Залізничного вокзалу споруда у Львові
Залізни́чного вокза́лу спору́да у Львові — об’єкт транспортної інфраструктури, архітектурна пам’ятка, м. Львів, Україна.
Розташування
Головний вокзал залізничної станції Львів та Львівської залізниці стоїть за північно-західною межею історичного центру міста. Від кварталів історичної забудови до вокзалу веде вулиця, яка перед фасадом споруди значно розширена, за рахунок чого утворено Двірцеву площу (назва походить від старої діалектної назви вокзалу — двірець). Завдяки високій центральній вежі з банею транспортна споруда є архітектурною домінантою у середовищі.
Історична довідка
Залізницю між містами Віднем і Львовом збудовано згідно з державною програмою, затвердженою 1841. Перший потяг прибув до м. Львова з м. Перемишля 04.11.1861. Львів став першим містом України із залізничним сполученням. Залізницю продовжено від м. Львова до м. Чернівців 1866, унаслідок чого станція стала транзитною. Її залізничний вокзал споруджено 1858–1861 (не збережено). Наприкінці 19 ст. зі зростанням пасажиропотоку й перетворенням Львова на вузлову станцію виникла потреба у значно більшому вокзалі. Технічне завдання на його проєктування підготував 1898 директор Львівської залізниці, архітектор, інженер, мистецтвознавець Л. Вежбицький (1834–1912; тепер Україна). Проєкт авторства архітектора В. Садловського (1869–1940; тепер Україна) затверджено 1899. Споруду збудовано 1901–1904 за участю провідних львівських будівничих А. Захаревича, І. Левинського, О. Лушпинського, Т. Обмінського, Ю. Сосновського (1865; тепер Україна — 1940; Польща). Зокрема Захаревич запроєктував оформлення інтер’єрів у стилі сецесії — вестибюля, зал очікування пасажирів першого і другого класів, перону, а також конструктивне вирішення із залізобетону склепіння головної бані, понад 20 пішохідних тунелів і окремих кіосків. Фасадні алегоричні (див. Алегорія) скульптури, що символізують залізницю і торгівлю та промисловість і м. Львів, створили львівські скульптори А. Попель і П. Війтович. Мистецьким акцентом інтер’єру головного вестибюля був вітраж «Архангел Михаїл» з панорамою Львова (не збережено). Вокзал урочисто відкрито 26.03.1904 за участю митрополита Андрея Шептицького.
Під час Першої світової війни, тікаючи зі Львова, російська армія 20.06.1915 підпалила споруду. Вона зазнала руйнувань під час боїв за м. Львів між українськими й польськими збройними формуваннями 1918–1919. Відбудовано 1920–1930, причому 1921–1922 над одноповерховими бічними раменами надбудовано другі поверхи, тож усю споруду перетворено на двоповерхову. У перший день Другої світової війни 01.09.1939 німецька авіація розбомбила вокзал. Повторно це сталося 24–25.06.1941. Після завершення Німецько-радянської війни 1941–1945 зруйнований вокзал пропонували знести й побудувати новий, але зрештою його відбудували до 1957. Тоді створено нові інтер’єри у стилістиці радянського ретроспективізму. Поряд 1997 збудовано приміський вокзал. Реставрацію виконано 2003. Двірцеву площу реконструйовано (див. Реконструкція) 2019–2020.
Характеристика
Вокзал із щомісячною пропускною здатністю 400 тис. пасажирів; максимально — до 1,2 млн; щодоби до 16 тис. осіб, максимально — понад 100 тис. (у березні 2022 на початку Російсько-української війни). Він транзитний, берегового типу, у якого колії містяться з одного боку, а міська Двірцева площа — з протилежного. Має одну бічну платформу уздовж фасаду та 5 перонів (всього 8 колій). Видовжений на 160 м із півночі на південь двоповерховий корпус має симетричну композицію з центральним і бічними ризалітами. Центральна частина з головним вестибюлем увінчана гранчастою банею, яку фланкують 2 декоративні вежі. Бічні ризаліти увінчано меншими банями. Головним акцентом у центрі фасаду є велика засклена арка входу на повну висоту 2-х поверхів. Арку фланкують пристінні колони, над якими — антаблемент і великі арки зі скульптурами. Фасадні площини симетрично розташованих бічних рамен ритмічно розчленовано великими прямокутними вікнами, рустованими (див. Руст) лопатками й напівколонами. Стилістика цієї архітектури — неоренесанс з елементами необароко й сецесії. В інтер'єрі головним приміщенням є центральний транзитний вестибюль заввишки у 2 поверхи, увінчаний склепінням бані. Тут містяться й квиткові каси. У бічних раменах розміщено 8 зал різних комфортності й призначення, зокрема для поважних осіб й урядових делегацій, ресторан, бари, інші заклади обслуговування, адміністративні приміщення. До західного фасаду, зверненого в бік колій, прилягає двопрогоновий арковий дебаркадер завдовжки 159 м й завширшки 69 м, що покриває колії, захищаючи пасажирів від негоди. Його виконано із засклених металевих конструкцій. Загалом у тримальних конструкціях усієї споруди широко застосовано залізобетон (фундаменти, перекриття, склепіння центральної бані), коване залізо та сталь (дебаркадер).
Значення
Залізничний вокзал у Львові був одним із найбільших і наймодерніших в Австро-Угорщині. Його конструкції та архітектурні форми оприявнювали тодішнє, на зламі 19–20 ст., розуміння прогресу людства як керованого процесу накопичення культурних здобутків у єдності з науково-технічними досягненнями.
Література
- Трегубова Т., Мих Р. Львів : Архітектурно-історичний нарис. Київ : Будівельник, 1989. C. 165–166.
- Гранкін П., Лазечко П., Сьомочкін І. та ін. Львівська залізниця. Історія і сучасність. Львів : Центр Європи, 1996. 174 с.
- Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: Architektura Lwowa lat 1893–1918. Warszawa, 2005. S. 244.
- Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІІ–ХХІ ст. Львів : Центр Європи, 2008. С. 455–457.
- Rymar M. Architektura dworców Kolei Karola Ludwika w Galicji w l. 1859-1910. Warszawa : Wyd. Neriton, 2009. 254 s.
- Бірюльов Ю. Захаревичі: Творці столичного Львова. Львів : Центр Європи, 2010. 336 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Залізничного вокзалу споруда у Львові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Залізничного вокзалу споруда у Львові (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.07.2026
