Гансен, Теофіл Едуард фон
|
Гансен, Теофіл Едуард фон (Hansen, Theophil Edvard Freiherr von) | |
|---|---|
| Народження | 13.07.1813 |
| Місце народження | Копенгаген |
| Смерть | 17.02.1891 |
| Місце смерті | Відень |
| Місце поховання | Віденське Центральне кладовище |
| Alma mater | Королівська академія образотворчого мистецтва |
| Місце діяльності | Данія, Австрія, Греція, Україна |
| Напрями діяльності | архітектура, дизайн, художня й архітектурна освіта |
| Традиція/школа | історизм |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Залізної Корони (2); оФранца Йосифа І (2); Королівський орден Спасителя (3); Даннеброга (4); Почесного легіону; Вази |
Га́нсен, Теофі́л Едуа́рд фон [ данськ. Hansen, Theophilus Edvard; нім. Hansen, Theophil Edvard; повне ім'я змінювалось: від 1867 — Гансен, Теофіл Едуард Ріттер фон (нім. Hansen, Theophil Edvard Ritter von), від 1884 — Гансен, Теофіл Едуард Фрайгерр фон (нім. Hansen, Theophil Edvard Freiherr von); 13.07.1813, м. Копенгаген, Данія — 17.02.1891, м. Відень, Австрія] — архітектор, дизайнер, педагог, представник історизму, автор низки споруд в Афінах, Відні, Львові.
Повне ім'я архітектора змінювалося відповідно до рангів нобілітації. 1867 він отримав спадкову нобілітацію рангу Ritter (лицар), 1884 титул було підвищено до Freiherr (барон).
Життєпис
Народився у змішаній норвезько-данській сім’ї скрипаля і страхового службовця Расмуса Гансена Браатена (1774; Норвегія — 1824; Данія). Старший брат Ганс Крістіан Гансен (1803‒1883; Данія) був архітектором. Обидва брати замолоду захопилися архітектурою Давньої Греції під впливом їхнього однофамільця, професора, завідувача кафедри архітектури й директора Королівської академії образотворчого мистецтва, будівельного директора королівства Данії Крістіана Фредеріка Гансена (1756‒1845; Данія), котрий працював у стилі класицизму і був учителем Г. К. Гансена.
1827‒1838 навчався у Королівській академії образотворчого мистецтва у м. Копенгагені й одночасно від 1831 працював там асистентом викладача. Отримавши стипендію для підвищення кваліфікації, виїхав 1838 до німецьких земель, де відвідав Берлін, Дрезден, Мюнхен, Нюрнберг, Регенсбург, а також Прагу; вивчав архітектурну практику архітекторів К. Ф. Шинкеля, Л. фон Кленце та інших. Подорожував також північними регіонами Італії, відвідав Венецію, Верону, Віченцу, Падую. Після цього на запрошення брата, котрий від 1833 став королівським придворним архітектором у Греції, 08.10.1838 переїхав до м. Афін, де спершу допомагав у реалізації братових проєктів, вивчав архітектурну спадщину античності та Візантійської імперії. 1839‒1843 викладав малювання у місцевій Політехнічній школі. 1842 почав реалізовувати власні проєкти «у грецькому стилі» (тобто у стилістиці класицизму). Після 1843 виїхав із Греції, подорожував Італією, де познайомився з віденським архітектором Л. Ферстером (1797; тепер Німеччина — 1863; Австрія). Наслідком успішної професійної діяльності в Афінах стало запрошення до м. Відня і переїзд туди 1846. У Відні 1846‒1852 працював помічником Ферстера, після чого розпочав самостійну архітектурно-будівельну практику, яка була вельми успішною. 1866 отримав підданство Австрійської імперії. У м. Відні продовжив педагогічну діяльність: викладав 1850‒1851 у Військово-інженерній академії; від 1866 — дійсний член, 1868‒1883 — професор Віденської академії образотворчого мистецтва, керівник відділення архітектури; одночасно у цій же академії 1868‒1872 викладав перспективу для художників. Від 1861 — член Віденської асоціації художників, від 1864 — член Австрійського товариства інженерів та архітекторів.
Творчість
Один із найвпливовіших архітекторів Європи 2-ї половини 19 ст., співавтор стилю Рінгштрасе, котрий значно розвинув після Е. Вана дер Нюля і А. Зікарда фон Зікардсбурга. Під час забудови Рінгштрасе Гансен створив архітектурний тип віденського багатоповерхового багатоквартирного будинку, що вплинув на формування архітектурного середовища міста. Працював у стилістиці історизму, переважно в напрямах неокласицизму, неоренесансу, неороманському й неовізантійському, не цураючись окремих композиційних прийомів та елементів необароко й неоготики.
Разом із братом є автором «Афінської тріади» — низки репрезентативних споруд у забудові м. Афін після здобуття незалежності 1830. Вона визначила панівну стилістику неокласицизму й орієнтацію на античність, а не на альтернативне їй візантійське середньовіччя. Це стало зразком для всієї країни й основою національного стилю архітектури незалежної Греції. До тріади входять будівлі Афінського університету 1839‒1849 (створена у співавторстві з Г. К. Гансеном), Афінської академії і Національної бібліотеки. Пізніше цю стилістику розвинула багатофункціональна громадська споруда для організації і проведення Олімпійських ігор Заппіон (названа за прізвищем мецената, котрий профінансував проєктування і будівництво; тепер це виставковий центр, пристосований для проведення великих публічних заходів). Згодом цю ж античну грецьку стилістику Гансен застосував у своєму головному шедеврі — споруді Райхсрату (імперського парламенту Австро-Угорщини) у м. Відні на вулиці Рінгштрасе. Тут архітектурна стилістика вказує на те, що демократія, практичним втіленням якої є парламентська система, — родом із Давньої Греції.
Рання самостійна авторська робота Гансена в Австрії — споруда Військово-історичного музею у комплексі Цісарсько-королівського арсеналу у м. Відні. Вирішена у стилі венеційської готики, вона стала першою у столиці спеціально запроєктованою (а не пристосованою пізніше) музейною будівлею. Тож Гансен є родоначальником музейного проєктування в Австрії. Запропоновану ним 1887‒1888 ідею створення у м. Афінах окремого великого музею Афінського Акрополя реалізовано 2009.
Захоплення Гансена неовізантійським стилем оприявнено у кількох спорудах церков (зокрема й православних), збудованих у столиці та у різних містах Австро-Угорщини. Одна з його ранніх, але значних за масштабом робіт у цій стилістиці, поєднаній з романо-готичною стилізацією, — комплекс споруд Дому військових інвалідів (ветеранів) у м. Львові 1855‒1863, що включає головний корпус, каплицю, службові флігелі. На момент завершення будівництва це була чи не найбільша споруда в місті й дотепер є однією із найкрасивіших (тепер тут розміщено заклад вищої освіти). Цей комплекс суттєво вплинув на створення наступних великих лікарень та закладів соціальної опіки у м. Львові.
Створена Гансеном на вулиці Рінгштрасе споруда Віденського музичного товариства з концертною Золотою залою завдяки досконалому архітектурному вирішенню й природній (без штучного підсилення звуку) акустиці дотепер є однією із найкращих у світі концертних зал.
Серед визначних творів у м. Афінах:
- Благовіщенський кафедральний собор 1842;
- будівля обсерваторії 1843‒1846;
- будівля Афінської академії 1856;
- багатофункціональний громадський центр Заппіон 1874‒1888;
- будівля Національної бібліотеки 1888.
У м. Відні:
- палац Тодеско 1861‒1864 (у співавторстві);
- будівля Музичного товариства з концертною Золотою залою 1864‒1870;
- палац Епштейна 1868‒1872;
- будівля Академії образотворчого мистецтва 1869‒1876;
- палац Ефруссі 1872‒1873;
- будівля біржі 1874‒1877;
- будівля Райхсрату — Імперського парламенту Австро-Угорщини 1874‒1883.
У м. Львові:
- комплекс споруд (головний корпус, каплиця, службові флігелі) Дому військових інвалідів (ветеранів), 1855‒1863.
Визнання
Почесний громадянин м. Відня 1883. Нобілітований (посвячений у лицарі) 1867 імператором Францом Йосифом І. Ним же надано титул барона 1884. Почесний доктор філософського факультету Віденського університету (від 1883). Від 1858 — член Королівської данської академії образотворчого мистецтва. Почесний член Віденської будівельної гільдії від 1878. Почесний член Угорського товариства інженерів та архітекторів від 1883. Кавалер ордена Максиміліана за науку та мистецтво королівства Баварія (лицарський хрест) 1875. Медаль 1-го класу Всесвітньої виставки у м. Парижі 1878. Велика золота медаль Королівського інституту британських архітекторів 1888.
Відзначений нагородами різних країн:
Австрійської імперії (Австро-Угорщини) — орден Залізної Корони (1856, 1884), орден Франца Йосифа І (1867, 1877 — вища нагорода держави, за споруду Віденської академії образотворчого мистецтва);
Греції — Королівський орден Спасителя (1846, 1859, 1887);
Данії — орден Даннеброга (1867, 1872, 1873, 1884);
Франції — орден Почесного легіону (1880);
Швеції — орден Вази (1887).
На честь приїзду Гансена до м. Копенгагена 1884 у місті було влаштовано смолоскипну ходу.
Його учні, співробітники й послідовники під керівництвом архітектора О. К. Вагнера заснували 1886 у м. Відні «Клуб Гансена» — громадську організацію (діяла до 1917).
Одразу після смерті 1891 похований на протестантському кладовищі Мацлійнсдорф у м. Відні. Перепохований 1895 у почесній могилі на Віденському Центральному кладовищі; установлено надгробок, виконаний за зразком надгробка композитора Ф. П. Шуберта роботи самого Гансена.
1894 вулицю у центрі Відня поблизу Райхсрату, на якій мешкав і помер Гансен, перейменовано на Гансенштрасе; 1928 іншу вулицю м. Відня названо Теофіл-Гансен-Гасе.
Бронзовий бюст архітектора 1905 встановлено у портику споруди Райхсрату.
Галерея
Палац Тодеско у м. Відні
Палац Епштейна у м. Відні
Палац Ефруссі у м. Відні
Будинок військових інвалідів у м. Львові
Будинок військових інвалідів у м. Львові. Каплиця
Будинок військових інвалідів у м. Львові. Центральний корпус
Додатково
- Замолоду Гансен багато працював як дизайнер, проєктуючи комплекти меблів, предмети побуту, декоративні прикраси. Його гравіровані кресленики було видано і їх використовували виробники. Під час одного з візитів Гансена до м. Копенгагена данські меблярі урочисто вручили йому золотий ланцюг на знак вдячності за те, що протягом десятиріч вони безкоштовно користуються його проєктами меблів.
Література
- Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 391.
- Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІІ‒ХХІ ст. Львів : Центр Європи, 2008. С. 308‒309, 325‒327.
- Vienna: Art and Architecture. Vienna : H. F. Ullmann, 2008. P. 144‒215.
- Stiller A. (Hrsg.) Theophil Hansen — Klassische Eleganz im Alltag. Salzburg ; Wien : Müry Salzmann, 2013. 192 s.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Гансен, Теофіл Едуард фон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гансен, Теофіл Едуард фон (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.03.2026
