Бернардинський монастир у Львові

Бернардинський монастир у Львові. Загальний вигляд у забудові історичного середмістя. Фото Вечерського Я. В.
Бернардинський монастир у Львові. Оборонний мур з Глинянською надбрамною баштою. Фото Вечерського В. В.
Бернардинський монастир у Львові. Костел св. Андрія. Фото Вечерського В. В.
Бернардинський монастир у Львові. Корпус келій. Фото Вечерського В. В.
Бернардинський монастир у Львові. Ротонда над криницею блаженного Яна з Дуклі. Фото Вечерського В. В.
Бернардинський монастир у Львові. Пам'ятна колона блаженного Яна з Дуклі перед фасадом костелу св. Андрія. Фото Вечерського В. В.

Бернарди́нський монасти́р у Львовіархітектурна пам’ятка національного значення, частина пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Україна.

Розташований в історичному центрі м. Львова, займає трикутну в плані дільницю, яка у 16–17 ст. прилягала ззовні до південного фронту головного міського укріплення — валу й муру між Галицькою брамою і Королівським бастіоном. Вершину трикутника утворював масивний Бернардинський бастіон. Монастир був потужним самостійним укріпленням, оточеним мурами, ровом і валом, але водночас пов’язаним із загальноміськими фортифікаціями. Це укріплення 1648 захистило м. Львів від руйнівного штурму під проводом Б. Хмельницького

Історична довідка

Перші два ченці-бернардинці прибули до м. Львова 1460 на запрошення воєводи подільського й старости львівського Анджея Одровонжа (?–1465), котрий надав їм велику земельну ділянку біля Галицької брами і власним коштом організував будівництво дерев’яного монастиря з каплицею св. Андрія. 1464 монастир згорів. 1465 коштом А. Одровонжа побудовано більший дерев’яний монастир із костелом св. Андрія. Львівський монастир бернардинців зажив слави завдяки випускникові Ягеллонського університету блаженному Яну з Дуклі (1414–1484), котрий жив у цьому монастирі 1470–1484.

Монастир згорів 1511 під час облоги м. Львова молдавським господарем Богданом ІІІ (1478–1517). Його відбудували 1514 з т. з. пруського муру, тобто у фахверковій конструкції, — з дерева й цегли.

Наприкінці 16 ст. бернардинці вирішили замість фахверкового збудувати великий мурований монастир, що викликало конфлікт із владою, розв’язаний 1603 завдяки дозволу короля Сигізмунда ІІІ Вази. Не чекаючи королівського дозволу, 16.09.1600 ченці заклали й освятили наріжний камінь нової святині. Проект розробив П. Римлянин. Спочатку будівництвом керував бернардинський чернець Бернард Авелідес (?–1617), упродовж 1613–1617 — А. Прихильний. Будівництво фінансували король Сигізмунд ІІІ Ваза та львівський староста Єжи Мнішек (1548–1613). Перша служба в новому костелі св. Андрія відбулася ще до завершення будівництва 30.11.1609. Мурований костел споруджували у спосіб, традиційний на Русі: старий фахверковий костел не розбирали, а оббудовували ззовні новими мурованими стінами. Після перекриття нового костелу склепіннями старий розібрали і 1614 його залишки вивезли. До 1626 роботи велися під керівництвом архітектора Андрія Бемера (1555–1626): зведена башта, що прилягає до північно-східного кута будівлі, виконано завершення фасадів. Закінчили оздоблення костелу 1630. Корпус келій збудовано 1620–1630.

Після Другої світової війни радянська влада вигнала ченців із монастиря і в його будівлях розмістили історичний архів (тепер Центральний державний історичний архів України, м. Львів), реставраційні майстерні (тепер ДП «Укрзахідпроектреставрація»), 1975 — дирекцію Львівського історико-архітектурного заповідника (тепер Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради). У костелі св. Андрія був склад.

1991 костел переданий Чину св. Василія Великого Української греко-католицької церкви.

Характеристика

Монастир був оточений фортечними мурами з каменю й цегли, з бійницями та надбрамною Глинянською баштою (збереглася, мури — частково). До них зсередини прилягають господарські споруди: кузня, стайня та ін., а також башта-дзвіниця. На площі перед костелом стоїть пам’ятна колона, а на південь від нього — ротонда над монастирською криницею.

Монастирський костел св. Андрія зведений з тесаного каменя у вигляді тринавової базиліки з видовженим гранчастим хором (пресбітерієм). Головний фасад має два яруси, проектовані різними архітекторами у відмінній стилістиці. Нижній ярус витримано в традиціях італійського ренесансу, що характерно для творчої манери П. Римлянина: членування нижнього ярусу фасаду спареними пілястрами чітко демонструє тринавову композицію храму. У тих же суворих і чітких формах вирішені бічні фасади. Контрастом до нижнього ярусу є ускладнені обриси й скульптурна пластика фронтону — горішнього ярусу головного фасаду, проектованого Андрієм Бемером у стилістиці північного, німецько-фламандського ренесансу.

1736–1740 інтер’єр костелу зазнав радикальної переробки в стилістиці бароко з 16 дерев’яними різьбленими вівтарями. У той період також було виконано настінні розписи під керівництвом Бенедикта Мазуркевича (?–1740).

Башта, що прилягає до північно-східного кута костелу, мала годинник і використовувалася для спостереження за місцевістю. Її увінчує баня в стилі бароко. Мурований корпус келій зведено впритул до північної стіни костелу. Він має складний план із квадратовим клуатром і коридорною системою розпланування. Приміщення перекрито склепіннями. Будівля загалом триповерхова, з окремими чотириповерховими частинами. Дзвіниця монастиря була прибудована до старого оборонного муру з південного боку від костелу 1733–1734. Двоярусна, має наметовий дах і декор, аналогічний декору нижнього ярусу костелу. Ротонда над криницею блаженного Яна з Дуклі, збудована 1748–1755, є відкритою арковою альтанкою, увінчаною пласким куполом зі скульптурною постаттю цього святого. Пам’ятну колону блаженного Яна з Дуклі в стилістиці бароко було встановлено перед головним фасадом костелу 1736 у пам’ять про врятування м. Львова від козацької облоги 1648. Її увінчувала скульптура святого, яка зникла після 1944.

Значення

Бернардинський монастир у Львові — один із класичних зразків римо-католицького монастирського будівництва в Україні з поєднанням рис стилістики ренесансу і бароко. На 2020 це найбільший міський католицький монастирський ансамбль на території України.

Додатково

Бернардинці були найпопулярнішим католицьким орденом на Західній Україні: відомі їхні монастирі в містах Бережани, Дубно, Житомир, Збараж, Кристинополь (тепер Червоноград), Луцьк, Сокаль, смт Ярмолинці.

Будівництву великого мурованого монастиря у м. Львові активно протидіяла міська влада, бо монастир був розташований за межами міських укріплень і тому нападник, захопивши муровані будівлі перед міськими мурами, міг би використовувати їх для штурму міста. Справа набула розголосу, і король Сигізмунд ІІІ Ваза створив спеціальну комісію, до якої увійшли каштелян Станіслав Жолкевський (1547–1620), староста Єжи Мнішек, католицький архієпископ Ян Соліковський (1539–1603). На підставі висновків комісії король 1603 дозволив будувати мурований монастир, але з умовою, що він матиме власні укріплення, які увійдуть до загальної оборонної системи міста, що й було виконано.

Згідно з історичною традицією в Бернардинському костелі св. Андрія 1605 брали шлюб Марина Мнішек та Лжедмитрій І перед початком походу козацько-польської армії на м. Москву. Але оскільки подія ця відбулася тоді, коли будівництво мурованого костелу тільки розпочалося, то насправді шлюб був освячений Католицькою Церквою в старому, фахверковому костелі, служба в якому тривала до 1614.

Блаженного Яна з Дуклі (1414–1484), котрий жив у Львівському монастирі бернардинців у 1470–1484, Папа Римський Климент ХІІ оголосив у 1739 святим покровителем Польщі, Русі й Литви.

Література

  1. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін.; За ред. Мардера А. П. та Вечерського В. В. Київ : Техніка, 2000. С. 137–140.
  2. Вуйцик В. С. Вибрані праці // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація»'. 2004. № 14. С. 82–94.
  3. Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІІ-ХХІ ст. Львів : Центр Європи, 2008. С. 96.
  4. Вечерський В. В. Українські монастирі. Київ : Наш час, 2008. С. 332–338.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Бернардинський монастир у Львові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бернардинський монастир у Львові (дата звернення: 3.12.2021).


Оприлюднено


Оприлюднено:
11.01.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ