». Скульптурне зображення в екзонартексі собору Святого Лаврентія
Ківорій над головним вівтарем собору Святого Лаврентія
Інтер’єр каплиці блаженного Іоанна Трогірського в соборі Святого Лаврентія
Церква монастиря домініканців

Джерело

Historic City of Trogir // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/810/

Література

Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 24–29.
Travirka A. Trogir: historia, cultura, patrimonio artístico. Zadar : Forum, 2008. 112 p.
Bužančić R. Trogirska katedrala. Zagreb : Turisticka naklada, 2009. 72 p.
Travirka A. Croacia: historia, cultura, patrimonio artístico. Zadar : Forum, 2011. P. 162–167.
Babić I. Trogir: grad i spomenici. Split : Književni krug ; Muzej hrvatskih arheoloških spomenika, 2016. 545 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Трогір, історичне місто // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Трогір, історичне місто (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.11.2024