Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури
Науко́во-до́слідний інститу́т тео́рії та істо́рії архітекту́ри — провідна в Україні наукова установа у сфері теорії та історії архітектури й містобудування, історії будівельної техніки, охорони пам’яток архітектури та містобудування, що діяла у м. Києві 1945–2007.
Історична довідка
У лютому 1944 у м. Києві створено Український філіал Академії архітектури СРСР, в якому був Кабінет історії архітектури під керівництвом П. Юрченка. На цій основі з ініціативи В. Заболотного й за підтримки М. Хрущова постановою Ради народних комісарів УРСР та Центрального комітету Комуністичної партії (більшовиків) України 21.06.1945 засновано Академію архітектури УРСР (єдину в союзній республіці СРСР), а в її складі — Інститут історії і теорії архітектури (ІІТА). З того часу кількаразово змінювалися назва, офіційна абревіатура, підпорядкування інституту, проте він постійно був провідним центром архітектурознавства (архітектурної науки) в Україні. 1951 до складу інституту передано Музей архітектури та Науково-експериментальну майстерню. З 1957 — Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і будівельної техніки (НДІТІ) Академії будівництва й архітектури УРСР, до складу якого передано: 1957 — Лабораторію реставрації пам’яток архітектури й монументального живопису; 1959 — Державний архітектурно-історичний заповідник «Софійський музей» (тепер — Національний заповідник «Софія Кивська»); 1962 — Відділ історії українського мистецтва. З 1964 після ліквідації Академії будівництва й архітектури УРСР — Науково-дослідний інститут теорії, історії та перспективних проблем радянської архітектури у м. Києві (КиївНДІТІ), підпорядкований Державному комітету з цивільного будівництва і архітектури (Держцивільбуду) при Державному комітеті у справах будівництва (Держбуді) СРСР. 1964 передано: Держбуду УРСР — Державний архітектурно-історичний заповідник «Софійський музей» разом із Музеєм архітектури; інституту КиївЗНДІЕП — Науково-експериментальну майстерню; Лабораторію реставрації пам’яток архітектури й монументального живопису ліквідовано. З 1988 — Київський філіал Всесоюзного науково-дослідного інституту теорії архітектури й містобудування (КиївНДІТАМ). З 1991 — Державний науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування (НДІТІАМ), підпорядкований як державне підприємство Держбуду України, а згодом, унаслідок наступних перейменувань і реорганізацій, — центральним органам виконавчої влади у сфері будівництва, архітектури, містобудування. Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 23.08.2007 інститут ліквідовано з переведенням частини працівників до київського інституту НДПІ містобудування. Бібліотеку й архів інституту передано до фондів Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Заболотного.
Інститут містився: 1945–1953 — в будинку митрополита на території Державного архітектурно-історичного заповідника «Софійський музей»; 1953–2007 — на вулиці Великій Житомирській, 9.
Директори інституту: 1945–1947 — доктор архітектури, професор С. Безсонов (1885–1955; тепер РФ); 1947–1951 — архітектор І. Грабовський (1901–1968; тепер Україна); 1951–1959 — кандидат мистецтвознавства М. Цапенко; 1959–1976 — архітектор, голова Спілки архітекторів УРСР Г. Головко (1900–1982; тепер Україна); 1976–1981 — кандидат архітектури В. Єжов; 1981–1988 — кандидат архітектури В. Дахно (1928 р. н.; тепер Україна); 1988–2004 — доктор архітектури, професор М. Дьомін; 2004–2006 — доктор архітектури В. Абизов (1955 р. н.; тепер Україна); 2006–2007 — економіст А. Виноградна (1957 р. н., тепер Україна).
В інституті працювали провідні науковці: Ю. Асєєв, В. Вечерський, І. Врона, В. Заболотний, С. Кілессо, Г. Логвин, С. Таранушенко, П. Юрченко, В. Ясієвич, архітектор-художник Ю. Химич, а також відомі значним науковим доробком фахівці з різних аспектів теорії та історії архітектури й містобудування, синтезу мистецтв, охорони й реставрації пам’яток архітектури й містобудування. З інститутом співрацювали О. Вербицький, С. Крижицький, В. Самойлович, В. Тимофієнко, В. Чепелик. При інституті діяла аспірантура.
Характеристика
Заслугою колективу науковців інституту є створення перших фундаментальних колективних праць з історії архітектури, містобудування, мистецтва України, а також з архітектурного пам’яткознавства: Нариси історії архітектури Української РСР (у 2-х томах, 1957, 1962); Історія українського мистецтва (в 6-ти томах, 1966-1970); Розвиток будівельної науки і техніки в Українській РСР (Развитие строительной науки и техники в Украинской ССР, у 3-х томах, 1989); Звід пам’яток історії та культури України (багатотомне видання, не завершено). Вагоме значення для кодифікації української архітектурної та містобудівної термінології має видання: Архітектура: короткий словник-довідник (1995).
В інституті створено методики: історико-архітектурних та історико-містобудівних досліджень історичних міст України; організації історико-культурних заповідників; розроблення історико-архітектурних опорних планів історичних міст; визначення зон охорони пам’яток. На цій основі виконано практичні заходи на пам’ятках архітектури численних населених пунктів України. Результати досліджень опубліковано у понад 500 книжкових виданнях, близько 1 500 розділах у різних виданнях, понад 8 000 статей. Особливо цінними є книжки про історико-архітектурні дослідження провідних історичних міст України — Дніпра, Канева, Києва, Луцька, Львова, Полтави, Сум, Тернополя тощо та окремих регіонів (Криму). З 1979 інститут щорічно видавав під різними назвами тематичні збірники наукових праць співробітників (видано 13 збірників). 1990 засновано науковий щорічник «Архітектурна спадщина України» (1994–2002 видано 5 випусків). Додатком до щорічника є збірник наукових праць «З історії української реставрації» (1996). 1995 видано перший номер збірника наукових праць «Теорія та історія архітектури» (з 1998 — «Теорія та історія архітектури і містобудування») з періодичністю один раз на два роки (1995–2005 видано 6 випусків, зокрема й присвячені знаним історикам архітектури Г. Логвину, Є. Тимановичу, О. Годованюк, С. Кілессо).
Додатково
В інституті працювали відомі науковці: Н. Велігоцька (1935–2015; Україна), Є. Водзинський (1938–2014; Україна), О. Годованюк (1929–2023; Україна), Є. Горбенко (1914–2005; Україна), З. Гудченко (1941 р. н.; тепер Україна), Ю. Євреїнов (1932–1990; тепер Україна), Б. Єрофалов (1960 р. н.; тепер РФ), Л. Жоголь (1930–2015; тепер Україна), В. Завада (1947 р. н.; тепер Україна), О. Зінченко (1946; тепер Україна — 2015; тепер РФ), І. Ігнаткін (1907–1991; тепер Україна), О. Ігнатов (1915–1977; тепер Україна), Т. Кілессо-Контан (1966 р. н.; тепер Україна), М. Коломієць (1915; тепер РФ —1994; Україна), Б. Колосок (1940 р. н.; тепер Україна), Н. Кондель-Пермінова (1957 р. н.; тепер Україна), І. Косаревський (1912–1989; тепер Україна), Г. Лебедєв (1913; тепер РФ — 2003; Україна), В. Ленченко (1934–2022; Україна), Н. Логвин (1956 р. н.; тепер Україна), А. Мардер (1931–2013; Україна), В. Мойсеєнко (1923–2012; Україна), П. Мусієнко (1905–1980; тепер Україна), Ю. Нельговський (1918–1983; тепер Україна), В. Нікітін (1946 р. н.; тепер Україна), Н. Новаковська (1925; тепер РФ — 2013; Україна), Є. Пламеницька (1927–1994; Україна), О. Пламеницька (1956–2022; Україна), А. Пучков (1970 р. н.; Україна), Н. Рогожина (1928 р. н.; Україна), Т. Скібіцька (1959–2013; Україна), Є. Тиманович (1924–2019; Україна), Т. Трегубова (1937–2021; Україна), С. Тутученко (1913–1994; Україна), Ф. Уманцев (1914–2010; Україна), Ю. Хохол (1925–1989, тепер Україна) та інші.
Джерело
- Науково-дослідні праці НДІТІАМ 1981–1995 рр.: Бібліографічний покажчик / Упоряд. В. Дахно, А. Пучков, Л. Саніна. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури, 1995. 32 с.
Література
- Дахно В. До 50-ліття Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування // Теорія та історія архітектури. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1995. С. 5–25.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.06.2023
