Михайлівська церква у Воронежі
Миха́йлівська це́рква у Воро́нежі — пам’ятка архітектури національного значення, Шосткинський район, Сумська область, Україна. Знаходиться на правому березі р. Осоти, в центрі селища Воронежа (на майдані біля перетину кількох вулиць серед одноповерхової садибної забудови), є головною архітектурною домінантою.
Зміст
Історична довідка
Дерев'яна церква архангела Михаїла у Воронежі відома з 1652.
1706 коштом місцевого протоієрея Голенковського споруджено мурований храм на честь собора Свяих архангелів Михаїла і Гавриїла. Унаслідок неякісного будівництва виникла загроза обвалення (руйнування) храму; з метою уникнення катастрофи, 1775 його розібрали. 1776 коштом бунчукового товариша М. Холодовича (1710–1783) та його брата, колишнього Воронезького сотника А. Холодовича (1720–після 1776) на цьому ж місці закладено новий мурований храм (завершений і освячений 1781). У горішньому поверсі містився холодний храм з головним престолом в ім'я архангелів Михаїла і Гавриїла. У нижньому поверсі — тепла церква з престолом в ім'я св. Миколи та великомучениці Варвари. За композицією пам’ятка повторює Покровську церкву в Києві 1772 та собор Красногірського монастиря під м. Золотоношею 1771. Це засвідчує авторство київського архітектора І. Григоровича-Барського.
1874 академік архітектури О. Гросс (?–1897) виконав проєкт прибудови до церкви з заходу триярусної мурованої дзвіниці. Прибудову здійснили 1890 з незначними відхиленнями від проєкту.
Упродовж 20 ст. пам'ятка зазнала змін: змінено форму бані (первісно вона мала виразніші барокові обриси), вишуканий глухий ліхтарик з маківкою замінили неоковирною цибулястою маківкою без ліхтаря. Втрачені також пластичні відкриті сходи на північному й південному фасадах.
Пам'ятка впродовж існування використовувалася за первісним призначенням.
Характеристика
Михайлівська церква двоповерхова, однобанна, з дзвіницею на західному фасаді, належить до архітектурного типу триконхових храмів. Вона тридільна, до підкупольного квадрата з трьох боків прилягають екседри. Структура храму дещо ускладнена прибудовою зі сходу прямокутних понижених об'ємів жертовника й дияконника, а також двоповерхових закритих ґанків з півночі й півдня. За характером архітектурних форм пам'ятка належить до завершального етапу стилю бароко, забарвленого особистісним впливом творчої манери І. Григоровича-Барського.
Перший поверх храму низенький. Його приміщення перекрито системою циліндричних склепінь з розпалубками, а екседри — конхами. Горішній ярус, за планом ідентичний нижньому, — високий, двосвітний, має традиційний підкупольний квадрат з широкими підпружними арками і пандативами. Вони несуть світловий восьмерик, що завершується зімкнутим восьмилотковим склепінням. Бабинець перекрито циліндричним склепінням, екседри — конховими з глибокими розпалубками над круглими вікнами. Фасадам властива розвинена система декору з широким застосуванням скульптури у вигляді тематичних горельєфів. Домінують вертикальні членування — фільончасті пілястри іонічного ордера з гірляндами між волютами капітелей. Екседри трьох фасадів увінчують характерні для персональної творчої манери І. Григоровича-Барського опуклі лучкові фронтони з огинаючим карнизом подвійної кривизни. У тимпанах кожного з них в рокайлевих картушах розміщено горельєфи: зі сходу — архістратиг Михаїл на коні вражає змія; з півдня — великомучениця Варвара, котра предстоїть з храмом; з півночі — святий Микола. Кожне вікно верхнього ярусу вінчає горельєфне зображення херувима. У східній ніші вівтарної екседри — горельєф Спасителя на повен зріст. Нішу на північній стіні жертовника прикрашає горельєф «Апостол Андрій». У ніші на південній стіні дияконника — горельєф «Апостол Матфій». Так відзначено святих патронів двох фундаторів храму — братів Матвія і Андрія Холодовичів. У тимпанах трикутних фронтонів ґанків також є горельєфні композиції. Центричну первісну структуру храму дещо порушила висока триярусна дзвіниця, увінчана банею, що вносить у загальну композицію елементи асиметрії і динамічності. Декор фасадів дзвіниці спрощено повторює систему фасадного декору церкви і вона, хоч і побудована на 110 років пізніше, гармонійно поєднується з самим храмом. Декор в інтер'єрі скромніший, ніж на фасадах. Стіни розчленовані розкріпованими фільончастими пілястрами іонічного ордера, стіни від склепінь відділяють масивні карнизи. Настінних розписів немає. Чотириярусний ордерний іконостас кінця 19 ст. виконаний у стилі пізнього історизму.
Значення
Михайлівська церква у Воронежі є архітектурним шедевром доби пізнього барокко; унікальним за композицією, мистецькою цілісністю образу, досконалістю декору і доброю збереженістю архітектурним витвором.
Додатково
Первісно церква стояла посеред майдану, тепер до церковного подвір'я з південного сходу впритул прилягають приватні домоволодіння.
Джерела
- Историко-статистическое описание Черниговской епархии : в 7 кн. Чернигов : Земская типография, 1874. Кн. 7. С. 339.
- Корноухов А. Алфавитный список церквей Черниговской епархии // Труды Черниговской губернской архивной комиссии : в 11 вып. Чернигов : Черниговская ученая архивная комиссия, 1909. Вып. 7. С. 6.
Література
- Логвин Г. Н. По Україні: Стародавні мистецькі пам'ятки. Київ : Мистецтво, 1968. С. 121.
- Логвин Г. Н. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль. Москва : Искусство, 1980. С. 218–219.
- Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 221–222.
- Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. С. 543–547.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Михайлівська церква у Воронежі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Михайлівська церква у Воронежі (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.09.2020
