Миколаївська церква в Синяві
Микола́ївська це́рква в Синя́ві — православний храм, архітектурна пам’ятка національного значення, Білоцерківський район, Київська область, Україна.
Дерев’яна споруда стоїть край села на підвищеному лівому березі р. Рось. Головна архітектурна домінанта села.
Історична довідка
Збудовано 1730 на місці спаленої під час нападу кримських татар попередньої дерев’яної церкви того ж посвячення, відомої від 1665. Первісно була тридільною, триверхою. У 2-й половині 18 ст. під час ремонту церкву розширено за рахунок прибудови до центрального зрубу з півночі й півдня нових зрубів, які відрізняються від первісних: у плані: це майже правильні квадрати зі зрізаними зовнішніми кутами. Так утворено хрещату п’ятидільну п’ятиверху композицію, в якій південний та північний зруби за своїми формами відрізняються від східного й західного (вівтаря й бабинця) і за розмірами дещо більші. У 1860-х до вівтаря добудовано ризницю, а 1878 до бабинця прибудовано західний притвор із дзвіницею в так званому єпархіальному стилі, силоміць насаджуваному владою Російської імперії. У радянську добу церкву було закрито. 1990 створено парафію УПЦ-МП [див. Українська православна церква (в єдності з Московським патріархатом)], стараннями якої храм відремонтовано і в ньому відновлено богослужіння. 2015 розроблено науково-проєктну документацію на реставрацію пам’ятки. Проте подальші роботи від 2018 виконано некваліфіковано й без належних дозволів. 2023 Київська обласна військова адміністрація ці роботи припинила як незаконні, а селищна рада взяла пам’ятку в своє оперативне управління. 22.02.2023 релігійна громада перейшла в Православну церкву України.
Характеристика
Церкву поставлено на масивних дубових підвалинах, які значно виступають вперед, і над ними, задля кращого збереження, влаштовано дашки на кшталт низенького опасання. Основні п’ять зрубів, що мають значний нахил стін досередини, увінчано двозаломними верхами. Центральний зруб у плані — прямокутник, витягнутий у поперечному напрямку. Вівтар і бабинець — витягнуті в поздовжньому напрямку прямокутники зі зрізаними зовнішніми кутами. Прибудований пізніше західний притвор прямокутний у плані, а дзвіниця — квадратна, двоярусна, типу восьмерик на четверику, увінчана восьмигранним шатром із маківкою. Відповідно до національної традиції усі зруби ззовні ошальовано дошками вертикально з нащільниками. В інтер’єрі фрагментарно збережено іконостас 18 ст. Важливе конструктивне й декоративне значення мають ригелі-затяжки, які скріплюють зруби. Оригінальним елементом конструкції цього храму є дерев’яні клинці, які закріплюють прилягання до центрального зрубу горішніх вінців зрубів північної та південної бічних прибудов.
Інтер’єр. Центральний верх
Різьблений ригель-затяжка в інтер’єрі
Іконостас
Значення
Це найхарактерніший, добре збережений рідкісний взірець питомо української традиційної стилістики церковної дерев’яної архітектури Правобережної Наддніпрянщини. Як пам’ятка архітектури республіканського (тепер національного) значення від 1979 має охоронний № 943.
Література
- Юрченко П. Дерев’яна архітектура Ураїни. Київ : Будівельник, 1970. С. 118–123.
- Павлуцький Г. Дерев’яні та муровані храми України. Харків : Видавець Олександр Савчук, 2017. С. 104–105.
- Вечерський В. Архітектурні пам’ятки, досліджені Григорієм Павлуцьким: збережені й знищені // Павлуцький Г. Дерев’яні та муровані храми України. Харків : Видавець Олександр Савчук, 2017. С. 179.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Миколаївська церква в Синяві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Миколаївська церква в Синяві (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.11.2025
