Кременецького колегіуму ансамбль

Кременецького колегіуму ансамбль
Кременецького колегіуму ансамбль. Літографія Лемерсьє за малюнком І. Зейдліца 1860-х рр. Джерело ілюстрації: Історія української архітектури / Ю. Асєєв, В. Вечерський, О. Годованюк та ін.; за ред. В. Тимофієнка. Київ : Техніка, 2003. С. 202.
Кременецького колегіуму ансамбль у забудові історичного центру міста. Фото Вечерського В. В.
Кременецького колегіуму ансамбль. Фото Вечерського В. В.
Кременецького колегіуму ансамбль. Костел св. Ігнатія Лойоли і св. Станіслава Костки. Фото Вечерського В. В.
Кременецького колегіуму ансамбль. Інтер’єр костелу св. Ігнатія Лойоли і св. Станіслава Костки. Фото Вечерського В. В.

Кремене́цького коле́гіуму анса́мбльпам’ятка архітектури національного значення, Тернопільська обл., Україна. Розташований в історичному центрі міста на терасі, що домінує над долиною, в якій лежить місто. Завдяки цьому колегіумний однобаневий двовежовий костел є головною архітетурною домінантою м. Кременця.

Історична довідка

Єзуїти оселилися в Кременці 1702 за підтримки князя Януша Антонія Вишневецького (1678–1741). 1712 вони відкрили школу з викладаням граматики, етики, риторики. Архітектурний ансамбль, до якого входять власне навчальні корпуси колегіуму, костел та житлові й господарські споруди, зведено для отців-єзуїтів 1731–1743 коштом князів Вишневецьких, зокрема Михайла Сервація Вишневецького (1680–1744) за проектом єзуїтського архітектора П. Гіжицького. 1750 кременецьку резиденцію єзуїтів офіційно перетворено на колегіум, закритий 1773 у зв’язку з ліквідацією ордену єзуїтів. Після того тут містилася повітова школа. 1805 в спорудах ансамблю зусиллями польських освітніх діячів Тадеуша Чацького (1765–1813) і Гуго Коллонтая (1750–1812) відкрито Вищу Волинську гімназію, перетворену 1819 на Волинський (Кременецький) ліцей. 1809 з тильного боку ансамблю закладено парк з ботанічним садом (архітектор-садівник Діонісій Міклер; 1762–1853).


1833 ліцей закрила російська влада і після того тут містилися:

  • 1836–1902 — Волинська духовна семінарія;
  • 1902–1920 — Волинське єпархіальне жіноче училище;
  • 1920–1940 — учительська семінарія;
  • 1940–1952 (з перервою на війну) — Кременецький учительський інститут;
  • 1952–1969 — Кременецький педагогічний інститут;
  • 1969–1991 — Кременецьке педагогічне училище (з 1989 — ім. Тараса Шевченка); 1991–2002 — коледж;
  • 2002–2012 — Кременецький гуманітарно-педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка;
  • від 2012 — Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка.

Характеристика

Ансамбль має ефектну центрально-осьову композицію, пов’язану з рельєфом. Перед головним фасадом, оберненим до міста, розташований курдонер з парадною терасою. Центром композиції є костел св. Ігнатія Лойоли і св. Станіслава Костки — тринавова однобанева купольна базиліка з трансептом і двома вежами, що фланкують головний фасад. До костелу обабіч прилягають П-подібного плану дво- та триповерхові навчальні й житлові корпуси однобічного коридорного розпланування з ризалітами, причілки яких акцентовано трикутними фронтонами й невеликими бароковими вежами. Ансамбль втілює стильові впливи пізнього центральноєвропейського бароко. Фасади усіх споруд членовано пілястрами іонічного ордера. На фасаді костелу вони багаторазово розкріповані. Декор фасадів та інтер'єрів суто бароковий: застосовано хвилясті лінії стін, масивні розкріповані карнизи, вишукані фронтони, ніші-екседри, різноманітних форм віконні наличники й сандрики. Тераса з курдонером огороджена балюстрадою з декоративними вазами та кованими ґратами. Інтер'єр костелу зберігся і реставрований. Склепіння костелу циліндричні й хрещаті, підбанник зовні восьмигранний, всередині — циліндричний, несе сферичний купол, увінчаний зовні восьмигранною банею з ліхтарем і маківкою. Коридори та класи бічних корпусів перекриті системою хрещатих склепінь. Усі споруди муровані з цегли на кам'яних підмурках, потиньковані, з поліхромними фасадам. Дахи та баня по дерев’яних кроквах і кружалах укриті покрівельною сталлю.

Значення

Кременецький колегіум є одним з найвизначніших барокових ансамблів України.

Унікально збережений зразок навчального закладу серед. 18 ст., що має історико-меморіальне значення.

Додатково

Після придушення Польського повстання 1830–1831 на Правобережній Україні уряд Російської імперії закрив 1833 Кременецький ліцей. Його навчальне приладдя і обладнання, різноманітні колекції включно з рослинами ботанічного саду, бібліотеку й частину викладачів перевезли до м. Києва і на цій основі відкрили Імператорський університет Св. Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка) (див. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Т. 3. Париж — Нью-Йорк : Вид-во "Молоде життя", 1965. С. 1169)

Література

  1. Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 239.
  2. Ричков П. Українська архітектурна спадщина Товариства Ісуса // Архітектурна спадщина України : в 5 вип. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. Вип. 5. С. 169–195.
  3. Асєєв Ю., Вечерський В., Годованюк О. та ін.Історія української архітектури. Київ : Техніка, 2003. С. 224–225.
  4. Betlej A. Pawel Gizycki SJ architekt polski XVIII wieku. Krakow : Towarzystwo Naukowe «Societas Vistulana», 2003. 398 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Кременецького колегіуму ансамбль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кременецького колегіуму ансамбль (дата звернення: 21.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
12.04.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ