Вентиляція

Вентиля́ція (від лат. ventilatio — провітрювання, віяння; від ventus — вітер) — регульований повітрообмін у приміщеннях або виробничих об’єктах, що забезпечує видалення надлишків теплоти, вологості, шкідливих газів, пилу та інших домішок і подавання свіжого повітря з метою створення сприятливих санітарно-гігієнічних, метеорологічних і технологічних умов.

Історична довідка

Елементарні форми вентиляції використовували ще в давніх цивілізаціях — у житлах Стародавнього Єгипту, Давньої Месопотамії та Стародавнього Риму (отвори у стінах, атріуми, вентиляційні шахти). У гірничій справі природну вентиляцію застосовували в античних копальнях.

Наукові основи вентиляції почали формуватися у 17–18 ст. Праці Р. Бойля та Е. Галлея заклали підґрунтя розуміння властивостей повітря. У 18 ст. С. Гейлз (1677‒1761; Велика Британія) розробив перші пристрої для вентиляції кораблів і в’язниць. У 19 ст. інтенсивний розвиток промисловості сприяв створенню механічних вентиляційних систем; значний внесок зробили М. фон Петтенкофер (1818‒1901; Німеччина) та інші дослідники гігієни повітря.

У 20 ст. вентиляція стала невід’ємною частиною інженерії будівель і промисловості; сформувалися наукові напрями, пов’язані з аеродинамікою, тепломасообміном і санітарною технікою.

У 21 ст. активно впроваджують: автоматизацію та комп’ютеризацію систем; застосування давачів якості повітря (CO₂, VOC); енергоощадні технології (рекуперацію теплоти); інтеграцію в «розумні будівлі».

Характеристика

Призначення

Вентиляція забезпечує збереження здоров’я людини, нормальне функціонування устаткування, довговічність будівельних конструкцій і належні умови зберігання матеріалів.

Основні функції вентиляції:

подавання свіжого повітря;
видалення забрудненого повітря;
підтримання температури, вологості та швидкості руху повітря;
забезпечення безпеки технологічних процесів.

Конструкція. Параметри

Системи вентиляції містять повітроводи, вентилятори, фільтри, калорифери, шумоглушники, автоматику.

Вимоги до систем вентиляції:

відповідність санітарним нормам;
енергоефективність;
надійність і безпека;
мінімальний рівень шуму;
автоматизоване керування.

Основні параметри: витрата повітря (м³/год); кратність повітрообміну; тиск і швидкість повітряного потоку. Продуктивність визначається кількістю повітря, що подається або видаляється за одиницю часу.

Класифікація

Вентиляцію класифікують:

за способом переміщення повітря — природна (гравітаційна, аерація), механічна (з використанням вентиляторів);
за призначенням — припливна, витяжна, припливно-витяжна;
за зоною обслуговування — загальнообмінна, місцева (локальна), комбінована;
за конструктивним виконанням — канальна, безканальна.

Вентиляція житлових приміщень

У житлових будівлях застосовують природну та механічну вентиляцію. Основні принципи:

подавання повітря у «чисті» кімнати (спальні, вітальні);
видалення з «брудних» зон (кухні, санвузли);
забезпечення безперервного повітрообміну.

Новітні системи включають рекуператори, які дозволяють зменшити тепловтрати.

Для житлових приміщень орієнтовна норма становить 20–60 м³/год на одну людину (залежно від призначення приміщення та нормативних документів).

Промислова вентиляція

Завдання

Промислова вентиляція — система організованого повітрообміну у виробничих приміщеннях, спрямована на забезпечення безпечних і допустимих санітарно-гігієнічних умов праці, а також на підтримання параметрів повітряного середовища, необхідних для нормального перебігу технологічних процесів. Промислова вентиляція є ключовим елементом системи охорони праці та екологічної безпеки підприємств і безпосередньо впливає на здоров’я персоналу, надійність обладнання та зниження негативного впливу виробництва на довкілля.

Для промислової вентиляції характерні:

значні об’єми повітрообміну;
висока концентрація шкідливих речовин;
необхідність локалізації джерел виділень;
складні аеродинамічні умови.

Основні завдання промислової вентиляції:

видалення шкідливих газів, парів і пилу (хімічних, металургійних, гірничих виробництв);
зниження надлишкової теплоти (гарячі цехи);
регулювання вологості повітря;
запобігання утворенню вибухонебезпечних концентрацій;
забезпечення нормативного мікроклімату робочої зони.

Різновиди

Залежно від призначення виокремлюють види промислової вентиляції:

загальнообмінна (забезпечує розбавлення забрудненого повітря в усьому об’ємі приміщення);
місцева (призначена для уловлювання шкідливих виділень безпосередньо біля джерела — витяжні шафи, зонти, кожухи, аспіраційні системи);
аварійна (вмикається у разі аварійних викидів шкідливих або вибухонебезпечних речовин);
протидимна (забезпечує видалення диму при пожежах і створення безпечних умов евакуації).

Технічні засоби

Промислову вентиляцію забезпечують:

високопродуктивні вентилятори;
системи фільтрації (циклонні, рукавні, електрофільтри);
газоочисні установки;
теплоутилізатори (рекуператори);
автоматизовані системи контролю.

Вентиляція у гірництві

В е н т и л я ц і я к о п а л е н ь — система заходів і технічних засобів для забезпечення безпечного повітряного середовища в підземних гірничих виробках. Основні завдання: подавання свіжого повітря з атмосфери у виробки гірничі; розбавлення і видалення шкідливих газів (метан, вуглекислий газ); зниження температури у глибоких гірничих виробках; видалення пилу. Використовують головні та допоміжні вентилятори, вентиляційні стволи, перемички. Розрахунки базуються на законах аеродинаміки гірничих виробок.

В е н т и л я ц і я к а р’ є р і в. У відкритих гірничих виробках вентиляція має специфічні особливості: значний вплив природних факторів (вітер, температура); локальні системи пилопригнічення; використання аераційних потоків. Основна мета — зниження концентрації пилу та газів у робочій зоні кар’єру.

Особливі види вентиляції

До особливих видів належать:

медична вентиляція легень (штучна вентиляція легень);
вентиляція спеціальних об’єктів (чисті кімнати, лабораторії);
аварійна вентиляція (димовидалення).

Значення

Якісна вентиляція є обов’язковою вимогою будівельних норм і правил, визначає стандарти житла та громадських будівель. Регулює вологість, у поєднанні з системами кондиціювання повітря забезпечує тепловий комфорт. У промисловості вентиляція забезпечує необхідні умови для технологічних процесів, знижує ризик вибухів і пожеж, видаляє шкідливі виробничі викиди (гази, пари, пил), підвищує довговічність будівельних конструкцій, запобігаючи утворенню корозії, плісняви та грибка.

Джерело

ДБН В.2.5-67:2013. Опалення, вентиляція та кондиціонування / Мінрегіон України. Київ : Мінрегіон України ; Укрархбудінформ, 2013. 141 с. (Державні будівельні норми України). URL : https://e-construction.gov.ua/laws_detail/3074971619479783152

Література

Pettenkofer M. Beziehungen der Luft zu Kleidung, Wohnung und Boden. München : Verlag von Friedrich Vieweg & Sohn, 1873. 121 s.
Etheridge D., Sandberg M. Building Ventilation : Theory and Measurement. Chichester : John Wiley & Sons, 1996. 710 p.
Awbi H. B. Ventilation of Buildings. 2nd ed. London ; New York : Spon Press / Taylor & Francis Group, 2003. 522 p.
Вентиляція // Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1 : А — К. С. 141–142.
Etheridge D. Building Ventilation : Theory and Measurement. 2nd ed. Chichester : John Wiley & Sons, 2011. 512 p.
Боженко М. Ф. Системи опалення, вентиляції і кондиціювання повітря будівель. Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2019. 380 с.
van den Engel P. J. W. Hybrid Ventilation : A Design Guide. Delft : TU Delft ; Klimapedia, 2023. 200 p.
ASHRAE Handbook — Fundamentals : SI Edition / ASHRAE. Atlanta : ASHRAE, 2025. 1056 p.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Вентиляція // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вентиляція (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.03.2026