Сцена

Сцена, позначена червоним кольором, на плані драматичного театру у м. Відні: включає авансцену, власне сцену і ар'єрсцену

Сцена, позначена червоним кольором, на плані оперного театру (театр Ріхарда Вагнера у м. Байройті): жовтим кольором позначено ар'єрсцену, бірюзовим – бічні кишені для декорацій, синім – оркестрову яму

Сце́на (лат. scena, від грец. σκήνη — намет, палатка) — багатозначний термін.

1) Частина театральної чи іншої видовищної споруди, яка підвищується над партером глядачевої зали і де відбувається вистава, концерт чи інше мистецьке дійство. У театрах Давньої Греції та Стародавнього Риму дійство відбувалося перед скеною на орхестрі та на підвищеній частині скени — логейоні, а сама споруда скени мала суто технічне призначення. У європейському театрі середньовіччя сцену поділяли на 3 яруси, які символізували: пекло унизу, небо угорі й землю між ними на середньому рівні. Від епохи Відродження завдяки архітекторам А. Палладіо і В. Скамоцці сформувалося близьке до сучасного розуміння сцени як розміщеного перед глядачевою залою внутрішнього простору споруди, призначеного для видовищ, зі змінюваними декораціями. Цей простір розвивався у глибину завдяки штучно підлаштованій театральній перспективі.

Сцена є замкнутим простором, який називають сценічною коробкою. Його відділено від тієї частини театральної споруди, яка призначена для публіки (глядачів, слухачів). Сцена, яка нерідко становить близько половини об’єму споруди, призначена виключно для артистів, виконавців і відповідного технічного персоналу. З глядачевою залою її поєднує портал сцени у вигляді великої арки, яку у часи між виставами закривають спеціально декорованою сценічною завісою, а в екстремальних випадках — протипожежною завісою, зробленою з негорючих матеріалів (здебільшого це сталь). Підлога сцени на 0,8‒1,1 м вища, ніж підлога глядачевої зали й дещо нахилена у бік її. Підлога по центру має поворотне коло для швидкої зміни декорацій різних мізансцен під час вистави, а також люки для спускання акторів і техніків у трюм. Сцена по горизонталі включає передню авансцену, ігровий простір власне сцени та позаду неї — ар’єрсцену. Перед авансценою розміщують оркестрову яму. Обабіч сцени — так звані кишені, в яких зберігають театральні декорації і переміщують їх звідти на сцену за потребою. За висотою об’єм сцени складається з 3-х ярусів: нижнього трюму, що міститься під планшетом (підлогою) сцени з механізмами й пристроями для трансформації сцени. Простір ігрової частини безпосередньо над планшетом призначено для відповідного мистецького дійства. Простір значно вище називають колосниками; там розміщено блоки підйомних механізмів сцени, які переміщують декорації, завіси тощо. З цієї причини сценічна коробка є найвищою частиною будь-якої театральної споруди. Уздовж бічних стін сцени влаштовано кілька ярусів технічних галерей, поєднаних легкими перехідними містками. Їхнє призначення — для встановлення освітлювальної та іншої апаратури. Такими є театральні сцени найвизначніших в Україні будівель театрів опери і балету в Києві, Львові, Одесі.

2) Тимчасова або стаціонарна конструкція для концертів, фестивалів, урочистостей, масових заходів просто неба або в приміщеннях (див. Естрада).

Сцена (позначена червоним кольором) на поздовжньому розрізі оперного театру у м. Одесі: унизу позначено трюм, угорі – колосники
Сцена зі сценічним порталом, закритим сценічною завісою, в оперному театрі м. Відня
Сцена концертної зали у м. Будапешті

3) Завершений фрагмент літературного, кінематографічного, телевізійного або музично-сценічного твору, який відображає певну подію чи ситуацію.

4) Структурний елемент п'єси, що охоплює безперервну дію між виходом або відходом персонажів. Зазвичай у драматичних творах дія поділяється на акти, акти — на сцени.

5) У переносному значенні — подія або ситуація, що відбулася в реальному житті (життєвий випадок, гостра розмова, сварка тощо), а також місце або сфера, де розгортаються важливі події чи діяльність (див. Сцена політична).

Література

Барановский Г. Архитектурная энциклопедия второй половины ХIХ века. Т. III: Выставки, зрелища, спорт. Санкт-Петербург : Издание редакции журнала «Строитель», 1903. 502 с.
Мардер А., Євреїнов Ю., Пламеницька О. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 282-283.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 398‒399.
Вечерський В. Українські театральні будівлі віденських архітекторів Ф. Фельнера і Г. Гельмера: історико-архітектурний контекст // Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень. Вип. 4. Київ : Фенікс, 2008. С. 51‒92.
Sell M. The Theatres and Concert Halls of Fellner & Helmer. Cambridge : Entertainment Technology Press, 2014. 244 p.
Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 123, 147.