Домініканський монастир у Львові

Домініканський монастир у Львові. Загальний вигляд у забудові історичного середмістя. Фото Я. В. Вечерського
Костел Божого Тіла та дзвіниця. Фото В. В. Вечерського
Домініканський монастир у Львові. Костел Божого Тіла, південний фасад. Фото В. В. Вечерського
Домініканський монастир у Львові. Костел Божого Тіла, інтер’єр. Фото Я. В. Вечерського
Костел Божого Тіла, інтер’єр купола. Фото В. В. Вечерського

Домініка́нський монасти́р у Льво́ві — культова споруда, пам’ятка архітектури національного значення, частина пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Україна. Міститься у східній частині історичного центру м. Львова.

Історична довідка

Точна дата заснування монастиря невідома, найраніша згадка датується 1375. Первісно був дерев'яним і згорів під час пожежі 1407. На його місці архітектор Микола Чех 1407 розпочав будівництво мурованих з каменя і цегли монастирського костелу й корпусу келій у стилі готики. Протягом 16 ст. готичний костел потерпів від пожеж; у 17 ст. йому загрожувало руйнування. У корпусі келій 1707 відбувалися засідання Вальної ради (керівного органу Сандомирської конфедерації); за участю Петра І був підписаний документ, що підтверджував Нарвський договір 1704 про союз Московського царства з Річчю Посполитою у війні проти Швеції. 1745 костел розібрали й 1749 коштом великого коронного гетьмана, галицького старости Йосифа Потоцького (1673–1751) розпочали мурувати новий костел Божого Тіла за проектом Я. Де Вітте. Будівництвом керував Мартин Урбанік (?–1764), а по його смерті з 1764 — Кшиштоф Мурадович. Після двох пожеж 1766, 1778 оздоблення фасадів завершив 1792–1798 Клеменс Фесінгер (?–1815). 1865 за проектом Ю. Захарієвича до костелу з північного боку прибудували увінчану куполом чотириярусну дзвіницю у формах необароко. 1895 перебудовано ліхтар на бані костелу, 1905–1914 реставровано його інтер’єр. 1946 ченців-домініканців з монастиря виселили, й вони переїхали до м. Гданьська (Польща). Після завершення реставрації 1972 тут відкрили Музей історії релігії та атеїзму (тепер — Музей історії релігії). Станом на 2020 експозиція музею розміщена в келіях колишнього монастиря. Костел у 1997 передано громаді Української греко-католицької церкви; храм освячено на честь Пресвятої Євхаристії.

Характеристика

Головною спорудою монастиря є однобанний костел Божого Тіла, масивний купол якого є провідною архітектурною домінантою історичного центру м. Львова. Це реплікація (варіація на тему) римського костелу Санта-Марія-ін-Монтесанто (1662–1679), а також — зменшена на 1/6 і спрощена реплікація церкви св. Карла Борромея у Відні. Центром композиції костелу Божого Тіла є еліптичного плану нава, увінчана масивною сферичною банею на циліндричному підбаннику, прорізаному вікнами. На схід і захід нава продовжується прямокутними об’ємами вздовж поздовжньої вісі. Ці об’єми, разом із високими каплицями обабіч еліптичної нави, формують об'ємний хрест, а понижені об'єми у міжрукав'ях підкреслюють хрещато-центричну структуру костелу. Основним засобом художньої виразності фасадів є здвоєні колони й пілястри колосального іонічного ордера. Фасади й інтер’єр прикрашені скульптурою львівських майстрів доби бароко, зокрема Себастіана Фесінгера (?–1769). Автором скульптурного вівтаря є Матвій Полейовський (після 1734–1806). На фронтоні головного фасаду напис: лат. «Soli Deo honor et Gloria» («Єдиному Богу — честь і хвала»). До костелу з північного боку впритул прилягає великий триповерховий корпус монастирських келій, збудований на поч. 15 ст. і перебудований 1556–1621, відновлений після пожеж 1766 і 1778. Він зберіг риси й елементи готичної архітектури. Корпус займає великий, чотирикутний у плані квартал, має два внутрішні дворики й типову для католицьких монастирських споруд коридорну систему розпланування. Усі приміщення перекриті склепіннями.

Значення

Костел Божого Тіла Домініканського монастиря у м. Львові є найвизначнішою католицькою сакральною пам'яткою західних регіонів України 18 ст. у стилістиці центральноєвропейського динамічного бароко.

Додатково

Крім Львова, домініканські монастирі були в Барі, смт Богородчанах, Бродах, Бучачі, Вінниці, Галичі, Жовкві, Ізяславі, Кам'янці-Подільському, Коломиї, Летичеві, Любарі, Овручі, Рогатині, Снятині, Теребовлі, Тернополі, Язловці (Бучацький р-н Тернопільської обл.) та інших населених пунктах України. 1612 львівські домініканці заснували Руську провінцію ордену, адміністративним центром якої став Домініканський монастир у Львові. У ньому 1785 було проголошено створення окремої Галицької провінції ордену.

Література

  1. Hornung Z. Jan de Witte architekt kosciola dominikanow we Lwowie. Warszawa, 1995. S. 63–101.
  2. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін.; За ред. Мардера А. П. та Вечерського В. В. Київ : Техніка, 2000. С. 143–144.
  3. Вуйцик В. С. Вибрані праці // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. 2004. № 14. С. 309.
  4. Вечерський В. В. Українські монастирі. Київ : Наш час, 2008. С. 338–343.

Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІІ-ХХІ ст. Львів : Центр Європи, 2008. С. 136–137.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Домініканський монастир у Львові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Домініканський монастир у Львові (дата звернення: 5.06.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
16.03.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ