Ірининська церква в Стамбулі

План

Північний фасад

Поздовжній розріз

Інтер’єр

Іри́нинська це́рква в Стамбу́лі (грец. Ἁγία Εἰρήνη — церква Божественного Миру; турецьк. Aya İrini) — християнський храм, архітектурна пам’ятка, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Історичні райони Стамбула», внесеної 1985 до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО за № 356 біс, м. Стамбул, Туреччина.

Розташування

Церква стоїть на зовнішньому дворі султанського палацу Топкапи в історичному центрі міста і є його архітектурним акцентом. Вівтарною апсидою звернено у бік Босфору. З південного боку містяться Софійський собор у Константинополі та прилеглі до нього споруди. Біля церкви є дворик із похованнями імператорів Візантійської імперії.

Історична довідка

Це найперша ранньохристиянська (див. Раннє християнство) церква у м. Константинополі (тепер м. Стамбул), збудована у 330-х за імператора Костянтина І Великого. До 360 — кафедральний собор Константинопольського Вселенського патріархату. Тут 381 відбувся Перший Константинопольський собор. Храм спалено під час «повстання Ніки» 532, відбудовано 548 за імператора Юстиніана І Великого. Поруйновано землетрусом 20.10.740 й відбудовано за імператора Костянтина V Копроніма 741‒775 й тоді ж прикрашено мозаїками й фресками, збереженими частково.

Після завоювання Константинополя Османською імперією 1453 храм від 1459 включено до території султанського палацу Топкапи. На відміну від інших церков міста, цю ніколи не перетворювали на мечеть, оскільки в ній було влаштовано арсенал корпусу яничарів (до 1826). Тут зберігали військове спорядження, а також воєнні трофеї.

Від 1846 — Музей військових старожитностей. Пам’ятку передано міністерству культури 1978. Тепер це музей і концертна зала класичної музики, в якій від 1980 щорічно відбуваються концерти Стамбульського міжнародного музичного фестивалю. Від 2014 пам’ятку постійно відкрито для відвідувачів.

Характеристика

Споруда прямокутна у плані, розмірами 58×30 м. Її збудовано із тесаного каменю і плінфи, усередині потиньковано (див. Тиньк). Увінчано 2-ма куполами, з яких головний заввишки 35 м. Добре збережено основні риси, характерні для 2-х основних будівельних періодів: ранньохристиянського 4 ст. та епохи іконоборства середини 8 ст. Первісно це була типова ранньохристиянська тринавова базиліка з нартексом і атріумом перед головним західним фасадом. Тепер це єдиний у місті храм, що зберіг ранньохристиянський прямокутний у плані атріум, оточений галереями. Середня нава значно ширша за бічні, а її східна частина закінчується вівтарною апсидою з синтроном (розташованими півколом у кілька ярусів місцями для духовенства). Апсида гранчаста ззовні й циліндрична всередині. У її консі збережено виконаний у техніці мозаїки двобарвний чорно-золотий великий хрест — замість зображень Богородиці чи Ісуса Христа (характерна риса візантійського сакрального мистецтва доби іконоборства). Над нартексом і бічними навами влаштовано хори. Ймовірно, під час відбудови 548 над східною половиною середньої нави влаштовано підпружні арки й збудовано сферичний купол діаметром 15 м на циліндричному підбаннику, що має 20 аркових вікон. Цим храм перетворено на купольну базиліку. Другий купол, без підбанника, зведено над західною частиною середньої нави у середині 8 ст. Під час цієї реконструкції перебудовано й склепіння в основі давнішого східного купола так, що утворився «просторовий хрест» із циліндричних склепінь. Унаслідок цього Ірининська церква стала хрестовокупольною (див. Хрестовокупольна система) і як така — взірцем для будівництва хрестовокупольних храмів, які від 9 ст. поширено на території Візантійської імперії, а від кінця 10 ст. — і на теренах Давньої Русі.

Значення

Найстародавніша християнська церква м. Константинополя, яка ніколи не була перетворена на мечеть, оприявнює процес розвитку сакральної архітектури у Візантійській імперії протягом 4‒8 ст., з переходом від простої базиліки до купольної, а потім до хрестовокупольної системи з утіленням принципів іконоборства в оформленні інтер’єру. Має неоціненне історико-меморіальне значення як перший кафедральний собор Вселенського патріарха та місце проведення найважливішого для християнства Першого Константинопольського собору.

Додатково

Посвячення церкви не має нічого спільного зі святими: мученицею Іриною Солунською та великомученицею Іриною Македонською. Як і Софійські собори у Константинополі, Києві (див. Софійський собор у Києві), Полоцьку (див. Софійський собор у Полоцьку) та інших містах присвячені не конкретним святим з цим іменем, а богословському поняттю-символу Софії, так і Ірининська церква присвячена богословському поняттю Божественного або Святого Миру (грец. Εἰρήνη).

Література

Peschlow U. Die Irenenkirche in Istanbul. Untersuchungen zur Architektur. Tübingen : Wasmuth, 1977. 240 р.
Krautheimer R. Early Christian and Byzantine Architecture. New Haven, CT : Yale University Press, 1984. 390 р.
Mango C. Byzantine Architecture. Milan : Electa Editrice ; New York : Rizzoli, 1985. 216 р.
Peschlow U. Die Baugeschichte der Irenenkirche in Istanbul neu betrachtet // Architectural Studies in Memory of Richard Krautheimer. Mainz : Zabern, 1996. S. 133–136.
Ousterhout R. Master Builders of Bisantium. New Jersey : Princeton University Press, 1999. 320 p.
Freely J., Cakmak A. Byzantine Monuments of Istanbul. Cambridge University Press, 2004. Р. 136–143.
Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ: Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 72.
Russo E. La chiesa di S. Irene, la peste del 542 e la scultura della seconda metà del VI secolo a Costantinopoli. Monte Compatri : Edizioni Espera, 2023. 280 р.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ірининська церква в Стамбулі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ірининська церква в Стамбулі (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.08.2026