Гродненський замок
Гро́дненський за́мок (білорус. Замак у Гродне) — комплекс оборонних споруд з палацом, архітектурна пам’ятка, Білорусь.
Зміст
Розташування. Складники
Міститься на правому високому березі р. Німан біля впадіння в нього р. Городничанки в історичному центрі міста. Складається з двох відокремлених частин — Старого замку на дитинці доби Давньої Русі й Нового замку на місці давньоруського Окольного города. Вони посідають вершини двох сусідніх пагорбів, розділених глибоким яром, що виходить до річки. Через яр перекинуто міст, який поєднує обидві частини комплексу. Завдяки баштам і вежам є головною архітектурною домінантою міста.
Історична довідка
У 12 ст. на місці Старого замку були дерев’яно-земляні укріплення дитинця давньоруського міста, центру удільного князівства (перша літописна згадка 1128). У межах дитинця були муровані: хрестовокупольна церква («нижній храм», збережено частково) і князівський палац (збережено стіну 9,7 м завдовжки й 2 м заввишки). 1253 Данило Галицький включив м. Гродно до складу своєї держави і збудував на дитинці мурований циліндричний донжон (не збережено). У 1270-х м. Гродно потрапило під владу Великого князівства Литовського і дитинець став замком великих князів Литовських. У 14 ст. збудовано муровану замкову каплицю («горішній храм», збережено частково). 1284 оборонні споруди зруйнувало військо Тевтонського ордена. Воно нападало на замок й пізніше — 1296, 1305, 1306, 1311, 1314, 1328, 1362, 1364, 1373, 1375, 1393.
Від 1385 замком володів Вітовт (з перервою 1390–1393). Дерев’яні оборонні споруди знищено пожежею 1398. Після 1419 за наказом Вітовта збудовано цегляні мури з 4-ма баштами й мурованим будинком Старого замку (зі збереженням донжона Данила Галицького) та Нижній замок (на місці теперішнього Нового замку). Старий замок був полігональним у плані й за композицією схожим на Верхній замок у Луцьку.
У першій половині 15 ст. у Нижньому замку збудовано великий мурований «Королівський дім» — резиденцію великих князів Литовських. У ній Казимир IV Ягеллончик 1445 прийняв делегацію Польського королівства, яка запропонувала йому польську корону (коронований 25.06.1447). Тут він помер 1492; тут мешкав і помер його син — святий Казимир (1458; Польща — 1484; тепер Білорусь; канонізовано 1602). За правління короля Речі Посполитої Стефана Баторія 1577–1582 тут була головна королівська резиденція, наближена до театру воєнних дій під час війни Речі Посполитої з Московським царством. З ініціативи короля Старий замок значно перебудовано у стилі ренесанс 1583–1586. Тоді знесено донжон і замість готичного мурованого будинку часів Вітовта з’явився великий двоповерховий палац з наріжними вежечками, еркером і розвиненим аттиком вінчання. Тут король помер 12.12.1586. 1620–1633 замок активно використовував Владислав IV Ваза у зв’язку з війною проти Московського царства. 1659 московське військо захопило й зруйнувало замок.
1673 ухвалено рішення проводити щорічні сесії сейму Речі Посполитої один раз на три роки у Гродненському замку (решту засідань — у м. Варшаві). Для цього 1673–1678 Старий замок реконструйовано (див. Реконструкція) і в ньому зведено двоповерхову прямокутну в плані споруду, в якій під час засідань сейму містилися Палата депутатів і Палата сенаторів. У Старому замку відбулося 3 сейми: 1678–1679, 1688, 1693. Замкові споруди зазнали пошкоджень під час Північної війни 1700–1721. 1729 мур з баштою обвалилися у р. Німан. 1735 замок знищила пожежа. 1737–1742 король Речі Посполитої Август ІІІ Саксонський відбудував Старий замок, а на сусідньому пагорбі, знісши залишки Нижнього замку, збудував великий палац у стилі бароко, названий Новим замком. У ньому були королівські апартаменти, а в Старому замку містилися урядові установи Великого князівства Литовського та придворні чиновники. Автор Нового замку — архітектор К. Ф. Пеппельманн (1697; тепер Німеччина — 1750; Польща), ймовірно за участю свого батька, архітектора М. Д. Пеппельманна. У Новому замку продовжено традицію проведення так званих Гродненських сеймів: 1744, 1752, 1784, 1793. Сейм 1793 виявився останнім: у замку, оточеному військом Російської імперії з наведеними на нього гарматами, депутати 24.09.1793 одностайно проголосували за другий поділ Речі Посполитої (див. Поділи Польщі), а король Станіслав Август Понятовський підписав ухвалений сеймом закон про це. Під час повстання Т. Костюшка кількох керівників того сейму (серед них двох католицьких єпископів) 9.05.1794 і 28.06.1794 за вироком суду публічно повішено у м. Варшаві як зрадників. Після придушення повстання російська влада утримувала короля Станіслава Августа Понятовського як заручника у Новому замку під наглядом І. Безбородька. Тут 25.11.1795 король підписав своє зречення на користь Російської імперії, що означало третій, остаточний поділ Речі Посполитої і знищення її як держави. Єдиною країною, яка не визнала поділів Речі Посполитої, була Османська імперія. У лютому 1797 Станіслава Августа Понятовського за наказом російського імператора Павла І вивезено з Нового замку до м. Санкт-Петербурга, де він невдовзі помер.
Після 1798 російська влада влаштувала у Новому замку госпіталь і казарми, зруйнувавши цінні інтер’єри і 1840 знищивши Велику капелу у стилі бароко. Після 1845 Старий замок перебудовано на казарми. Від 1918 у Новому замку була лікарня, а від 1919 у Старому замку містився музей, колекції якого втрачено під час Другої світової війни. 1941 внаслідок німецького бомбардування зруйновано Новий замок. Його відбудовано після 1952 у стилі радянського ретроспективізму і тут розміщено Гродненський обласний комітет Комуністичної партії Радянського Союзу. Від 1993 тут міститься Гродненський державний історико-археологічний музей. 1993 опрацьовано проєкт відбудови Старого замку в архітектурних формах кінця 16 ст. Його реалізовано 2017–2023.
Характеристика
Територія Старого замку підноситься над рівнем води р. Німан на 32 м і має в плані форму неправильного трикутника. Частково збережено замкові мури початку 15 ст. завтовшки до 3 м, периметром понад 300 м. Із 5-ти башт 4 були чотиригранними (серед них найменша — надбрамна) й одна найвища (донжон) — циліндричною. Мури і башти ззовні укріплено контрфорсами. Перед надбрамною баштою був дерев’яний звідний міст, до 1678 замінений капітальним мурованим з арками на пілонах. Збережено у перебудованому вигляді двоповерховий палац Стефана Баторія розмірами в плані 60×21 м, з третім поверхом, надбудованим у 19 ст. Частині замкових споруд відбудовою 2017–2023 надано гіпотетичних ренесансних форм станом на кінець 16 ст.
Палац, який називають Новим замком, — двоповерховий на цоколі, П-подібний у плані. Його корпуси скомпоновано довкола прямокутного у плані глибокого курдонера, зверненого в бік Старого замку й відділеного від нього одноповерховими флігелями та огорожею з прикрашеною скульптурним декором брамою. Фасади первісно членувалися лопатками й пілястрами з картушами у простінках. Увінчував палац високий мансардний (див. Мансарда) дах. Високохудожнім декором відзначалися інтер’єри капели, Круглої, Посольської і Сенаторської зал (усі не збережено). Унаслідок відбудови після воєнних руйнувань змінено внутрішнє розпланування, архітектурно-стилістичне вирішення всіх інтер’єрів і фасадів. Споруда набула історично невластивих їй рис спримітивізованого неокласицизму сталінської доби, що значно понизило її історико-архітектурну вартість при збереженні історико-меморіального значення.
Значення
Гродненський замок має визначну історичну й архітектурну цінність для кількох націй Східної Європи — білорусів, литовців, поляків, українців з огляду на важливі історичні події, які тут відбувалися і впливали на долю цих народів. Архітектурно-стилістичне вирішення різних частин комплексу оприявнює розвиток європейської архітектури протягом 13–20 ст.
Література
- Ткачоў М. Замкі Беларусі. Мінск : Полымя, 1977. 84 с.
- Годованюк О. Взаємозв’язки в мурованій архітектурі України, Білорусії та Литви XIV–XVI ст. // Українське мистецтво у міжнародних зв'язках. Дожовтневий період. Київ : Наукова думка, 1983. С. 31–40.
- Чантурия В. История архитектуры Белоруссии : в 2 т. Мінск : Вышэйшая школа, 1985. Т. 1: Дооктябрьский период. 295 с.
- Трусов О. Памятники монументального зодчества Белоруссии ХІ–ХVII вв. Мінск : Навука i Тэхнiка, 1988. С. 30–43.
- Якимович Ю. Зодчество Белоруссии ХVI — середины ХVII в. Мінск : Навука i Тэхнiка, 1991. С. 85–112.
- Трусаў А., Собаль В., Здановіч Н. Стары замак у Гродне XI–XVIII ст. Мінск : Навука і тэхніка, 1993. 152 с.
- Габрусь Т. В., Кулагін А. М., Чантурія Ю. У. та ін. Втрачаная спадчина. Мінск : Полымя, 1998. С. 164–165; 314–319.
- Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 144–157.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Гродненський замок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гродненський замок (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.06.2025
