Барон
Баро́н (франц. baron, від пізньолат. baro або barus — вільна людина, яка перебувала на найманій військовій службі) — дворянський (див. Дворянство) титул.
Історична довідка
Первісно позначав феодального (див. Феодал) володаря, який не мав права земельного володіння і користувався землею, отриманою від короля як лен. Пізніше титул барона почали вживати на позначення дворян, які отримали ленні володіння від князів або графів (васалів короля). У цьому значенні титул набув поширення в середньовічних німецьких державах (із назвою фрайгер — вільна людина). У Франції титул барона був менш розповсюдженим. Після Нормандського завоювання Англії 1066 титул барона поширився в Англії.
У 12–13 ст. феодали з титулом від графа і вище почали жалувати титул барона без надання ленного володіння або із суто номінальним включенням ленного володіння в назву титулу. Так у європейській ієрархії барон став найнижчим титулом вищого дворянства. Він є нижчим за титул віконта (або наступним після графа у країнах, де титул віконта відсутній), але вищим за титул лицаря чи його еквіваленти.
У Королівстві Польському й Великому князівстві Литовському титул барона надавали представникам вищої шляхти, які обіймали окремі вищі урядові посади.
У Російській імперії титул барона 1710 запровадив Петро I. У російській ієрархії він був найнижчим титулом вищого (титулованого) дворянства, наступним після титулу графа. Більшість баронських титулів у Російській імперії надано шляхом визнання іноземного дворянства для осіб, які прийняли російське підданство.
Титул барона у наш час
Тепер титул барона як спадковий дворянський титул продовжують присуджувати королі Іспанії та Бельгії, великий князь Люксембургу, князь Ліхтенштейну і король Тонга (титул барона запозичено з британської системи титулів, за його носіями закріплено реальні владні повноваження).
У Великій Британії титул барона як довічний почесний титул може бути дарований особам, які отримали особисте дворянство (лицарство через нагородження орденом або жалування титула лицаря-бакалавра). Піддані Великої Британії, які отримали довічний титул барона, стають довічними перами (членами Палати Лордів, див. Перство), проте їхній титул не передається у спадок.
Література
- Marcus G. E. The Nobility and the Chiefly Tradition in the Modern Kingdom of Tonga. Wellington : The Polinesian Society, 1980. 170 p.
- McCahill M. W. Peerage Creations and the Changing Character of the British Nobility, 1750–1830 // The English Historical Review. 1981. Vol. 96. № 379. P. 259–284.
- Pinches J. H. European Nobility and Heraldry : A Comparative Study of the Titles of Nobility and Their Heraldic Exterior Ornaments for Each Country, with Historical Notes. Ramsbury : Heraldry Today, 1994. 323 p.
- Thiou E. Dictionnaire des titres et des terres titrées françaises sous l'Ancien régime: (principautés, marquisats, comtés, vicomtés, baronnies). Versailles : Mémoire & Documents, 2003. 270 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Барон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барон (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 13.09.2023
