Білоцерківський район

Герб Білоцерківського району

Прапор Білоцерківського району

Миколаївська церква 1730 у с. Синява. Фото В. В. Вечерського

Церква Різдва Богородиці 1777 у с. Антонівка. Фото В. В.Вечерського

Йосифівська церква 1766 у с. Житні Гори. Фото В. В. Вечерського

Покровська церква 1843 у с. Ромашки. Фото В. В. Вечерського

Білоцеркі́вський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Київської області України.

Білоцерківський район
Тип	район
Адміністративний центр	Біла Церква
Країна	Україна
Регіон країни	Київська область
Площа (кв. км)	6510
Чисельність населення (тис.осіб)	443,4
Густота населення (осіб на кв.км)	65,9
Найбільші міста	Біла Церква
Адміністративні кордони	Фастівський район, Обухівський район, Звенигородський район, Уманський район, Вінницький район, Бердичівський район, Житомирський район

Географічне положення

Район розташований у південно-західній частині області. Межує на сході з Обухівським, на півночі — з Фастівським районами Київської області, на півдні — з Уманським і Звенигородським районами Черкаської області, на Заході — з Вінницьким районом Вінницької області, на північному заході — з Бердичівським і Житомирським районами Житомирської області.

Адміністративно-територіальний поділ

Поділяється на 13 територіальних громад: 5 міських (Білоцерківська, Сквирська, Таращанська, Тетіївська, Узинська), 4 селищні (Володарська, Гребінківська, Рокитнянська, Ставищенська) та 4 сільські (Ковалівська, Маловільшанська, Медвинська, Фурсівська).

Територія — 6,51 тис. км².

Адміністративний центр — м. Біла Церква.

Історична довідка

Поселення на території теперішнього Білоцерківського району зафіксовано з часів пізнього палеоліту (знахідки поблизу селища Ставище, а також у межах і на околицях м. Білої Церкви тощо), але постійні поселення виникли лише в часи енеоліту. Зокрема, на території району знайдено залишки поселень трипільської культури. Бронзовий вік представлено пам’ятками тшинецької культури, білогрудівської та чорноліської археологічної культури, а залізний вік — пеньківської та черняхівської культури.

У 2-й половині 1 тис. н. е. на території району розселилися слов’янські племена (ототожнюють із літописними полянами й уличами).

У перші століття існування Давньоруської держави через землі району пролягав південний кордон зі степом, яким проходили тюркські кочові племена (печеніги, згодом — половці). У 11 ст. вздовж р. Росі (зручний для оборони природний кордон) збудовано кілька прикордонних фортець, одна з яких (м. Юр’їв) була розташована в межах теперішнього м. Білої Церкви. Більшість цих фортець зруйновано під час вторгнення монголів 1240 (див. Монголо-татарська навала).

Відбудова деяких міст і поселень та повторне заселення місцевості почалися у 13–14 ст. Від 14 ст. ця територія увійшла до складу Київського князівства (удільне князівство у складі Великого князівства Литовського). У 16 ст. більшість території теперішнього району входила до складу Білоцерківського староства (спершу у Великому князівстві Литовському, а після Люблінської унії — у Королівстві Польському як частині Речі Посполитої). Від початку 17 ст. більшість земель району у військово-адміністративному плані підпорядковувалися Білоцерківському полку. Під час повстання під проводом Б.-З. Хмельницького вони були одним із епіцентрів Хмельниччини (Б.-З. Хмельницький тривалий час перебував у м. Білій Церкві). Унаслідок бойових дій кількість населення упродовж наступних за Хмельниччиною десятиліть значно скоротилася. Нове заселення почалось у 1680–1690-х.

Наприкінці 17 — на початку 18 ст. територія району була прикордонною між Річчю Посполитою та Московським царством. Від 1711 влада Речі Посполитої на цих землях на деякий час стабілізувалася. На початку 18 ст. територія була одним із епіцентрів повстання С. Палія, а в 1768 — Коліївщини.

Унаслідок другого поділу Польщі (див. Поділи Польщі) землі району від 1793 увійшли до складу Російської імперії. Після адміністративної реформи 1797 більшість із них адміністративно входили до складу Васильківського повіту Київської губернії (центр повіту — м. Васильків, 1919 центр повіту перенесено до м. Білої Церкви).

У 19 ст. територія району швидко розвивалася завдяки важливій транспортній артерії, що проходила через ці землі, — шляху з м. Москви до м. Одеси.

Після падіння Російської імперії на території району точилося протистояння між представниками різних політичних сил, найбільшої гостроти боротьба за владу набула 1919–1920. У 26–28.03.1920 в м. Тетієві відбувся один із найбільших єврейських погромів 1917–1920 на території України (загинули близько 4 тис. євреїв, бл. 2/3 від усього населення містечка).

Невдовзі після остаточного встановлення радянської влади (1920) в рамках адміністративної реформи 1923 утворено Білоцерківську округу та однойменний район у її складі. На землях теперішнього району тоді ж створено також Володарський, Сквирський і Тетіївський райони (частина території сучасного Білоцерківського району, крім того, входила до інших районів). 1930 Білоцерківську округу ліквідовано, а райони перейшли у пряме підпорядкування м. Харкову як столиці УСРР. 1932 уся територія сучасного району увійшла до складу новоутвореної Київської області.

Землі району значно постраждали від Голодомору 1932–1933.

Під час нацистської окупації територія району входила до складу гебітскомісаріатів Біла Церква і Васильків генеральної округи Київ Рейхскомісаріату Україна. Район остаточно звільнено від нацистів у січні 1944. Після деокупації відновлено попередній адміністративний поділ.

Після розпаду СРСР землі району залишилися у складі Київської області України.

Під час адміністративно-територіальної реформи 2020 Білоцерківський, Володарський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, а також частину Васильківського й Фастівського районів об’єднано в сучасний Білоцерківський район.

Під час російсько-української війни бойових дій на цій території не відбувалося. Упродовж 2022–2024 м. Біла Церква та інші міста району зазнали низки ракетних ударів і атак БПЛА. Унаслідок ракетного удару 05.03.2022 та дронового удару 05.10.2022 пошкоджено близько 20 житлових будинків та об’єкти енергетичної інфраструктури. Через падіння збитих БПЛА неодноразово траплялися пожежі у приватних житлових будинках.

Природа

Рельєф і корисні копалини

Територія району розташована у межах Придніпровської височини на Українському кристалічному щиті.

Поверхня району платоподібна, пологохвиляста, розчленована річковими долинами, густою мережею ярів і балок.

У районі видобувають граніти, гнейси, мігматити, пегматити. Є також торф, великі поклади пелітів, будівельні піски. У м. Білій Церкві розташовані джерела радонових вод (див. у ст. Води радіоактивні).

Річки

Територією району протікає р. Рось. У її басейні налічується понад 1000 малих річок. У басейні р. Росі розташовано 75 % всіх водосховищ Київської області. У межах району найбільші праві притоки: Роська, Молочна, Торц (Торч), Тарган, Черня, Салиха, Котлуй, Киндюха, Поправка; найбільші ліві притоки: Злодіївка, Рубченка, Рогозянка, Березнянка, Сквирка, Роставиця, Кам’янка, Протока, Рокитна, Горохуватка.

Клімат

Клімат району помірно-континентальний. Зима м’яка, літо тепле. Середня температура січня — −6°C, липня — +18 20°C. Середньорічна температура: +6,9 °C. Середня тривалість безморозного (вегетаційного) періоду — 160 170 днів.

Переважають західні та південно-західні вітри.

Середньорічна кількість опадів — 500 600 мм, коефіцієнт зволоження — 1,3.

Рослинний світ

Для території району характерна значна лісистість, здебільшого ліси зосереджені на найбільш піднятих і розчленованих ділянках. Поширені байрачні, вододільні, заплавні ліси, а також ліси на гранітних схилах, безлісих островах та на другій терасі р. Рось. Загалом у рослинному покриві переважають широколистяні ліси — діброви, судіброви, значно рідше представлені субори. Найхарактернішими для району є чотири типи рослинності: лісова, степова, лучна, лучно-болотна. Ядро флори становлять неморальні види, які приурочені до широколистяних лісів. Із рідкісних видів на території району трапляються півники угорські, юринея волошкоподібна, сон розкритий та ін.

Тваринний світ

Тваринний світ району багатий і різноманітний, зокрема представлені усі основні групи безхребетних і хребетних тварин: комахи, риби, земноводні, плазуни, птахи, ссавці. На території району водяться жук-олень, вертиго вузький, жерех, чехоня, гірчак європейський, білоперий пічкур дністровський, щипавка звичайна, в’юн звичайний, кумка червоночерева, болотяна черепаха європейська, беркут, підорлик малий, лелека білий, змієїд блакитноногий, лунь лучний, балабан, журавель сірий, орлан-білохвіст, ходуличник, мородунка, видра річкова, вовк та інші.

На території району розташовано низку об’єктів природно-заповідного фонду України загальнодержавного (Державний дендрологічний парк «Олександрія» НАН України) та місцевого значення (заповідне урочище «Малишки», парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва «Томилівський» та ін.).

Населення

Загальна кількість населення — бл. 443,4 тис. осіб, густота — 65,9 осіб/км² (2024, за даними Білоцерківської районної держадміністрації).

Склад населення за етнічними групами: українці, росіяни, білоруси, поляки, євреї та інші.

За віковими групами (2021, оцінка): до 18 років — 78 45 осіб, 18 60 років — 250 644 особи, 60 і більше — 103 247 осіб.

Міське населення — 291 922 особи, сільське — 140421 особи (2021, оцінка).

У районі 215 релігійних громад, з них 2 Української греко-католицької церкви, 103 — Української православної церкви (в єдності з Московським патріархатом), 110 — Православної церкви України. Діють також громади євангельських християн-баптистів, християн віри євангельської, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови, різні організації харизматичного спрямування тощо.

Населення району скорочується, природний приріст від’ємний. За 2021 відбулося скорочення кількості населення на 3772 особи.

Найбільші населені пункти (2022, оцінка): міста Біла Церква (207,3 тис. осіб), Сквира (15,2 тис.), Тетіїв (12,6 тис.), Узин (11,9 тис.), Тараща (9,7 тис. осіб), селище Рокитне (10,4 тис.) тощо.

Господарство

Промисловість

Провідні галузі економіки району — хімічна промисловість, нафтохімія, машинобудування, добувна промисловість, легка промисловість, промисловість харчова, переробна, фармацевтична промисловість, виробництво меблів тощо.

Найбільші підприємства: ПрАТ «Росава» — виробництво автомобільних шин; ТОВ «Білоцерківські будматеріали» — виробництво керамічної цегли; ТОВ «Валтекс» — пошиття і продаж захисного взуття, спецодягу та одягу для активних видів відпочинку, засобів індивідуального захисту (усі — м. Біла Церква); ТОВ «Укрюг» Білоцерківська меблева фабрика (с. Шкарівка) — виробництво меблів; ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат» (с. Томилівка) — перероблення молока, виробництво масла та сиру; ТОВ «Антонівський м’ясокомбінат» (с. Мала Антонівка), ТОВ «Візит» (м. Узин) — виробництво м’яса та субпродуктів; ТОВ «Сквиратекс» — виробництво швейних виробів, ТОВ «Фірма “Грона”» — виробництво сухарів і сухого печива (обидва у м. Сквирі); ТОВ «Грантех Інжиніринг» (с-ще Дослідницьке) — виготовлення обладнання для переробки сировини та утилізації решток цукрової, комбікормової, олійно-жирової, деревообробної та інших галузей; ПП «Меблева фабрика “Веста”» (селище Терезине) — виробництво м’яких меблів; ТОВ «Укрюг» (с. Шкарівка) — виробництво корпусних меблів; ПАТ «Білоцерківський кар’єр» (с. Пилипча) — видобування декоративного та будівельного каменю, піску, гравію.

Біла Церква — найбільш промислово розвинене місто Київської області, діють підприємства хімічної, машино- і приладобудівної, фармацевтичної, будівельної, легкої, харчової промисловості тощо.

Пріоритетним напрямом в районі є розвиток альтернативної енергетики. Реалізуються проєкти будівництва комплексів з переробки біомаси із біоенергетичних культур у біогаз для виробництва теплової та електричної енергії в селах Пустоварівка та Пищики.

Сільське господарство

В аграрному секторі Білоцерківського району працюють понад 720 сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств у галузях рослинництва, скотарства, свинарства, птахівництва, бджільництва та рибництва.

У структурі посівних площ переважають технічні, зернові культури (208 тис. га, 2021). Розводять свиней, птицю, велику рогату худобу. 7 сільськогосподарських підприємств району мають статус заводів племінних, 5 — племінних репродукторів, птахівничу галузь репрезентують 4 підприємства. У районі працюють 2 м’ясокомбінати, низка м’ясопереробних підприємств, 2 молочні переробні підприємства, консервний завод, 5 цукрових заводів загальною потужністю переробки більше 24 000 т буряка за добу.

Сфера послуг

Поширені роздрібна торгівля, ринки. Працюють мережі супермаркетів «Сільпо», «Фора», «Еко-Маркет», «АТБ», магазини побутової техніки «Фокстрот», «Ельдорадо» та інші. Функціонують заклади громадського харчування, готелі.

Наявні 103 стаціонарні відділення та 24 пересувні відділення поштового зв’язку «Укрпошти», 283 відділення ТОВ «Нова пошта», відділення приватних служб «Міст Експрес» (36 відділень), «ІнТайм» (8 відділень), «Делівері» (4 відділення) тощо. Є філії провідних банків.

На початок 2024 у районі функціонувало 13 лікарень, 6 центрів первинної медико-санітарної допомоги, 76 амбулаторій загальної практики та сімейної медицини, 125 фельдшерсько-акушерських пунктів, 43 фельдшерських пунктів, 1 пункт невідкладної допомоги, 3 медичні амбулаторії тощо.

У м. Білій Церкві створено ГО «Біла Церква туристична», що займається розвитком туризму та туристичної інфраструктури, залученням інвестицій до туристичної сфери. Розроблено 10 туристичних маршрутів. У селах району розвинений зелений туризм.

Транспорт

Загальна протяжність автомобільних доріг загального користування державного значення — 662,1 км. Територією району проходить 221 автодорога загального користування місцевого значення, загальна протяжність — 1745,6 км. Прокладено автотрасу міжнародного значення М05, національного значення Н02, автодороги регіонального значення Р04, Р17, Р64. Розташовано залізничні станції (найбільша — Біла Церква), через які проходять пасажирські потяги далекого та приміського сполучення. У м. Біла Церква функціонують вокзал залізничний (з 1876), автостанція приміського сполучення та аеродром «Біла Церква», що входить до складу КП «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс». Аеродром класу В (4D) занесено до Державного реєстру цивільних аеродромів України, має злітно-посадкову смугу розміром 2 500×42 м, придатну до експлуатації за правилами візуальних польотів, руліжні доріжки та стоянки для літаків.

Станція «Роток» є лінійною вантажною станцією на тій самій ділянці залізничного сполучення, що й станція «Біла Церква». Має 2 основні колії, 4 прийомно-відправні колії та 2 сортувально-відправні колії; до станції примикають 2 під’їзні колії — ПрАТ «Росава» та білоцерківського цеху «Укрвторчормет».

Налагоджено регулярне автобусне сполучення з районним центром і м. Києвом. Розвинена мережа маршрутних таксі.

Наука, освіта, культура

Наука й освіта

Мережа закладів загальної середньої освіти району включає 180 закладів (зокрема 26 філій), серед них: початкових шкіл — 6, гімназій — початкових шкіл — 22, гімназій — 37, ліцеїв —76, ліцеїв-гімназій — 12, закладів загальної середньої освіти — 13, навчально-виховних комплексів —13, спеціальна школа — 1. На 01.01.2024 у закладах загальної середньої освіти району у 2218 класах навчалося 43447 учнів: у комунальних— 42998 учнів у 2191 класах, у приватних — 449 учнів у 27 класах, у 2 закладах загальної середньої освіти з інституційними формами навчання — 285 учнів у 12 класах.

Мережа закладів дошкільної освіти складається із 126 комунальних закладів, в яких виховуються 9362 дитини.

Працюють 164 заклади освіти з інклюзивним навчанням (див. Інклюзивна освіта): 103 заклади загальної середньої освіти та 61 заклад дошкільної освіти.

Система позашкільної освіти і виховання включає 24 заклади: 6 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, 8 центрів дитячої та юнацької творчості, 5 центрів позашкільної освіти, 2 станції юних натуралістів, 1 школа мистецтв та 3 позашкільних підрозділів у складі закладів загальної середньої освіти. Серед закладів: дитячо-юнацький фізкультурно-спортивний клуб (м. Біла Церква); школи мистецтв і музичні школи (міста Біла Церква, Сквира, Тараща, Тетіїв), Таращанська станція юних натуралістів, навчально-виробничі комбінати тощо.

Діють 11 закладів професійно-технічної освіти.

Заклади фахової передвищої освіти: Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж, Білоцерківський медичний коледж; Білоцерківський механіко-енергетичний технікум, Таращанський технічний та економіко-правовий фаховий коледж, Сквирське вище професійне училище тощо.

Функціонують заклади вищої освіти: Білоцерківський національний аграрний університет (БНАУ, засновано 1929 як Зоотехнічно-ветеринарний інститут) та його навчально-консультативні центри, Білоцерківський центр заочно-дистанційного навчання Східноєвропейського університету імені Р. Аблязова (з 2003); Білоцерківський інститут неперервної професійної освіти (з 1979); Білоцерківський фаховий коледж економіки та управління Національної академії статистики, обліку та аудиту та ін. (усі — м. Біла Церква). У складі БНАУ діють науково-дослідні лабораторії, єдиний в Україні Інститут післядипломного навчання керівників і спеціалістів ветеринарної медицини та ін. Пріоритетні напрями наукових досліджень: раціональне природокористування, збереження біорізноманіття в агроекосистемах, ветеринарна медицина, розвиток і впровадження біотехнологій у сільському господарстві.

Культура та мистецтво

Культурну діяльність на 2024 провадили 228 будинків культури, 263 бібліотеки, 15 шкіл мистецтв, 3 центри культурного дозвілля, 5 музеїв.

На території району діють: Білоцерківський краєзнавчий музей (з 1924, м. Біла Церква), Музей космонавтики імені П. Р. Поповича (з 1977), Музей електрозв’язку (з 1985), Музей-квартира Ходака Максима (з 2018; усі — м. Біла Церква), Меморіальний музей-садиба І. С. Козловського (з 1994, с. Мар’янівка).

У районі мешкають 195 народних майстрів, які займаються художніми промислами: вишивкою, бісероплетінням, петриківським розписом, витинанками, ковальством, деревообробкою, лялькарством, лозоплетінням тощо.

У м. Білій Церкві діє Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені П. Саксаганського, Білоцерківський будинок органної та камерної музики. Є концертні зали у Палацах культури «Росава» та «БілоцерківМАЗ».

У районі працюють 5 народних фольклорних колективів, зокрема колектив народної пісні «Золоте перевесло» СБК с. Брилівка комунального закладу «Централізована клубна система Ставищенської селищної ради».

У м. Білій Церкві та районі знімались сцени фільмів «Владика Андрей» (2008, режисер О. Янчук), «Кармелюк» (1985, мінісеріал, 5 серій, режисер Г. Кохан), дендропарку «Олександрія» — епізоди стрічок «Дорога на Січ» (1994, режисер С. Омельчук), «Віддана» (2020, режисер Х. Сиволап). 30.01.2018 у м. Білій Церкві відбулася прем’єра документально-художнього фільму «Розстріляне дитинство» (2018, режисер М. Дружков). Фільм розповідає про геноцид євреїв м. Білої Церкви.

У районі розташований 1161 об’єкт культурної спадщини, серед них 676 пам’яток археології.

Найбільше архітектурних пам’яток національного значення зосереджено у м. Білій Церкві, серед них особливу цінність як ансамбль епохи класицизму має дендропарк «Олександрія». У селах і містечках району архітектурна спадщина представлена дерев’яними та мурованими спорудами 18 — початку 20 ст. Дерев’яні церкви 18 ст., створені місцевими майстрами у національній архітектурній традиції, — Миколаївська церква (1730) у с. Синява, Троїцька церква (1750) у с. Бушеве, Йосифівська церква (1766) у с. Житні Гори, Михайлівська церква (1740) у с. Острів, церква Різдва Богородиці 1777 у с. Антонівка. У національних традиціях збудована Спасо-Преображенська церква (1849) у с. Сухоліси. До пізніше перебудованих належать дерев’яні церкви Зішестя Святого Духа (1750–1840) у с. Шкарівка та Олександра Невського (1748–1849) у с. Дубівка. Муровані храми у стилі класицизму — Покровська церква 1843 у с. Ромашки, Спиридонівська церква 1849 у с. Шамраївка, Покровська церква зі дзвіницею (1825) у с. Скибенці, Успенська церква (1821) у с. П’ятигори, каплиця початку 19 ст. у м. Тетіїві. Цінним класицистичним комплексом є палац і Троїцька церква 1841 у с. Руде Село. У дерев’яному церковному будівництві стиль класицизму репрезентує церква початку 19 ст. у с. Софіполь, а історизм у формі так званого єпархіального стилю,— Михайлівська церква 1905 у с. Росішки. Шедевром стилістики історизму є Покровська церква в Пархомівці.

Спорт

У районі культивують 42 види спорту, серед них — футбол, спортивну боротьбу, кікбоксинг, гімнастику спортивну, велосипедний спорт, шахи, фігурне катання на ковзанах, хокей із шайбою, волейбол пляжний тощо.

У районі 865 спортивних споруд. Діють спорткомплекси, льодові арени, скейт-парки, 15 дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Серед них: комунальний заклад Білоцерківської міської ради «Льодовий стадіон», комунальний заклад Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський центр фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх”», Комунальний заклад «Центр фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх”» Тетіївської міської ради, приватна льодова арена «Льодовиковий період» та спорткомплекс Спортивного клубу армії. Діють 20 громадських організацій та федерацій фізкультурно-спортивного напряму.

Біла Церква і район завжди славилися сильними шаховими і шашковими школами.

Серед закладів спортивної інфраструктури — стадіон «Трудові резерви», льодова арена «Білий Барс», комунальний заклад Київської обласної ради «Київський обласний центр олімпійської підготовки», комунальний заклад Київської обласної ради «Київська обласна спеціалізована ДЮСШ олімпійського резерву “Промінь” з велосипедного спорту».

Від 1996 у м. Білій Церкві функціонує комунальний заклад Київської обласної ради «Київський обласний ліцей фізичної культури і спорту». Освітній заклад забезпечує розвиток спортивних здібностей та обдарувань дітей та молоді з метою підготовки спортсменів до національних збірних команд України з різноманітних видів спорту. Серед вихованців ліцею-інтернату — 11 учасників Олімпійських ігор. 25 випускників відділень ігрових видів спорту (13 — баскетболу, 12 — волейболу) є гравцями команд суперліги та вищої ліги України.

Персоналії

У Білоцерківському районі народилися: фізик-ядерник, лауреат Державної премії СРСР Д. Фішман (1917; тепер Україна — 1991; РФ), учений, винахідник, заслужений діяч науки і техніки України Б. Костецький (1910‒1991; тепер Україна), обидва — м. Тетіїв; льотчик-космонавт П. Попович (м. Узин); учений-фізик, академік А. П. Александров, інженер-конструктор Е. Биков , військовий і політичний діяч В. Сікевич, історик, етнограф І. Новицький, історик, етнолог І. Наулко, композитор, народний артист України О. Злотник (нар. 1948), Герой України В. Сушкевич (усі — м. Тараща); шахтар, Герой України М. Гордовенко (м. Сквира); льотчик-штурмовик Герой Радянського Союзу В. Козловський (1920; Україна — 1997, РФ) — с-ще Рокитне; військовослужбовець, Герой України С. Цимбал, спортсменка, олімпійська призерка Н. Антонюк (обидва — с-ще Ставище) та ін. Жив і працював селекціонер В. Симиренко (м. Узин). Похований ботанік А. Анджейовський (с-ще Ставище).

Джерела

1. Білоцерківська районна державна адміністрація. URL: https://bcrda.gov.ua/bilocerkivschina-16-26-03-06-12-2017/
2. Головне управління статистики у Київській області. URL: http://kyivobl.ukrstat.gov.ua/index.php3==Література==

Література

1. Галкін С. І. Державний дендрологічний парк «Олександрія» НАН України: історія та сьогодення // Інтродукція рослин. 2010. № 4. С. 48–54.
2. Кокус В. В. Географічні дослідження вчених науково-краєзнавчих товариств Правобережної України (20-ті роки ХХ ст. ) // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. 2011. Вип. 22. С. 68–77.
3. Білоцерківський район // Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022. Київ : Державна служба статистики України, 2022. С. 25.
4. Івченко А. Міста України: 30 років незалежності. Київ : TravelBooks, 2022. 200 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Білоцерківський район // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білоцерківський район (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 06.04.2025