Михайлівська церква у Великій Радогощі

План

Поздовжній розріз

Миха́йлівська це́рква у Вели́кій Радого́щі — православний парафіяльний храм, архітектурна пам’ятка національного значення, Шепетівський район, Хмельницька область, Україна.

Дерев’яний храм з такою ж дзвіницею стоїть на пагорбі у центрі села і є архітектурним акцентом у ландшафті й забудові. Дзвіниця виходить на головну вулицю села.

Історична довідка

Зведена до 1799, Михайлівська церква не має точної дати створення за браком джерел. Аналіз основних характеристик і особливостей споруди дозволили її дослідникові архітектору В. Заваді (нар. 1947; тепер Україна) датувати її початком 18 ст. Первісна композиція церкви залишилася незмінною, попри виконаний у першій половині 19 ст. незначний ремонт, під час якого стіни усіх трьох зрубів зміцнено додатковими конструкціями — так званими лисицями, а до бабинця прибудовано маленький прямокутний тамбур. Одночасно з церквою збудовано й дзвіницю, що стоїть на південний схід від церкви.

Характеристика

Церква тридільна, триверха, з трьома основними майже рівновисокими зрубами, квадратними у плані (середній найширший, вівтарний — найнижчий). Вони увінчані однаковими за конструкціями й формами низенькими гранчастими верхами на восьмериках із масивними маківками, які включають гранчасті ліхтарі (початково були світловими, а тепер їхні віконця зашито дошками). Стіни й восьмерики верхів згідно з питомо українською традицією ззовні ошальовано (див. Шалівка) дошками вертикально з нащільниками.

Бабинець і вівтар поєднано з центральним зрубом прямокутними отворами-вирізами. Внутрішній простір кожного зрубу висотно розкрито вгору, що сприяє враженню його значущості. Хори облаштовано у вигляді вузького різьбленого балкона на західній стіні центрального зрубу. Систему освітлення інтер’єру влаштовано так, що більшість вікон прорізано у стінах із південного боку. Головним пластичним акцентом інтер’єру є різьблений іконостас 18 ст. із мистецьки виконаними царськими вратами. Пропорції та архітектурні форми церкви досить архаїчні й характерні для східного регіону історичної Волині.

Дзвіниця є традиційною для Волині двоярусною спорудою зі зрубним четвериком нижнього ярусу та відкритою (пізніше зашитою дошками) низенькою аркадою-галереєю горішнього ярусу. Вирізняється тонким моделюванням форм і вишуканими пропорціями.

Значення

Церква належить до автентично (див. Автентичність) збережених визначних пам’яток волинської школи української народної архітектури, що оприявнює архаїчні риси у трактуванні основних об'ємів і внутрішнього простору. Михайлівська церква засвідчує процес формування на Волині архітектурного типу тридільного триверхого храму. Як пам’ятка архітектури республіканського (тепер національного) значення від 1979 має охоронний № 1684.

Література

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Ил. справ.-каталог. В 4 т. Київ : Будівельник, 1986. Т. 4. С. 207–208.
Завада В. Церква св. Михайла та дзвіниця, с. Велика Радогощ // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання Київ : Техніка, 2000. С. 253–254.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Михайлівська церква у Великій Радогощі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Михайлівська церква у Великій Радогощі (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.01.2026