Кресленик архітектурний
Кре́сленик архітекту́рний — графічне зображення архітектурної форми, виконане на площині в заданому масштабі за допомогою креслярських інструментів чи комп’ютерної техніки відповідно до правил нарисної геометрії.
Загальні відомості
Кресленик архітектурний — спосіб фіксації архітектурного задуму та засіб обміну інформацією між учасниками архітектурно-будівельного процесу: замовником, інвестором, архітектором, будівельником, постачальником будівельних матеріалів і конструкцій, владою, громадськістю. Крім графічних зображень, кресленик містить математичну інформацію — розміри будівель, їхніх частин, елементів, їхні кути нахилу тощо. Кресленики архітектурні є основним і невід’ємним складником проєктно-кошторисної документації на будівництво, реконструкцію, реставрацію будівель і споруд. Кресленик архітектурний може бути виконаний вручну або із застосуванням комп’ютерних технологій. Процес виконання кресленика архітектурного називають кресленням.
Історична довідка
Кресленики такі ж давні, як і архітектурно-будівельна діяльність людства. Перший відомий науці кресленик зображено на діоритовій (див. Діорит) скульптурі Гудеа — правителя м. Лагаша в Давній Месопотамії 22 ст. до н. е. Уславлений будівничою діяльністю Гудеа тримає на колінах прямокутну табличку з накресленим на ній планом будинку й масштабною лінійкою. У тому ж регіоні відомо кілька давніх креслеників архітектурних (серед них і планів міст), виконаних на глиняних табличках. У Стародавньому Єгипті кресленики виконували на папірусі, в античній та середньовічній Європі — на пергаменті, з Нового часу — на папері.
Характеристика
За призначенням кресленики поділяють на:
- демонстраційні (дають загальне уявлення про архітектурний об’єкт);
- робочі (основні деталізовані графічні документи, на підставі яких будівлю чи споруду зводять на будівельному майданчику);
- обмірні або фіксаційні (фіксують наявний стан архітектурного об’єкта, який уже існує).
За методом створення зображення кресленики поділяють на:
- ортогональні проєкції;
- аксонометрію (диметрія, ізометрія, триметрія);
- перспективу.
Аксонометрію і перспективу використовують для максимальної наочності зображення.
В ортогональних проєкціях залежно від характеру зображення, його масштабу та ступеня деталізації розрізняють кресленики:
- генерального плану (показує загальну ситуацію в місці розташування будівлі чи споруди);
- плану (поверхових планів – для багатоповерхових будівель);
- фасадів;
- розрізів (поздовжнього і поперечного);
- розгорток інтер’єрів;
- архітектурних фрагментів (портали, брами, балкони, лоджії) і деталей (кронштейни, капітелі, маскарони).
Найуживаніші масштаби для генеральних планів 1:1000, 1:500, 1:200; для планів, фасадів, розрізів — 1:100, 1:50; для деталей — 1:25, 1:10, 1:5.
При цьому кресленики планів, фасадів і розрізів проєкційно пов’язані між собою та виконані в одному масштабі.
Кресленик може бути:
- монохромним (чорно-білим) і поліхромним;
- лінійним (штриховим) і тональним;
- може включати антураж і стафаж.
Галерея
|
Література
- Тиц А. А., Божко Ю. Г., Иванова Г. И. и др. Основы архитектурной композиции и проектирования. Киев : Вища школа, 1976. С. 12–20.
- Мардер А. Креслення архітектурне // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 305–306.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Кресленик архітектурний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кресленик архітектурний (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.05.2023
