Еркер

Еркер Старомістської ратуші в Празі, Чехія

Е́ркер ( нім. erker, ärker від лат. arcora — лук) — частина приміщення на другому і вищих поверхах будинку, яка виступає за лицьову поверхню зовнішньої стіни. Використовується в будівлях і спорудах різного призначення (фортифікаційних, сакральних, громадських, житлових, виробничих) для збільшення площі та освітленості приміщень. Може бути одно- і багатоповерховим. У плані — квадратний, прямокутний, багатокутний, півкруглий, спирається на консолі, має власний дах і засклені стіни. З’явився в архітектурі Середньовіччя й широко застосовується дотепер, особливо в житловому будівництві.

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 315-316.
Плоский В. О., Гетун Г. В., Віроцький В. Д. Архітектура будівель та споруд : в 4 кн. Кам'янець-Подільський : Рута, 2016. Кн. 3: Історія архітектури і будівництва. 814 с.