Перший Константинопольський собор

Церква Святої Ірини — місце проведення Собору. Найстаріша серед християнських церков колишнього Константинополя, тепер на території палацового комплексу османських султанів

Пе́рший Константино́польський собо́р — в історії християнства — другий (після Нікейського в 325) Вселенський собор, скликаний 381 імператором Феодосієм І Великим у м. Константинополі. Ухвали собору є авторитетними як для Східного, так і Західного християнства.

Історична довідка

Собор було скликано після тривалої полеміки навколо Нікейського Символу віри, передусім суперечок з аріанами (див. Аріанство) у східному єпископаті. Дискусії щодо природи і співвідношення іпостатей Трійці (Бога Отця, Бога Сина — Ісуса Христа, Святого Духа) точилися і між іншими течіями та богословськими школами в християнстві.

Собор мав авторитетно з’ясувати правильність поглядів архієпископа Македонія І Константинопольського (обіймав кафедру у 342–346 і 351–360) та утвердити канонічне віроповчання.

Працював з травня по липень 381 у храмі Святої Ірини. У церковній традицій прийнято вважати, що Собор зібрав 150 «отців»-єпископів і 36 представників різних єретичних напрямів.

Римський єпископ не був присутній на зібранні. Проте загальноцерковна значущість рішень Собору була визнана Римською церквою пізніше. Оригінали всіх ухвал не збереглися, але дійшли частково в копіях пізніших документів, описах церковних істориків Сократа Схоластика, Созомена.

Ухвали

Ухвали Першого Константинопольського собору стосувалися:

засудження єресей — аріан (повторно), фотініан, македоніан (пневматомахії), аполлінаріан та інших (канон 1);
самоуправління помісних церков (заборона єпископам певної помісної церкви втручатися у справи інших церков, кан. 2);
послідовності першоієрархів Східних церков (Константинопольської, Александрійської, Антіохійської, Понтійської, Азійської, Фракійської) після Римського єпископа: з огляду на столичний статус Константинополя, Собор визнав за єпископом імперського міста першість щодо інших єпископів, але друге місце «за честю» після єпископа Рима (кан. 3);
обрядів прийняття до церкви єретиків, які навернулися, та функціонування церковного суду (кан. 6, 7);
оформлення догматичних засад учення про Святу Трійцю, здійснене передусім зусиллями чільних представників східної патристики — каппадокійської релігійно-філософської школи (див. Василій Великий, Григорій Нисський, Григорій Богослов), Івана Золотоустого, Афанасія Великого та ін.

Більшість церковних і світських істориків визнають, що на Соборі доповнено кількома пунктами Нікейський Символ віри (відтоді він отримав назву Нікео-Константинопольського). Проте дослідники не дійшли загальної згоди щодо прямого зв’язку між Константинопольським собором і Нікео-Константинопольським Символом віри; дехто висловлює сумніви, що цей віроповчальний текст був проголошений як офіційний акт Собору. Низка догматичних питань, зокрема христологічних (щодо природи та волі Ісуса Христа), лишилися нерозв’язаними й стали предметом богословських дискусій на подальших соборах.

Література

Davis L. D. The First Seven Ecumenical Councils (325–787): Their History and Theology. Collegeville : The Liturgical Press, 1990. 342 p.
Ayres L. Nicaea and Its Legacy: An Approach to Fourth-Century Trinitarian Theology. Oxford : Oxford University Press, 2006. 475 p.
Kennedy Sh. C. The Seven Ecumenical Councils: in Greek and English. [W. p.] : Independently published, 2023. 170 p.
Nicaea and the Future of Christianity / Ed. by G. E. Demacopoulos and A. Papanikolaou. New York : Fordham University Press. 2025. 400 p.
Shahan T. First Council of Constantinople // The Catholic Encyclopedia. New Аdvent. URL: http://www.newadvent.org/cathen/04308a.htm

Автор ВУЕ

А. М. Колодний

Покликання на цю статтю: Колодний А. М. Перший Константинопольський собор // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Перший Константинопольський собор (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.11.2025