Перуцці, Бальдассаре
|
Перуцці, Бальдассаре (Peruzzi, Baldassare Tommaso) | |
|---|---|
| Народження | 05.01.1481 |
| Місце народження | Сієна |
| Смерть | 06.01.1536 |
| Місце смерті | Рим |
| Місце поховання | Пантеон у Римі |
| Місце діяльності | Італія |
| Напрями діяльності | Архітектура, живопис, фортифікація |
Перу́цці, Бальдасса́ре (італ. Peruzzi, Baldassare Tommaso; 05.01.1481, м. Сієна, тепер область Тоскана, Італія — 06.01.1536, м. Рим, тепер Італія) — архітектор, військовий інженер, художник доби Високого Ренесансу, автор низки споруд і фресок у м. Римі й інших містах Італії.
Життєпис
За версією сучасних італійських дослідників, народився у сім’ї ткача у с. Анкаяно (тепер у складі м. Совічілле за 10 км від м. Сієни, яке традиційно вважають місцем народження митця). Фахову освіту здобув у м. Сієні у майстернях: спочатку художника Пінтуріккіо (Пінтуріккйо — псевдонім Б. ді Бетто Бетті; 1452–1513; тепер Італія), згодом — художника, архітектора, військового інженера Ф. ді Джорджо Мартіні (1439–1501, тепер Італія), винахідника бастіонної (див. Бастіон) системи оборонних споруд. Від 1501 його покровителем став банкір, промисловець і меценат А. Кіджі (1466–1520; тепер Італія), на запрошення якого Перуцці 1503 переїхав до м. Рима і став співпрацювати з Д. Браманте і Рафаелем Санті. Виконував замовлення сім’ї Кіджі і Святого Престолу, проте не поривав зв’язків із м. Сієною, працюючи там епізодично 1504, 1507. Протягом 1506–1527 жив і працював у м. Римі. Був помічником Рафаеля Санті у виконанні фресок та Д. Браманте на будівництві Бельведера у Ватикані та собору Святого Петра.
Від 1520 очолив спорудження собору у співпраці з А. да Сангалло (Молодшим). Самостійно працював як архітектор і як художник — автор фресок в інтер’єрах палацових і культових споруд у м. Римі та інших населених пунктах Італії (зокрема 1522–1523 — у м. Болоньї).
Під час захоплення і розгрому м. Рима 1527 військом імператора Священної Римської імперії германської нації Карла V Габсбурга потрапив у полон до іспанців, ставши заручником у мародерів. Змушений був заплатити викуп і з ризиком для життя дістався м. Сієни. Працював головним архітектором республіки і військовим інженером — автором замку Белькаро, численних бастіонних оборонних споруд, брав участь в облозі м. Флоренції. 1532 повернувся до м. Рима і повторно очолив там будівництво собору Святого Петра.
Дж. Вазарі поширив версію про смерть Перуцці у старості й злиднях унаслідок отруєння колегами-заздрісниками, проте ця легенда не має підтверджень. Похований у Пантеоні в Римі, що засвідчує високий соціальний статус митця; могилу не збережено, але в інтер’єрі є кенотаф із відповідною епітафією. Його син Дж. С. Перуцці (1511; тепер Італія — 1572; тепер Австрія) також був архітектором.
Творчість
Як художник, автор численних фресок спершу перебував під впливом стилістики свого вчителя Пінтуріккіо. У 20-річному віці звільнився від того впливу внаслідок співпраці з Рафаелем Санті після переїзду до м. Рима. Там у віці до 30 років уславився як архітектор (що незвично для тієї епохи), створивши віллу Кіджі на околиці м. Рима. Вона увійшла в історію архітектури під назвою «Вілла Фарнезіна», за прізвищем наступних, після Кіджі, власників. Це — взірець ренесансної приміської вілли, що значно вплинув на подальший розвиток цього архітектурного типу. Інтер’єри вілли розмалювали фресками Рафаель Санті і Перуцці. У м. Римі Перуцці досліджував античні (див. Античність) архітектурні пам’ятки, виконував архітектурні обміри їх і на цій основі — фіксаційні кресленики, з яких було зроблено гравюри. Їхнє тиражування сприяло ознайомленню освіченої публіки Європи з античною архітектурною спадщиною. Перуцці став автором одного з найперших у світовій практиці зразків грамотної консервації напівзруйнованої античної архітектурної пам’ятки — палаццо Савеллі Орсіні, який Перуцці надбудував над руїнами античного театру Марцелла у м. Римі. Його учнем був С. Серліо, який оприлюднив неопубліковані теоретичні напрацювання свого вчителя та його обмірні кресленики античних римських пам’яток. Пізній етап творчості ознаменовано витвором, який, на думку мистецтвознавців, започаткував стилістику маньєризму в італійській архітектурі. Це палаццо Массімо-алле-Колонне у м. Римі. Керуючи будівництвом собору Святого Петра в Римі, Перуцці як колишній помічник у цій справі Д. Браманте і Рафаеля Санті повернувся від базилікальної (див. Базиліка) композиції собору, впровадженої Рафаелем Санті, до первісного центричного купольного храму за версією Д. Браманте. Ця обставина значно пізніше, вже після смерті митця, вплинула на проєкт Мікеланджело Буонарроті, за яким собор зрештою і збудовано.
Твори (усі — в Італії):
- вілла Сігізмондо Кіджі на околиці м. Сієни 1502–1505;
- вілла Кіджі (Фарнезіна) у м. Римі 1506–1511;
- фрески в інтер’єрі вілли Кіджі (Фарнезіна) у м. Римі 1510–1511;
- палаццо Савеллі Орсіні, надбудований над руїнами античного театру Марцелла в м. Римі 1510-ті;
- фрески в церкві Санта-Марія-делла-Паче у м. Римі 1516–1517;
- живописний декор (так зване Золоте склепіння) та інші фрески в інтер’єрі палаццо Канчеллерія в Римі 1519;
- надгробок Папи Римського Адріана VI у церкві Санта-Марія-дель-Аніма у м. Римі 1529;
- замок Монтепо в області Тоскана 1529–1530;
- палаццо Массімо-алле-Колонне у м. Римі 1532–1536;
- проєкт собору Святого Петра в Римі 1520–1534 (не реалізовано).
Визнання
Перуцці високо цінували колеги, разом з якими він працював — Рафаель Санті й Д. Браманте. Сучасники й послідовники (Дж. Вазарі, А. Палладіо, С. Серліо, В. Скамоцці та інші) вважали його «універсальною людиною», одним із найвидатніших художників і архітекторів 16 ст. Перуцці справив значний вплив на подальший розвиток світової архітектури завдяки багатомній праці свого учня С. Серліо, який широко використовував напрацювання вчителя.
Література
- Tessari Cr., Dal Co Fr. Baldassarre Peruzzi. Il progetto dell'antico. 2 ed. Milano : Mondadori Electa, 1995. 155 p.
- Huppert A. C. Becoming an Architect in Renaissance Italy: Art, Science and the Career of Baldassare Peruzzi. New Haven : Yale University Press, 2015. 220 p.
- Wölfflin H. Heinrich Wölfflin Gesammelte Werke : in 6 bd. Basel : Schwabe, 2023. Bd. 2: Renaissance und Barock Eine Untersuchung über Wesen und Entstehung des Barockstils in Italien 1888. 444 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Перуцці, Бальдассаре // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Перуцці, Бальдассаре (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.03.2025
