Покровська церква в Києві
Покро́вська це́рква в Ки́єві — православний храм, пам’ятка архітектури національного значення, Україна.
Історична довідка
Це найперший триконховий (див. Триконх) храм, збудований київським архітектором І. Григоровичем-Барським 1766–1772. У середині 15 ст. тут стояла вірменська церква Різдва Богородиці, яка згоріла 1651. На її підмурках (1975 досліджених київськими археологами) 1685 звели дерев’яну Покровську церкву. Її замінила мурована, яка первісно (1772) була двоповерховою, з теплим храмом унизу й холодним угорі. Після нищівної пожежі Подолу 1811 пошкоджену церкву перебудували, змінивши барокові (див. Бароко) форми бань на сферичні та скасувавши поділ на верхній і нижній храми з розбиранням міжповерхового цегляного склепіння. У зв’язку з цим розібрано й сходи біля ґанків. Фасадний декор відновлено частково. 1824 до західного фасаду прибудовано двоповерховий об’єм нової теплої церкви Святого Іоанна Воїна у стилі класицизму.
На початку 1930-х влада закрила церкву. 1941–1958 богослужіння відновлено. 1953–1954 виконано капітальний ремонт пам’ятки. 15.04.1991 її передано Українській автокефальній православній церкві. Тут здійснювали богослужіння патріархи Мстислав (Скрипник) та Володимир (Романюк). Тепер — храм Київської єпархії Православної церкви України.
Мурована дзвіниця на церковному подвір'ї збудована 1798–1799. Спочатку її другий ярус був дерев’яним. 1811 його знищено разом із завершенням під час пожежі. Другий цегляний ярус збудовано 1831. Дзвіницю реставровано 1971.
Характеристика
Муровані церква і дзвіниця поряд з нею містяться в історичному центрі міста на Подолі біля підніжжя Старокиївської гори. Дзвіниця стоїть на північний захід від церкви і разом з нею домінує в забудові вулиць Покровської та Боричевого Току, формуючи історичний силует Подолу на тлі Старокиївської гори.
Церква тридільна, трибанна, з прибудовами. Належить до триконхового типу, в якому до центрального четверика, увінчаного сферичним куполом на циліндричному світловому підбаннику, з трьох боків (крім західного) прилягають екседри. З них східна є вівтарем. Кожна з екседр ззовні акцентована півциркульним у плані лучковим фронтоном. Додаткові два куполи на світлових підбанниках увінчують вівтар і квадратний у плані бабинець. До північної та південної екседр прилягають високі двоярусні ґанки з аркадами, які колись вели у горішній холодний храм, а зараз залишилися декоративними елементами. Декор фасадів характерний для творчої манери І. Григоровича-Барського: капітелі пілястр з волютами, аркові, округлі та хрещаті вікна, різноманітні віконні наличники з сандриками, витончені профілі карнизів.
Дзвіниця квадратна в плані, двоярусна, типу «четверик на четверику», увінчана банею з глухим ліхтарем і шпилем. Фасадний декор першого ярусу у стилі бароко, другого — класицизму.
Значення
Покровська церква в Києві репрезентує рідкісний в Україні архітектурний тип триконхів у трибанному варіанті і є одним з кращих витворів архітектора І. Григоровича-Барського, характерних для пізньої стадії українського бароко. Церква та дзвіниця є провідними пам’ятками Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ».
Література
- Шероцкий К. Киев: Путеводитель. Киев : В. С. Кульженко, 1917. С. 200–201.
- Кілессо Т. Церква Покрова Богородиці // Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 40.
- Київ: Провідник / за редакцією Ф. Ернста. Харків : Савчук О. О., 2019. С. 567–569.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Покровська церква в Києві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Покровська церква в Києві (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.04.2022
