Хрестовокупольна система
Хрестовоку́польна систе́ма, хрестовоку́польний хра́м — тип християнського мурованого купольного храму.
Центральний купол, який увінчує церковну споруду, за допомогою підпружних арок спирається на чотири опори, до яких прилягають середня нава і трансепт, перекриті циліндричними склепіннями таким чином, що у плані вони утворюють хрест.
Історична довідка
Хрестовокупольна система сформувалася в архітектурі Візантійської імперії 9 ст. на основі купольної базиліки й досягла повного розвитку в 10–12 ст. Це наочне архітектурне втілення візантійської ідеї ієрархічності. Як один із універсальних архітектурних архетипів запозичена багатьма країнами візантійського культурного кола — Болгарією, Сербією, Давньою Руссю (Софійський собор у Києві), Грузією, Вірменією тощо. У добу Відродження хрестовокупольну систему прийнято в Римі та взято за основу у процесі створення Собору Святого Петра в Римі, який став взірцем для проєктування великих купольних храмів у різних країнах світу.
Цю систему застосовано у створенні мурованих храмів в Україні як у минулі епохи (11–19 ст.), так і в 20–21 ст. (див. Д. Яблонський).
Характеристика
Хрестовокупольний храм зазвичай прямокутний або квадратний у плані, з масивними стінами; перекритий склепіннями й увінчаний щонайменше одним куполом. У такому храмі найважливішим сакральним місцем і центром архітектурної композиції є підкупольний простір. Купол зі світловим підбанником або без нього через пандативи або тромпи та підпружні арки спирається на чотири пілони (опори). Вони можуть бути різної конфігурації в плані: квадратні, хрещаті, восьмикутні, круглі тощо. До підкупольного квадрата чи прямокутника за сторонами світу прилягають: зі сходу й заходу — відрізки середньої нави, перекриті циліндричними склепіннями, поздовжня вісь яких орієнтована по лінії захід — схід; з півночі й півдня — відрізки трансепта, також перекриті циліндричними склепіннями, поздовжня вісь яких спрямована з півдня на північ. Ці конструкції утворюють добре видимий в інтер’єрі просторовий хрест, увінчаний куполом, від чого й походить назва хрестовокупольної системи і храму, збудованого відповідно до неї. Кутові дільниці можуть бути однакової висоти з навою і трансептом, або пониженими; перекриватися склепіннями (хрестовими, зімкнутими, циліндричними) або куполами. У європейському архітектурознавстві хрестовокупольний храм, у якого всі дільниці однієї висоти, називають храмом типу «вписаного хреста».
Хрестовокупольна система зручна в застосуванні, оскільки давала архітектору творчу свободу, з огляду на властиву їй значну кількість варіацій і різноманітних комбінацій. Унаслідок цього хрестовокупольними могли бути як мініатюрні парафіяльні чи монастирські церкви, так і грандіозні кафедральні собори. Хрестовокульний храм міг бути одно-, три- і п’ятинавовим, мати від однієї до п’яти апсид, бути оточеним одно- і дворядними галереями, які могли бути одно- і двоярусними й допускали наявність численних прибудов — каплиць, хрещалень, усипальниць тощо. Храм могли увінчувати один, три, п’ять, сім і до тринадцяти куполів.
Література
- Якобсон А. Закономерности в развитии средневековой архитектуры. Ленинград : Наука, 1985. С. 150.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 449.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 77.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 77.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Хрестовокупольна система // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Хрестовокупольна система (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.06.2022
