Королівський палац у Буді
Королі́вський пала́ц у Бу́ді, Королівський замок (угорськ. Budavári Palota, Királyi Vár) — комплекс музеїв, архітектурна пам’ятка, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Будапешт, включно з берегами Дунаю, Замковою горою в Буді та проспектом Андраші», внесеної 1987 до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 400, м. Будапешт, Угорщина.
Зміст
Розташування, складники
Ансамбль монументальних споруд стоїть на високому Замковому пагорбі правого берега р. Дунаю в історичному центрі міста. Складається з кількох різночасових корпусів, згрупованих уздовж пругу пагорба паралельно річці довкола площ Гуньяді та Левової (Левового двору). Корпус Е споруджено 1714–1715; корпуси C, D — у 1750–1770-х; корпуси A, B, F — у 1890-х. Тепер у них розміщено: у корпусах A, B, C, D — Угорська національна галерея; у корпусі E — Будапештський історичний музей; у корпусі F — Державна бібліотека імені Сечені. В тилу корпусу С є капела, під якою міститься трикамерна Палатинська крипта. Центральна баня корпусу С є головною архітектурною домінантою міста. З південно-східного боку фрагментарно збережено оборонні споруди епохи середньовіччя з невеликим ренесансним садом.
Історична довідка
За розпорядженням короля Угорщини Бели IV 1241 унаслідок монголо-татарської навали мешканців із підніжжя дунайських пагорбів переселено на Замкову гору і 1242–1265 на ній збудовано оборонні споруди королівської резиденції та нової столиці країни. 1370 тут зведено нову королівську резиденцію, а замок розширено так, що до його складу входило два двори. Найзначнішої перебудови замок зазнав протягом 1410–1420. Від того часу збережено Готичну залу королівського палацу й дві оборонні башти. Король Матвій Корвін від 1477 перебудував замковий палац у стилі ренесансу і його архітектурні форми та мистецьке оздоблення, виконані італійськими майстрами з м. Флоренції, стали стилістичними взірцями для всього регіону Центральної Європи. 1541 м. Буду разом із замком після тривалої облоги захопило військо Османської імперії. У замку розмістили стайні, склади, зокрема й порохові. 1578 вибух пороху від удару блискавки зруйнував колишній королівський палац. Проте турки модернізували замкові оборонні споруди, що дозволило їм 1686 два місяці відбивати штурми війська Священної Римської імперії германської нації, перш ніж воно здобуло замок і місто. Значно поруйновані оборонні споруди одразу відновлено, проте залишки інших споруд протягом 1711–1740 знесено і 1714–1715 збудовано невеликий палац у стилі бароко (корпус Е). Великий палац прибудовано 1749–1769 (корпуси С і D). 1777–1784 тут містився університет. 1769 завершено спорудження палацової церкви Святого Сигізмунда. 1838 палатин Угорщини (імператорський намісник) ерцгерцог Йосиф Антон Йоганн Баптист Австрійський (1776; тепер Італія — 1847; Угорщина) облаштував трикамерне підвальне приміщення під цією церквою як Палатинську крипту — родову усипальницю, в якій поховано 26 членів угорської гілки династії Габсбургів-Лотаринзьких.
Під час угорської революції 1848–1849 палац поруйновано і спалено, 1850–1856 відбудовано. Унаслідок перетворення імперії Габсбургів на Австро-Угорщину за розпорядженням імператора і короля Угорщини Франца Йосифа І за проєктом архітектора М. фон Ібла (1814–1891) архітектор А. Гаусман (1847–1926; обидва — Угорщина) 1891–1912 перебудував палац у стилі необароко з елементами стилю модерн, прибудувавши корпуси A, B, F. Загальна довжина палацового ансамблю сягнула 304 м. 30.12.1916 тут відбулася частина церемонії коронації останнього короля Угорщини Карла IV (1887; Австрія — 1922; Португалія). 1920–1944 це була офіційна резиденція регента Угорщини М. Горті — центр управління державою.
Наприкінці Другої світової війни під час битви за м. Будапешт у січні–лютому 1945 ансамбль споруд зруйновано внаслідок того, що під палацом у печерному комплексі завдовжки понад 1 км містився штаб німецьких військ. У 1940–1950-х руїни зносили задля спорудження нових будівель, у яких планували розмістити органи нової влади. При цьому виконано археологічні дослідження, які виявили численні залишки середньовічного замку.
Після приходу до влади Я. Кадара 1956 ухвалено відбудувати палац у спрощених архітектурних формах для розміщення в ньому національних закладів культури. Це реалізовано протягом 1960–1980-х. При цьому частину збережених історичних споруд знесено, а інтер’єри відбудованих не відновлено. 1964 споруджено новий центральний підбанник з банею на 3 м вищою за попередню. У відбудованих корпусах розміщено: від 1967 — Будапештський історичний музей, від 1975 — Угорську національну галерею, від 1985 — Державну бібліотеку імені Сечені. Реставровано й музеєфіковано середньовічні оборонні споруди — мури, башту «Булава» та ренесансний італійський сад. Від 2014 уряд Угорщини під проводом В. Орбана (нар. 1963; Угорщина) реалізує «Національну програму Гаусмана», спрямовану на повне відтворення всіх корпусів палацу включно з декором їхніх інтер’єрів. Попри те, що 2022–2025 тривають масштабні роботи з реконструкції ансамблю, його приміщення використовують для проведення численних державних і громадських заходів.
Характеристика
Стилістично однорідний необароковий ансамбль триповерхових і частково — чотириповерхових споруд головним північно-східним фасадом звернено до р. Дунаю та до Пешта — лівобережної частини м. Будапешта. Перед центральною частиною головного фасаду на терасі встановлено кінний пам’ятник принцу Євгенію Савойському — визволителю Угорщини від окупації Османською імперією. Далі на північний захід перед фасадом встановлено скульптурний фонтан «Діти ловлять рибу». Вхід до ансамблю з північного боку від району Буди відкриває необарокова брама. З південного заходу міститься двір Гуньяді, окрасою якого є пов’язаний з представником цієї династії скульптурний фонтан «Полювання короля Матвія Корвіна». Корпуси D і F утворюють замкнений внутрішній двір на кшталт каре, названий Левовим з огляду на наявні в ньому скульптурні зображення левів. Усі корпуси мають високий рустований (див. Руст) цоколь, два основні поверхи, фасади яких прикрашено колонами, напівколонами та пілястрами великого композитного ордера. Завершує фасади масивний розкріпований карниз із горішніми парапетом і балюстрадою. Високі мансардні (див. Мансарда) дахи надають особливої значущості усім будівлям.
Значення
Королівський палац у Буді є одним із символів угорської державності, культурним центром загальнонаціонального значення та визначною пам’яткою архітектури та містобудування середньовіччя й Нового часу.
Галерея
|
Джерело
- Budapest, including the Banks of the Danube, the Buda Castle Quarter and Andrássy Avenue // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/400/
Література
- Lörinczy G. Die Burg von Buda. Budapest : Corvina, 1967. 98 p.
- Szaboky Z., Szaraz G. Die Burg Buda. Budapest : Corvina, 1990. 77 p.
- Budapeszt Metropolia Wschodu i Zachodu // Renowacje i zabytki. 2004. № 4. 191 p.
- Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 256–261.
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Королівський палац у Буді // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Королівський палац у Буді (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.01.2025
