Кленце, Лео фон
|
Кленце, Лео фон (Klenze, Leo von) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Франц Карл Леопольд |
| Народження | 29.02.1784 |
| Місце народження | Шладен |
| Смерть | 27.01.1864 |
| Місце смерті | Мюнхен |
| Alma mater | Берлінський технічний університет |
| Місце діяльності | Баварія (королівство) |
| Напрями діяльності | Архітектура, живопис, охорона архітектурної спадщини |
| Традиція/школа | класицизм |
Кле́нце, Ле́о фон (Кленце, Франц Карл Леопольд, від 1822 — фон Кленце; нім. Klenze, Leo von; Franz Karl Leopold von Klenze; 29.02.1784, м. Шладен, федеральна земля Нижня Саксонія, Німеччина — 27.01.1864, м. Мюнхен, федеральна земля Баварія, Німеччина) — архітектор, представник пізнього класицизму, автор низки споруд у Європі, іноземний член Академії образотворчого мистецтва у м. Парижі (з 1841), асоційований член Королівської академії наук Нідерландів (1844–1851) та Королівської академії наук, літератури й образотворчого мистецтва Бельгії (1846).
Життєпис
Народився у сім’ї судового виконавця. Від 1800 вивчав архітектуру й археологію у м. Берліні під керівництвом А. Гірта (1759–1837; Німеччина). Навчався також у м. Парижі 1803. Здійснив навчальну подорож до Італії 1806 для ознайомлення з пам’ятками античності. 1806–1808 завершив освіту навчанням у Берлінській будівельній академії (тепер Берлінський технічний університет). Від 1808 — придворний архітектор короля Вестфалії Ж. Бонапарта (1784–1860; Франція) у м. Касселі (Німеччина). 1813–1815 мешкав у м. Парижі.
У жовтні 1815 переїхав до м. Мюнхена. Там став приватним архітектором короля Баварії, позбувшись тавра французького колаборанта часів наполеонівської окупації німецьких земель. Від 1816 — придворний архітектор. У порозумінні з королем Баварії Людвігом І Віттельсбахом (1786–1868; Франція) протягом кількох десятиріч розбудовував м. Мюнхен, перетворивши його на одну з культурних столиць Європи. Листувався з королем щодо цих питань (збережено близько 1700 їхніх листів одне до одного). 1823–1824 був із дослідницькою метою (вивчав архітектурні пам’ятки) на о. Сицилії. Оскільки королівство Баварія активно підтримувало державотворчі процеси у Греції після здобуття нею незалежності від Османської імперії, Кленце 1834 відвідав Грецію, багато проєктував для м. Афін. На прохання російського імператора Миколи І виконав проєкт Нового Ермітажу в м. Санкт-Петербурзі, який реалізовано там місцевими архітекторами, проте кілька разів змушений був приїздити до м. Санкт-Петербурга для нагляду за будівництвом. Підтримував дружні стосунки й листувався з філософами Ф. Шеллінгом і В. фон Гумбольдтом.
Творчість
Працював у стилях: пізнього класицизму, базуючись на спадщині Давньої Греції, а також неоренесансу з орієнтацією на ранню флорентійську стадію ренесансу. Розпланував і забудував у цій стилістиці центральну частину м. Мюнхена, звівши там 17 репрезентативних споруд, зокрема добудував великий різночасовий комплекс королівського палацу і створив архітектурний ансамбль Королівської площі зі спорудами Гліптотеки (музею) і Пропілей. Проєктував палаци, адміністративні споруди, храми, музеї, меморіальні споруди тощо. Його музейні споруди, продовжуючи тенденцію музейного проєктування, започатковану К. Ф. Шинкелем, сформували характерний для Західної цивілізації 19–20 ст. архітектурний образ музею як поєднання античного греко-римського храму з ренесансним палацом. Таке бачення музейної архітектури стало панівним завдяки популярній та повсюдно практично реалізованій теоретичній концепції Кленце. Наполягав на необхідності для архітектора, котрий проєктує музейні споруди й приміщення, досягнути гармонії між музейними колекціями й архітектурними формами, які їх оточують.
Є зачинателем спорудження меморіальних музеїв як особливого типу споруд великого ідеологічного значення. 1830–1842 на високому березі р. Дунаю поблизу м. Регенсбурга на горішній терасі з парадними сходами збудував точну копію в натуральну величину Парфенона. Споруду назвали Валгаллою — залою німецької слави (залою слави німецького народу). У наосі споруди представлені статуями, бюстами, меморіальними дошками німецькомовні політики, державні діячі, полководці, видатні представники науки, освіти, культури й мистецтва найширшого хронологічного охоплення — від стародавніх германців до 1842. Традиція наповнення Валгалли персоналіями триває дотепер (бюст М. Планка там встановлено 2022). Свого часу Г. Гейне висміяв цей націоналістичний проєкт, але його бюст також встановлено у Валгаллі. Комплекс був першим серед низки меморіалів на території Німеччини, присвячених формуванню і скріпленню німецької національної єдності.
Займався живописом: його архітектурні пейзажі представлено в різних художніх музеях. Досліджував архітектурні пам’ятки античності, виконував архітектурні обміри їх, наполягав на охороні й реставрації, підтримував архітекторів, археологів і реставраторів Греції, консультував владу щодо консервації, реставрації та музеєфікації Афінського Акрополя.
Серед творів найвизначніші:
- Лейхтенберзький палац у м. Мюнхені 1821;
- реконструкція Національного театру в м. Мюнхені 1825;
- музей Гліптотека на Королівській площі у м. Мюнхені 1831;
- музей Стара Пінакотека у м. Мюнхені 1836;
- Технічний університет у м. Афінах (тепер Національний технічний університет Афін) 1836;
- Валгалла (Зала слави) поблизу м. Регенсбурга 1842;
- Новий Ермітаж у м. Санкт-Петербурзі (тепер РФ) 1851;
- собор Святого Діонісія у м. Афінах 1853;
- Пропілеї на Королівській площі у м. Мюнхені 1860;
- меморіал «Зала Визволення» у м. Кельгаймі (федеральна земля Баварія) 1863.
Визнання
Нобілітований (удостоєний шляхетства королівства Баварії) 1822 особисто, 1833 — спадково.
Королівська золота медаль королівства Баварії (1852).
Орден «За заслуги в науках і мистецтвах» королівства Пруссії (1861).
Почесний громадянин м. Мюнхена (з 1862).
Іменем Кленце названо: вулиці в кількох містах Німеччини (зокрема в Мюнхені й Регенсбурзі), гімназія у м. Мюнхені, Державна професійна школа і парк у м. Інгольштадті (федеральна земля Баварія). У м. Мюнхені йому встановлено пам’ятник.
Від 1996 Міністерство внутрішніх справ Баварії щорічно нагороджує медаллю Лео фон Кленце за видатні досягнення в архітектурі й містобудуванні.
Валгалла поблизу м. Регенсбурга.
Зображення 1900 р.
Валгалла поблизу м. Регенсбурга
Валгалла поблизу м. Регенсбурга. Інтер’єр
Додатково
Молодший брат Кленце — юрист, професор, ректор Гумбольдтського університету Берліна К. А. К. Кленце (1795–1838; тепер Німеччина).
Література
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 183.
- Buttlar A. Leo von Klenze: Leben — Werk — Vision. 2 aufl. München : C. H. Beck, 2014. 512 p.
- Buttlar A. Leo von Klenze. Führer zu seinen Bauten. Berlin : Deutscher Kunstverlag, 2016. 288 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Кленце, Лео фон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кленце, Лео фон (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.03.2025
