Бруталізм

Луїс Кан. Національна асамблея Бангладеш, м. Дакка
В. Ладний. Корпус фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на проспекті В. Глушкова, 4 у м. Києві.
Фото Вечерського В. В.

Бруталі́зм (від італ. brutto — грубий, брутальний) –— напрям в архітектурі середини — другої половини 20 ст.

Належить до архітектури сучасної (функціоналізму, модернізму). Джерелом є пізня творчість архітектора Ле Корбюз'є. Ґрунтується на естетизації грубих, важких форм, необроблених поверхонь будівельних матеріалів (камінь, бетон) і залізобетонних конструкцій, відкритих систем інженерного обладнання тощо. Виходить із засади цілковитої правдивості архітектури й заперечення будь-якого декору.

Як окремий напрям виник у середині 1950-х у Великій Британії у творчості подружжя архітекторів Е. М. (1928–1993) та П. Д. Смітсонів (1923–2003), котрі вважали бруталізм етикою, а не естетикою.

Найвідоміші споруди бруталізму: школа в м. Ганстентоні (графство Норфолк, Велика Британія; 1954) та будинок редакції журналу «Економіст» у м. Лондоні (архітектори — подружжя Смітсони; 1964). Цей напрям також називають новим бруталізмом і зараховують до нього творчість архітекторів К. Танге (зокрема будівля муніципалітету м. Курасікі в префектурі Окаяма, Японія, 1960), Л. Кана (1901–1974; Росія–Сполучені Штати Америки), А. Мілецького та В. Ладного. Л. Кан як автор будівлі Національної асамблеї Бангладеш (м. Дакка; 1962) називав себе автором найогидніших будівель у світі. Залізобетонні будівлі в стилістиці бруталізму унаслідок дії природно-кліматичних чинників із часом набували непривабливого вигляду, тому їхні фасади намагалися тинькувати, фарбувати, облицьовувати, спотворюючи у такий спосіб правдивість автентичної стилістики.

В Україні яскравим прикладом такої архітектури є корпус фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на проспекті В. Глушкова, 4 у м. Києві (архітектор В. Ладний; 1973).

Література

  1. Келлер Б. Б. Поиски новой монументальности (Луис Кан) // Архитектура Запада : в 4 кн. Москва : Стройиздат, 1972. Кн. 1. С. 152–164.
  2. Локтев В. И. Необрутализм и теория метаболизма (Кендзо Танге) // Архитектура Запада : в 4 кн. Москва : Стройиздат, 1972. Кн. 1. С. 85–102.
  3. Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 53–54.
  4. Emili A. R. Pure and Simple, the Architecture of New Brutalism. Rome : Kappa, 2008. 255 p.
  5. Chadwick P. This Brutal World. London : Phaidon, 2016. 224 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Бруталізм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бруталізм (дата звернення: 24.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
13.01.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ