Капела в Роншані

Аксонометричний розріз

Загальний вигляд

Тильний фасад

Інтер’єр

Капе́ла в Ронша́ні, Нотр-Дам-дю-О (фр. Notre-Dame-du-Haut — Діва Марія на горі) — католицька культова споруда, паломницька церква, історична й архітектурна пам’ятка у м. Роншані (регіон Бургундія — Франш-Конте, Франція); складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Ле Корбюзьє архітектурна спадщина — визначний внесок у становлення модернізму» (з 2016).

Розташування

Стоїть на вершечку г. Бурлемон на відстані 1 км від населеного пункту посеред великої галявини і є архітектурною домінантою у ландшафті передгір’я Вогезів.

Історична довідка

На цьому місці існувало святилище кельтів, а у часи Римської імперії — язичницький храм. Наявність тут християнської церкви задокументовано від кінця 11 ст., а від 15 ст. вона стала місцем паломництва. Муровану каплицю 1857–1864 знищено вогнем артилерії у вересні 1944 під час боїв Другої світової війни. Комісія з питань сакрального мистецтва Безансонської архієпархії вирішила не відбудовувати поруйновану споруду й звернулася до Ле Корбюзьє як провідного французького зодчого з проханням розробити проєкт нового, «сучасного» храму. Проте той відмовив, аргументуючи небажанням мати справу з Католицькою церквою. При цьому наголосив, що його предки були катарами, котрих нищила Католицька церква, а сам він — атеїст (див. Атеїзм). Але католицький священник, чернець-домініканець (див. Домініканці) Марі-Ален (П'єр) Кутюр'є (1897–1954; Франція), котрий був художником і мистецтвознавцем, дружив і співпрацював із А. Матіссом, М. Шагалом та іншими художниками-модерністами, переконав Ле Корбюзьє відвідати гору Бурлемон, на горішньому плато якої будь-яку зведену там споруду буде добре видно звідусіль. Після візиту Ле Корбюзьє сказав, що не планував займатися церковними спорудами, але краса ландшафту його надихає. Він погодився запроєктувати й збудувати нову капелу за умови, що Церква не втручатиметься у творчий процес.

Проєктування розпочато 1950, будівництво — 09.09.1953 зі знесення руїн попередньої споруди. Будівельний матеріал (камінь) використано у бетонних конструкціях нової капели. Її завершено й освячено 25.06.1955. Інтер’єр розраховано на 200 осіб. У разі більшої кількості вірян та паломників біля одного з фасадів на терасі облаштовано вівтар просто неба для звершення літургії. Тут 14.10.1962 на честь відкриття Другого Ватиканського собору відбулася паломницька меса, в якій взяли участь 250 тисяч осіб.

Щорічно капелу відвідують до 80 тисяч осіб. Для її обслуговування і приймання паломників 2009–2011 за проєктом архітектора Р. Піано поряд збудовано жіночий монастир і паломницький центр. Ці споруди заглиблено у схил пагорба, щоб не конкурувати з витвором Ле Корбюзьє. 1975 збудовано невелику дзвіницю на три дзвони. Територію капели взято під охорону держави 1960. Капелу 1965 занесено до списку історичних пам’яток, 1999 вона отримала статус спадщини 20 ст., а 2004 її оголошено пам’яткою архітектури.

У січні 2014 в каплиці стався акт вандалізму під час проникнення в неї зі зломом задля пограбування скриньки для пожертв, яка виявилася порожньою. Злочинець розбив один із поліхромних віконних вітражів авторства Ле Корбюзьє — єдиний, який містив автограф автора. Після того було зібрано кошти на реставрацію вітража. Ремонт капели вартістю 2,3 млн євро виконано 2022–2024.

Характеристика

Споруда одноповерхова, у плані близька до чотирикутника, з плавно вигнутими стінами й дахом та наріжною високою і двома тильними дещо нижчими вежами. Збудована з бетону. Стіни побілено вапном. Пластична бетонна оболонка, що утворює дах, нагадує форму морської мушлі. Дах спирається не на стіни, а на окремі опори. Це уможливило залишити горішній горизонтальний проміжок між дахом і верхом стін, крізь який в інтер’єр проникає згори непевне денне світло, створюючи містичний ефект й перетворюючи темну стелю на візуально невагому. Хвилясті заокруглені стіни нагадують природні форми й гармонують із хвилястим ландшафтом пагорбів перед масивом Вогезьких гір. Передбачена архітектором можливість проведення великих мес просто неба сприяє єднанню з природою. Інтер'єру властива особлива світлова драматургія, посилена масивністю стін і стелі й різноманітними формами та розташуванням віконних прорізів, заповнених поліхромними вітражами авторства Ле Корбюзьє. Східна вівтарна стіна також має квадратні віконні отвори та засклену нішу, в якій встановлено статую Діви Марії. Як художник Ле Корбюзьє оздобив вхідні двері в капелу. Загалом ці архітектурні форми означають розрив Ле Корбюзьє з тими принципами раціоналізму, які він сповідував протягом попереднього життя (до 65-річного віку) та звернення його до цілком іншої стилістики. Колеги, однодумці, критики здебільшого ганили його за «зраду принципам», але деякі підтримували цю «відмову від прямокутно-прямолінійної тупості». Стилістику капели визначали як бруталізм, неоекспресіонізм, неопластицизм тощо. Насправді ж зодчий унаслідок творчих пошуків протягом життя дійшов висновку, що в архітектурі головне і визначальне — не функція, конструкція, економічність чи декор, а яскравий архітектурний образ. Ця мудрість оприявнена Капелою в Роншані, за що її і вважають однією з перлин світового зодчества.

Значення

Капела в Роншані ознаменувала відхід Ле Корбюзьє, як одного з очільників архітектури сучасної (функціоналізму, модернізму), від репрезентованої ним до середини 20 ст. жорсткої прямокутно-прямолінійної геометричності. Тут форми споруди настільки пластичні, що архітектуру перетворено на грандіозну скульптуру. Капеллу вважають найвизначнішим і найвідомішим твором Ле Корбюзьє та світової модерністської сакральної архітектури 20 ст.

Додатково

Афоризми

Католицький священник, чернець-домініканець Марі-Ален (П'єр) Кутюр'є, текст 1950 «Великі справи для великих людей»:

«Сто двадцять церков збудовано навколо Парижа без залучення жодного з великих французьких архітекторів, шанованих у всьому світі. Тож для спорудження нового храму краще звернутися до митця — геніального безбожника, аніж до побожного нездари».

«Усе велике мистецтво є священним».

Ле Корбюзьє під час освячення капели, передаючи ключі від неї священнику: «Будуючи цю капелу, я прагнув створити осередок тиші, молитви, спокою та внутрішньої радості».

Джерело

UNESCO World Heritage Centre: L’Œuvre architecturale de Le Corbusier, une contribution exceptionnelle au Mouvement Moderne. URL: https://whc.unesco.org/en/list/1321/

Література

Le Corbusier. The Chapel at Ronchamp. London : Architectural Press, 1957. 136 p.
Baudoui R. Le Corbusier 1930–2020 : Polémiques, Mémoire et Histoire. Paris : Éditions Tallandier, 2020. 382 p.
Ragon M. Le temps de Le Corbusier. Paris : Édition Hermé, 1987. 218 p.
Pauly D. Le Corbusier. Die Kapelle von Ronchamp. Basel : Birkhäuser Verlag, 1997. 112 p.
Stoller E. The Chapel at Ronchamp. Building Blocks. New York : Princeton Architectural Press, 1999. 96 p.
Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 240–241.
Bussagli M. Capire L`Architettura. Firenze : Giunti, 2003. P. 348–349.
Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ: Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 219.
Bueb C. Ronchamp, Le Corbusier. Bruxelles : Éditions Facteur Humain, 2015. 77 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Капела в Роншані // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Капела в Роншані (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.04.2026