Гіжицький, Павло

Гіжицький, Павло (Giżycki, Paweł)
Народження	24.01.1692
Місце народження	Польща
Смерть	28..01..1762
Місце смерті	Кременець
Місце поховання	Кременець
Напрями діяльності	архітектура, образотворче мистецтво
Традиція/школа	бароко

Костел Святого Ігнатія Лойоли і Святого Станіслава Костки в ансамблі Кременецького колегіуму

Костел Святого Ігнатія Лойоли і Святого Станіслава Костки в ансамблі Кременецького колегіуму. Інтер’єр

Гіжи́цький Павло́ (пол. Giżycki, Paweł; 24.01.1692, тепер Польща — 28.01.1762, м. Кременець, тепер Тернопільської області, Україна) — архітектор, художник, представник бароко, автор низки культових споруд.

Життєпис

Народився у шляхетській (див. Шляхта) сім'ї. Вступив до ордену єзуїтів 16.08.1710. Від 1712 викладав у єзуїтських школах у містах Пйотркуві (тепер м. Пйотркув Трибунальський, Лодзинське воєводство, Польща), Львові та Самборі. У єзуїтських колегіумах вивчав філософію (у м. Любліні, 1713–1716), теологію — у містах Сандомирі (Свентокшиське воєводство, Польща) 1719 та Кракові 1720–1723. Поширена версія, що фах архітектора опанував самотужки. Це малоймовірно з огляду на високі професійні якості його численних проєктів. Є документально не підтверджена гіпотеза про його навчання у краківського архітектора К. Бажанки (1680–1726, тепер Польща). Архітектурну діяльність розпочав 1718. Працював як католицький місіонер (див. Місіонерство) у містах Бяла (Опольське воєводство, Польща) 1723–1715, Ковелі 1726, Полонному 1726–1728, Бресті 1729, Луцьку 1730 та Володимирі. Переїхав до м. Кременця для будівництва єзуїтського колегіуму з костелом 1730/1731 і залишився там до кінця життя. З Кременцем пов’язано найактивніший період творчості Гіжицького. У цьому місті він помер і похований (місце поховання не з’ясовано).

Творчість

Працював у стилістиці пізнього бароко. Провідний архітектор ордену єзуїтів на західноукраїнських землях у 1720‒1760-х. Як художник, що розумівся на образотворчому мистецтві (зокрема скульптурі), а також на архітектурі (більше в теорії, ніж на практиці), розробляв проєкти споруд (здебільшого сакральних), вівтарів, малих архітектурних форм. Безпосередньо зведенням будівель і споруд керували практики, тобто інші майстри-будівничі. Серед них особливо плідною виявилася співпраця Гіжицького з архітектором П. Фонтаною, участь котрого у спорудженні єзуїтського костелу в складі ансамблю Кременецького колегіуму 1731–1743 сприяла безпроблемному зведенню головного шедевра Гіжицького. Окремим напрямом творчої діяльності було створення монументальних декорацій (castra doloris) для поховальних церемоній представників світської та церковної знаті Речі Посполитої.

Автор низки графічних та живописних творів релігійної тематики. Творча діяльність Гіжицького справила значний вплив на католицьке та греко-католицьке сакральне будівництво на західноукраїнських теренах.

Серед численних творів зодчого основні:

костел єзуїтів у м. Самборі 1721–1730;
костел Святого Ігнатія Лойоли і Святого Станіслава Костки та ансамбль Кременецького колегіуму 1731–1753;
Покровська церква в Піддубцях 1745;
костел і монастир кармелітів у с. Городищі Шепетівського району Хмельницької області 1746–1782;
костел і колегіум єзуїтів у м. Овручі 1747–1769 (не збережено);
Домініканський костел Святого Йосифа у с. Чарторийську Камінь-Каширського району Волинської області 1750;
костел єзуїтів у м. Житомирі 1751–1761 (завершив будівництво П. Фонтана, не збережено);
Бернардинський монастир у Луцьку 1752–1789;
вівтар собору Підгорецького василіянського монастиря (с. Підгірці Золочівського району Львівської області) 1754;
костел єзуїтів у м. Володимирі Волинської області 1755–1770.

У різних літературних джерелах авторству Гіжицького приписують ще кілька будов у населених пунктах західних областей України (Домініканський монастир у Тернополі, костел єзуїтів у м. Івано-Франківську тощо), проте без достатніх документальних підстав.

Галерея

Покровська церква в Піддубцях
Костел єзуїтів у м. Самборі
Бернардинський монастир у Луцьку. Монастирський костел
Бернардинський монастир у Луцьку. Головний фасад монастирського костелу
Проєкт вівтаря собору Підгорецького василіянського монастиря
Костел єзуїтів у м. Володимирі

Визнання

Усі збережені в Україні твори Гіжицького визнано культурною спадщиною найвищої категорії цінності — пам’ятками архітектури національного значення.

Додатково

Провідними дослідниками творчості Гіжицького є доктор, професор А. Бетлей (нар. 1971; Польща) — директор Музею «Королівський замок на Вавелі» (м. Краків) та доктор архітектури, професор П. Ричков (нар. 1952; Україна).

Джерела

Poplatek J., Paszenda J. Słownik jezuitów artystów. Kraków : Wydawn. Apostolstwa Modlitwy, 1972. 298 s.
Ричков П. Гіжицький Павло // Енциклопедія історії України: Додатковий том. Кн. 1. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ : Наукова думка, 2021. 773 с. URL: http://www.history.org.ua/?termin=gizhytskyj_pavlo

Література

Rastawiecki E. Giżycki Paweł // Słownik malarzów polskich, tudzież obcych w Polsce osiadłych lub czasowo w niej przebywających. Warszawa, 1857. T. 3. S. 212–213.
Krasnowolska M. Giżycki Paweł (1692–1762) // Polski Słownik Biograficzny. T. VIII/2, zeszyt 37. Wrocław—Kraków—Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich; Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959. S. 25—26.
Ричков П. Українська архітектурна спадщина Товариства Ісуса // Архітектурна спадщина України : в 5 вип. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. Вип. 5. С. 169–195.
Betlej A. Pawel Gizycki SJ architekt polski XVIII wieku. Krakow : Towarzystwo Naukowe «Societas Vistulana», 2003. 398 p.
Kowalczyk J. Świątуnie późnobarokowe na kresach. Kościoły i klasztory w diecezjach na Rusi Koronnej. Warszawa : Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk ; Przemyskie Centrum Kultury i Nauki, 2006. 296 s.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Гіжицький, Павло // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гіжицький, Павло (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.04.2026