Спасо-Преображенська церква в Маринині
Спа́со-Преображе́нська це́рква в Мари́нині, Преображення Господнього церква в Маринині — парафіяльний православний храм, пам’ятка архітектури національного значення, Рівненський район, Рівненська область, Україна.
Дерев’яні церква та дзвіниця стоять у центрі села на високому пагорбі над р. Случ і є архітектурними домінантами у ландшафті. Тут розташований ландшафтний заказник «Соколині гори» (складник регіонального ландшафтного парку «Надслучанський»), а у 15–17 ст. були дерев’яно-земляний замок і монастир (не збережено).
Історична довідка
Церкву збудовано коштом парафіян 1801. Ремонт виконано 1857. Ззовні пофарбовано 1881, в інтер’єрі — у 2000-х. Дзвіницю перед західним фасадом церкви збудовано 1882. У радянський період богослужіння у храмі не припинялося. Під час німецько-радянської війни 1941–1945 верхи над бабинцем і вівтарем зазнали пошкоджень, тому в інтер’єрі церкви їх зашили пласкими стелями.
Характеристика
Церкву зведено з дубових брусів на підмурку, що включає муровані фундамент і цоколь, накритий вузеньким дашком. Зруби ззовні не ошальовано (див. Шалівка) дошками, що є рідкісною особливістю в українській дерев’яній архітектурі. Церква тридільна, триверха. Має великий квадратний у плані центральний зруб (наву), менший квадратний бабинець і ще менший гранчастий вівтар, обабіч якого — менші зруби дияконника й жертовника. Західний тамбур перед головним входом — пізніша прибудова. Три головні зруби рівновисокі, увінчані присадкуватими двозаломними восьмигранними верхами. В інтер’єрі перехід від четверика до восьмерика у кожному зрубі конструктивно виконано із застосуванням пласких трикутних пандативів. Бабинець поєднано з навою фігурною, складно профільованою аркою-вирізом, що є важливим композиційним акцентом інтер’єру. Простір нави розвинено вгору завдяки двом рубленим заломам та світловому ліхтарю. Подібні ж верхи є і над іншими двома зрубами (їх в інтер'єрі приховано стелями).
Дзвіниця триярусна, типу «восьмерик на двох четвериках», завершена високим наметовим дахом із маківкою. Перший і другий яруси зрубної конструкції, горішній — каркасний (див. Каркас); його отвори для дзвонів — із арковими перемичками. Дахи й верхи церкви та дзвіниці укрито оцинкованою покрівельною сталлю.
Значення
Церква з пізнішою дзвіницею утворюють гармонійний ансамбль споруд, що є окрасою пластично виразного культурного ландшафту. Висока історико-архітектурна цінність і мистецька довершеність храму дозволяють зарахувати його до кращих зразків волинської школи народної архітектури України. Як пам’ятки архітектури республіканського (тепер національного) значення від 1979 церква та дзвіниця мають спільний охоронний № 1488.
Джерела
- Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т. ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. Почаев : Типография Почаево-Успенской Лавры, 1889. С. 541–542.
- Переверзев Н. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Житомир : Издание Волынского Владимиро-Васильевского братства, 1914. с. 349–350.
- Постанова Ради міністрів УРСР «Про доповнення списку пам’яток містобудування і архітектури УРСР, що перебувають під охороною держави» від 6.09.1979 № 442
- Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. 1996. Вип. 4. С. 125.
Література
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Ил. справ.-каталог. В 4 т. Київ : Будівельник, 1985. Т. 3. С. 305.
- Завада В. Спасо-Преображенська церква, с. Маринин // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання Київ : Техніка, 2000. С. 205.
- Завада В. Дерев'яні храми Полісся. Київ : Техніка, 2004. 166 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Спасо-Преображенська церква в Маринині // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Спасо-Преображенська церква в Маринині (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.02.2026
