Кафедральний собор Святого Якова в Шибенику

Кафедральний собор Святого Якова у Шибенику. Праворуч — пам'ятник автору собору Юрію Далматинцю роботи скульптора Івана Мештровича

Кафедральний собор Святого Якова в Шибенику
Країна	Хорватія
Місце розташування	Шибеник
Площа	0,1 га; буферна зона 15 га
Рік внесення	2000
Критерії	(i)(ii)(iv)

Кафедра́льний собо́р Свято́го Я́кова в Ши́бенику (англ. The Cathedral of St. James in Sibenik) — католицький собор 1431–1535, що поєднує стилістику готики і ренесансу; пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 2000), Шибеницько-Кнінська жупанія, Хорватія.

Схематичний план розташування собору в структурі міста: територію собору позначено рожевим контуром

Вигляд зі сходу

Головний фасад

Портал головного фасаду

Площа території пам'ятки 0,1 га; буферної зони — 15 га.

Розташування

Собор стоїть на високому березі затоки, яка є гирлом р. Крк при впадінні її в Адріатичне море, в історичному центрі міста на його головній площі і є архітектурною домінантою. Поряд розташовані ратуша, єпископський палац та пам'ятник будівничому собору Юрію Далматинцю (Джорджо Орсіні, Джорджо ді Маттео, Джорджо да Себеніко; 1410–1473, тепер Хорватія) роботи визначного хорватського скульптора І. Мештровича (1883; тепер Хорватія — 1962; США).

Історична довідка

Місто Шибеник засновано у 10 ст. Від 1412 — під контролем Венеції. Після того, як 1298 місто отримало свою католицьку єпархію, відокремлену від м. Трогіра, 1402 ухвалено збудувати новий великий собор замість наявного замалого, у романському стилі. Але через різні негаразди, зокрема епідемії чуми й пожежі, будівництво тринавової базиліки розпочали тільки 1431 майстри із м. Венеції (зокрема Франческо ді Джакомо, 15 ст., тепер Італія — Хорватія) за участю місцевих мулярів. 1441–1473 спорудженням храму керував «протомагістр» Ю. Далматинець — майстер пізньої ґотики, 1475–1506 — Нікола Флорентієць (Ніколо ді Джованні Фіорентіно; 1418; тепер Італія — 1506; тепер Хорватія), що працював у стилістиці флорентійського ренесансу. Ю. Далматинець додав до базиліки трансепт, а Н. Флорентієць завершив середохрестя світловим восьмериком із ребристим восьмигранним куполом ренесансного характеру, перекривши нави циліндричними та напівциліндричними склепіннями. Унаслідок цього утворено трилопатеве завершення головного фасаду, прикрашеного перспективним порталом і двома вікнами-розами. Це вплинуло на появу аналогічних завершень соборних фасадів у інших містах Далмації, зокрема й у м. Дубровнику. Завершували будівництво від 1520 венеційські архітектори Бартоломео з Местре та його син Яків (обоє — друга половина 15 ст., тепер Італія — перша половина 16 ст., тепер Хорватія). Основні будівельні й опоряджувальні роботи закінчено 1536, храм освячено 1555 (після довершення головного фасаду).

1843–1860 собор реставровано й наново освячено 1860. Реставраційні роботи виконано також 1947–1949, 1961. 1963 храм оголошено пам'яткою. 1968 встановлено орга́н. 23.08.1991 у соборний купол влучили, зруйнувавши його, 3 снаряди Югославської народної армії в перебігу Балканської кризи 1991–2002. Реставрацію руйнувань виконано 1996–1997.

Тепер собор є власністю місцевої єпархії. Від 2012 Хорватський інститут охорони природи реалізує комплексну програму дослідницьких, консерваційно-реставраційних робіт, які мають захистити від біологічних ушкоджень камінь, з якого збудовано собор. При цьому забезпечено ефективну вентиляцію інтер'єру. 2019 у відреставрованому сусідньому палаці створено інформаційний центр, присвячений собору, з відповідною експозицією.

Характеристика

Собор є тринавовою купольною базилікою з трансептом і трьома апсидами. Трансепт не виступає за бічні стіни базиліки. Прямокутна у плані ризниця піднесена на стовпах, під якими є прохід до баптистерія, розташованого між південною апсидою та прилеглим єпископським палацом. Незважаючи на те, що собор будували у три етапи, стилі яких можна розрізнити як в інтер’єрі, так і на фасадах, художнє вирішення споруди є цілісним і гармонійним. Її зведено з місцевого каменю за спеціальною технологією, без застосування цегли чи дерева. Найбільш унікальними є кам’яні збірні конструкції склепінь і купола. Художня сумісність і єдність усіх конструктивних і декоративних елементів собору свідчить про те, що мистецтво ренесансу було органічним вислідом пізньої ґотики. Це ж засвідчує фасадний фриз, прикрашений 71 скульптурним портретним зображенням облич чоловіків, жінок і дітей.

Собор у Шибенику — одна з небагатьох культових споруд, що не зазнала змін з плином часу, зберігши свій первісний вигляд. Він є настільки автентичним (див. Автентичність), наскільки це взагалі можливо для давніх кам’яних споруд. План управління пам'яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (менеджмент-план) передбачає всі необхідні заходи для збереження автентичності.

Значення

У теперішньому вигляді собор є пам’яткою, яка документує перехід від ґотичної стилістики до ренесансної з гармонійним поєднанням архітектурних форм і декору обох стилів. Він вирізняється оригінальністю конструктивного вирішення. Собор свідчить про плідність творчих взаємозв'язків у царині архітектури й скульптури між трьома культурно різними регіонами: Північною Італією, Далмацією та Тосканою в 15–16 ст. З огляду на це Кафедральний собор Святого Якова в Шибенику включено 2000 до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 963 за критеріями (i)(ii)(iv) як унікальний архітектурний витвір, що вплинув на культову архітектуру Далмації.

Додатково

Кафедральний собор Святого Якова у Шибенику наочно засвідчує слушність давнього (початку 20 ст.) висновку О. Шпенглера про те, що європейські великі архітектурні стилі останнього тисячоліття від романського до класицизму, особливо такі, на перший погляд, протилежні за спрямованістю як ґотика і ренесанс, насправді є лише послідовними етапами розвитку єдиного загальноєвропейського архітектурного стилю, який О. Шпенглер назвав фаустівським.

Галерея

Портал бічного північно-східного фасаду
Скульптурне зображення лева, що фланкує портал бічного північно-східного фасаду
Інтер'єр. Середня нав
Інтер'єр. Підкупольний простір

Джерело

UNESCO World Heritage Centre: The Cathedral of St. James in Sibenik. URL: https://whc.unesco.org/en/list/963/

Література

Ivančević R. Šibenska katedrala. Šibenik : Gradska knjižnica «Juraj Šižgorić», 1998. 122 p.
Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 30.
Travirka A. Croacia: historia, cultura, patrimonio artístico. Zagreb : Forum, 2018. 216 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Кафедральний собор Святого Якова в Шибенику // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кафедральний собор Святого Якова в Шибенику (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.11.2024