Миколаївська церква із с. Городище
Микола́ївська це́рква із с. Городи́ще — православний храм, пам’ятка архітектури національного значення із с. Городище Корюківського району Чернігівської області, споруда-експонат Національного музею народної архітектури та побуту України, м. Київ, Україна.
Зміст
Розташування
Триверха дерев’яна церква стояла у південній частині старовинного села, згадуваного як невелике містечко ще у документах 16–17 ст., і була архітектурною домінантою у забудові. Тепер міститься на території Національного музею народної архітектури та побуту України в експозиційній зоні «Полісся» і є її архітектурною домінантою.
Історична довідка
Збудована 1763. Первісно була тридільною, без прибудов. 1888 церкву капітально відремонтовано, підведено цегляний підмурок, обабіч вівтаря прибудовано дияконник і жертовник, до первісного об’єму із трьох боків добудовано високі притвори; над видовженим західним звели високу багатоярусну дзвіницю (не збережено). Тоді ж вирізано частину західної стіни бабинця, зашито деякі первісні вікна, барокові ярусні верхи на трьох восьмериках замінили гранчастими сферичними банями, а вертикальне з нащільниками ошалювання (див. Шалівка) фасадів — горизонтальним у стик.
1930 церкву дослідив С. Таранушенко. Богослужіння у ній припинено у 1930-х і тоді ж зруйновано горішні яруси дзвіниці (за іншими даними — у 1960–х). Після припинення богослужінь використовували як колгоспне зерносховище. У 1970-х влада неодноразово намагалася знищити споруду, але щоразу селяни ставали на її захист. Відповідно до постанови Ради міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442 отримала статус пам’ятки архітектури республіканського (тепер національного) значення з охоронним № 1781. Відтоді перебувала у сфері відповідальності Управління архітектури та містобудування Чернігівського обласного виконавчого комітету (облвиконкому), поступово руйнуючись. 1985 під час наукової експедиції Науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури по Лівобережній Україні його співробітники Г. Логвин і В. Вечерський дослідили пам’ятку, внаслідок чого зроблено висновок про те, що вона — один із визначних шедеврів світової архітектури (на чому неодноразово наголошував усно і письмово Г. Логвин). Оскільки церква занепала, не використовувалася і їй загрожувало руйнування, Чернігівський облвиконком разом із Музеєм народної архітектури та побуту УРСР (тепер Національний музей народної архітектури та побуту України), Держбудом УРСР та Міністерством культури УРСР 1989 ініціювали ухвалення рішення Ради міністрів УРСР про переміщення пам’ятки до Музею народної архітектури та побуту УРСР у м. Київ. 11.08.1989 керівництво музею, представники Чернігівського облвиконкому, Г. Логвин, В. Вечерський прибули до с. Городище з необхідними документами для проведення підготовчих робіт щодо перевезення пам’ятки до м. Києва. Проте селяни зібралися й заперечили проти цього. Унаслідок сільська рада ухвалила офіційне рішення, яким відмовилася виконувати розпорядження Уряду щодо об’єкта, який їй не належав, бо перебував у державній власності. Натомість сільрада запропонувала виконати на місці роботи з консервації пам’ятки, а профінансувати їх — Уряду УРСР (не реалізовано).
Оскільки поступове руйнування пам’ятки тривало, то за сприяння бізнесмена, чия родина походить із с. Городище, 2016–2018 архітектор-реставратор С. Юрченко (1963; тепер Україна) опрацював науково-проєктну документацію, згідно з якою пам’ятку демонтовано, перевезено до м. Києва і встановлено на цегляному підмурку на території Національного музею народної архітектури та побуту України як музейний експонат і православний храм, у якому відбуваються богослужіння. 01.11.2020 предстоятель Православної церкви України митрополит Київський і всієї України Епіфаній (Думенко) освятив церкву і звершив у ній літургію.
Характеристика
Церква має прямокутний у плані бабинець, восьмигранну наву (центральний зруб) та гранчастий вівтар. Кожен зруб завершено двозаломним верхом на восьмерику. Стіни зрубів мають нахил до середини, завдяки чому створюється так звана телескопічна перспектива, що ілюзорно збільшує висоту кожного верху. Внутрішній простір всередині розкрито вгору до зеніту верхів. Інтер’єр добре освітлено завдяки великим прямокутним вікнам — одинарним, спареним і потроєним. Простір основних приміщень поєднано двоярусними фігурними арками-вирізами. Широко застосовано помережані різьбленням ригелі-затяжки. Для посилення жорсткості конструкції майстер застосував у центральному зрубі оригінальний прийом конструктивного переходу від нижнього об’єму до восьмерика верху, що включає дві додаткові поздовжні стіночки у рівні першого залому. Додаткові в’язі мали запобігти (але не запобігли) просіданню масивного середнього зрубу та деформації західного та східного верхів. Цей конструктивний прийом, застосований тільки у чотирьох церквах, збудованих майже синхронно у розташованих поряд селах (див. Покровська церква в Синявці, Миколаївська церква в Нових Млинах), не має аналогів у традиційній українській архітектурі.
Церкву складено із соснових брусів, стіни ззовні ошальовані. Дахи й бані по дерев’яних кроквах і кружалах укрито покрівельною сталлю. В інтер’єрі збережено орнаментовані різьблені ригелі-затяжки, а також залишки настінного олійного живопису 19 ст.
Галерея
Миколаївська церква у с. Городище наприкінці 18 ст. Варіанти графічної реконструкції Вечерського В.
Значення
Церква належить до окремої, цілком своєрідної локальної школи в народній монументальній архітектурі Лівобережної України, що тепер представлена тільки двома зразками — у м. Києві та у с. Синявка.
Цитати
С. Таранушенко:
«Бажання створити нову, більш жорстку конструкцію центрального верху (першого залому і восьмерика), яке спостерігається в церкві Миколи в Городищі, не викликало загального визнання і поширення, а залишилося локальною спробою. Конструктивні засоби майстра Вознесенської церкви в Березні, збудованої кількома роками раніше, і конструктивні засоби майстра церкви Миколи в Городищі (також церкви Покрова в Синявці і Миколи в Нових Млинах) репрезентують дві відокремлені школи, що не знайшли послідовників.»(Цит. за: Таранушенко С. Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України. 2-е вид. Харків: Видавець Савчук О. О., 2017. С. 386.)
Рішення Городищенської сільської ради народних депутатів про відмову виконати рішення Ради міністрів УРСР та Чернігівського облвиконкому: «Городищенська сільська Рада народних депутатів Менського району, Чернігівська область. Виписка із протоколу сходу громадян с. Городища від 11 серпня 1989 року.
Слухали:
Про рішення Ради міністрів УРСР та Чернігівського облвиконкому про передачу пам’ятки архітектури республіканського значення Миколаївської церкви с. Городища в Музей народної архітектури та побуту УРСР.
Постановили:
Залишити Миколаївську церкву в с. Городище, силами громади провести консерваційні роботи, звернутися до Ради міністрів УРСР з проханням про виділення коштів на реставрацію цієї памятки.
Голова сільської ради М. М. Ковбаса
Секретар сільської ради В. Н. Шевченко»(Цит. за кн.: Вечерський В. Збережені дерев’яні церкви Лівобережжя // Таранушенко С. Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України. Повна редакція / Стефан Таранушенко; переднє слово С. Білокінь; передм., наук. ред., додатки В. Вечерський; упоряд., прим. О. Савчук. 2-е вид. Харків: Видавець Савчук О. О., 2017. С. 808.)
Джерела
- Корноухов А. Алфавитный список церквей Черниговской епархии // Труды Черниговской губернской архивной комиссии. Вып. 7. Чернигов, 1906–1908. Приложение. С. 28–43.
Література
- Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. Київ : УРЕ ім. М. Бажана, 1990. С. 449.
- Логвин Г. Стильові особливості архітектури й монументально-декоративного мистецтва українського бароко // Архітектурна спадщина України. Вип. 4. Київ Українознавство, 1997. С. 51–59; Вип. 5. Київ, 2002. С. 74–81
- Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Вид. дім А.С.С., 2005. С. 123–125.
- Вечерський В. Українські дерев’яні храми. Київ : Наш час, 2007. С. 230–232.
- Таранушенко С. Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України. Повна редакція / Стефан Таранушенко; переднє слово С. Білокінь; передм., наук. ред., додатки В. Вечерський; упоряд., прим. О. Савчук. 2-е вид. Харків: Видавець Савчук О. О., 2017. С. 382–388, 806–809.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Миколаївська церква із с. Городище // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Миколаївська церква із с. Городище (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.10.2025
