Покровська церква в Синявці
Покро́вська це́рква в Синя́вці — православний храм, архітектурна пам’ятка національного значення, Корюківський район, Чернігівська область, Україна.
Тридільна триверха дерев’яна церква розташована в рівнинній місцевості у центрі села і є його архітектурною домінантою. На цвинтарі біля церкви поховано місцевого уродженця кобзаря П. Ткаченка-Галашка (1878–1918; тепер Україна).
Історична довідка
Побудовано 1775 коштом військового товариша П. Юницького (дати народження та смерті невідомі, 18 ст.; тепер Україна). Ймовірно, храм будував той самий майстер, котрий звів Миколаївську церкву в Городищі. У 19 ст. до церкви прибудовано притвори з півночі й півдня і тамбур перед західним входом. Інтер’єр зазнав змін протягом 19 ст.: зашито пласкою стелею світловий ліхтар центрального верху, в бабинці угорі влаштовано хори, зашито дошками значну частину отвору між бабинцем і центральним зрубом. 1930–1931 пам’ятку вичерпно дослідив, зафіксував і описав С. Таранушенко. Тепер це парафіяльний православний храм, що від 1979 має статус пам’ятки архітектури.
Характеристика
Споруда добре зберегла первісні форми. Належить до групи поширених на Лівобережній Україні тризрубних церков, що складаються з чотиригранного бабинця, восьмигранної нави і шестигранного вівтаря. Домінує середній верх із масивним восьмериком. Він має хрещатої форми вікна, що рідко трапляється у дерев’яних церковних спорудах. Усі верхи двозаломні, простір кожного з них в інтер’єрі розкрито вгору, до зеніту. Простори трьох основних зрубів об’єднано фігурними арками-вирізами. Угорі на рівні першого залому і у восьмерику стіни стягнуто ригелями-затяжками, помережаними орнаментальним різьбленням. Тут як експеримент застосовано рідкісний, але ефективний, конструктивний прийом додаткового міцного поєднання трьох зрубів (як у Миколаївській церкві в Городищі). Для надання жорсткості споруді західна і східна грані центрального об’єму в рівні верхніх вінців з’єднано рівнобіжно розташованими двома вертикальними рядами брусів, що переходять у грані восьмерика й жорстко зв’язані з першим (нижнім) заломом. Так утворено з півдня і півночі пазухи з трапецієподібними отворами.
Зовні три верхи мають виразний силует завдяки вишуканим бароковим (див. Бароко) формам дахів і бань із ковнірами й перехватами. Карнизи й ригелі прикрашено орнаментальним різьбленням. В інтер’єрі збережено твори монументального живопису 19 ст. та фрагментарно — іконостас, а також первісні західні двері з різьбленими одвірками. Церкву складено з соснових брусів, зовні стіни ошальовано дошками горизонтально в стик. Дахи й бані по дерев’яних кроквах і кружалах укрито покрівельною сталлю.
|
Значення
Церква належить до локальної школи народної монументальної архітектури 18 ст., представленої нечисленними зразками (церкви у розташованих неподалік селах Городище, Нові Млини; обидві не збережено) й особливо цінна як пам’ятка, що повністю зберегла первісні архітектурні форми.
Література
- Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. С. 135–137.
- Вечерський В. Українські дерев’яні храми. Київ : Наш час, 2007. С. 99.
- Таранушенко С. Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України. 2-ге вид. Харків : Савчук О. О., 2017. С. 388–394; 806.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Покровська церква в Синявці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Покровська церква в Синявці (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.07.2025
