Дебаркадер

Дебаркадери на р. Дніпрі у м. Києві

Дебаркадер Західного залізничного вокзалу у м. Будапешті

Дебарка́дер (фр. débarcadère, від débarquer — висаджувати на берег) — багатозначний термін.

1) Плавуча несамохідна споруда, пристань. Зазвичай це понтон із дво- або триповерховою надбудовою. Його установлюють біля берега на річці, озері, водосховищі. Як пристань у портах він служить для причалювання й відправлення річкових суден.

Дебаркадер може бути:

вантажним — для завантаження і вивантаження товарів;
пасажирським — із квитковими касами, адміністративними приміщеннями, кімнатами відпочинку й обслуговування пасажирів, кафе, рестораном тощо;
вантажопасажирським — зі складськими приміщеннями й механізмами для вантажних операцій.

Дебаркадер складається з двох основних частин: понтона у вигляді сталевого чи залізобетонного паралелепіпеда і дерев’яної чи металевої каркасної (див. Каркас) надбудови у кілька поверхів. Верхню площину понтона поєднано з берегом шарнірно (для реагування на зміну рівня води) пішохідними рампою чи містком. Дебаркадери закріплюють на місці встановлення тросами, якорями. У широтах із морозними зимами у міжнавігаційний зимовий період для запобігання пошкодженню льодом дебаркадери буксирами відводять у спеціальні гавані (затони), де вони відстоюються і за потреби їх там ремонтують.

2) Навіс, дах, що накриває кілька платформ залізничного вокзалу для забезпечення комфорту пасажирів. Дебаркадери почали споруджувати у другій половині 19 ст. у зв’язку з розвитком залізничного транспорту та появою великопрогонових металевих конструкцій. У створенні дебаркадерів брали участь видатні тогочасні інженери (Г. Ейфель – автор дебаркадера Західного залізничного вокзалу у м. Будапешті, Угорщина). Частину покриття дебаркадера робили світлопрозорою, зі скла, для забезпечення денного освітлення платформ.

Найбільший в Україні дебаркадер має залізничний вокзал станції Львів-Головний.

Додатково

Від початку 21 ст. у м. Києві на р. Дніпрі біля правого й лівого берегів було встановлено декілька великих 4- та 5-поверхових приватних дебаркадерів, у яких влаштували готелі, ресторани, казино та інші розважальні заклади. Вигода підприємців полягала у відсутності необхідності оформлювати права на використання земельної ділянки, сплачувати відповідні податки і збори. Проти цього активно боролися органи прокуратури, оскільки діяльність таких закладів завдавала шкоди природному довкіллю.

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 81.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 138.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Дебаркадер // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дебаркадер (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.10.2025