Ковнір (архітектура)
Ко́внір (від пол. kołnierz — комір) — невеликий дашок у нижній частині бані, утворений нижче перехвату внаслідок його наявності.
Термін виник за аналогією з формою і функцією коміру одягу. Поширена також діалектна назва цього елементу — криси, що походить від подібності цієї форми до капелюха з відігнутими краями (крисами).
Ковнір є невід’ємним складником грушоподібної форми бані, що вінчає підбанник культової споруди (церкви, каплиці, дзвіниці тощо). В Україні цю форму запозичено з архітектури пізнього бароко центральноєвропейського регіону; вона стала найпоширенішою від середини 17 ст., особливо в спорудах у стилі українського бароко. Таку форму бані застосовували й у цивільному будівництві (вежі ратуш, палаців, башти замків тощо). Ковніри влаштовували на банях будь-якої форми у плані: круглої, чотирикутної, шестикутної, восьмикутної та з більшою кількістю кутів. Функціональне призначення ковніра — забезпечити ефективне відведення атмосферних опадів з бані, запобігаючи потраплянню їх на стіни підбанника. Для цього ковнір, яким накривали згори карниз підбанника, мав значно виступати вперед, нависаючи над карнизом. Якщо баня чи церковний верх були багатоярусними, то ковніри влаштовували на кожному ярусі, зокрема й на горішній маківці, ковнір якої накривав ліхтар (лантерну). Ковніри застосовували у мурованому й дерев’яному будівництві з різноманітними покриттями дахів — як дерев’яним (ґонт), так і металевим (мідь з позолотою і без неї, бронза, цинк, покрівельна сталь тощо).
|
Література
- Тарас Я. Українська сакральна дерев'яна архітектура: словник-довідник. Львів : Інститут народознавства НАН України, 2006. С. 208–209.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ковнір (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ковнір (архітектура) (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.10.2025
