Образ архітектурний
О́браз архітекту́рний — специфічна форма відображення архітектурного середовища і його об’єктів у свідомості.
Образ архітектурний виникає у свідомості людини за посередництвом органів чуття. Вони у процесі візуально-моторного (а не статично-візуального) сприйняття архітектурну форму сприймають цілісно — як архітектурний простір та архітектурні маси (об'єми), які його обмежують і формують. На відміну від інших образів реального світу, образ архітектурний стосується штучних об'єктів, створених людиною, та середовища, перетвореного людською творчістю. Специфіка архітектури полягає в тому, що образ архітектурний спершу формується у свідомості архітектора як задум, згодом частково втілюється в проєкті й потім найповніше — в архітектурній споруді, комплексі, ансамблі. Вони сприймаються свідомістю інших людей, запам'ятовуються, узагальнюються й формують в уяві образи різної міри узагальнення: конкретної споруди (образ Софійського собору у Києві) чи її фрагмента (образ іконостасу Андріївської церкви в Києві), ансамблю (образ Києво-Печерської лаври), міста (образ м. Львова), архітектурного стилю (образ українського бароко), історичної епохи (образ архітектури Стародавнього Риму).
Образ архітектурний відображає соціальне призначення споруди, комплексу, ансамблю. Ідейно-художній зміст архітектурного твору як невід’ємна складова образу архітектурного включає узагальнене художнє відображення у формі й змісті архітектурного твору типових характеристик об’єктів певної функціональної типології (образи храму, театру, палацу, замку, мавзолею, хмарочоса тощо). Архітектурна образність — одна з найважливіших якостей архітектурного твору, яка засвідчує високу майстерність автора-архітектора. Яскрава образність властива творам сучасних архітекторів М. Ботта, Ф. Гері (Танцюючий будинок у Празі), С. Калатрава тощо. Інколи ця образність переростає в гротеск («Кривий будинок» 2004 у м. Сопоті, Польща; Будинок-маска у м. Кіото 1974 архітектора К. Ямашита, 1937 р. н.; Японія). Неординарні образи архітектурні нерідко переосмислюються і стають джерелами іронічних метафор: Будівля Сіднейської опери — пам'ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — створює романтичний образ вітрильника в океані, але іронічно переосмислена студентами-архітекторами як група черепах на узбережжі.
На практиці образ архітектурний створюється за допомогою таких засобів архітектурної виразності (художніх засобів архітектурної композиції): єдність та ієрархічність; співвідношення архітектурних форм (контраст, нюанс, рівність); тектоніка; орієнтація; симетрія, асиметрія, дисиметрія; ритм; пропорції; масштаб і масштабність; освітленість, колір, фактура; синтез мистецтв. Ці засоби пов’язані зі змістом архітектурного твору (функцією споруди) й використовуються архітектором та сприймаються свідомістю комплексно.
Відображення архітектурної форми у свідомості людини супроводжується її естетичним сприйняттям і естетичною оцінкою, але не зводиться до сфери естетичних відносин і не вичерпується ними. Образ архітектурний є цілісним відображенням об’єктивного світу, створеного природою і перетвореного людиною, у якому, на відміну від суто мистецької творчості, естетична характеристика є тільки однією із суттєвих якостей, відповідно до тріади Вітрувія «корисність, міцність, краса».
Література
- Мардер А. Образ архітектурний // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 190–191.
- Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 142.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Образ архітектурний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Образ архітектурний (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.11.2022
