Меса

Месаtridentum8.jpg
Месаtridentum7.jpg
Месаtridentum4.jpg

Мéса (лат. missa) — 1) у вузькому значенні — літургія Римо-католицької церкви (Свята меса); у широкому значенні — основне богослужіння у різних конфесіях західного християнства; 2) у мистецтві — вокальний чи вокально-інструментальний жанр церковної музики.

Етимологія

Серед філологів та богословів немає єдиної думки щодо етимології терміну.

За однією з гіпотез, іменник missa є спільнокореневим із дієсловом mittere — відпускати, відсилати, тому лексема могла означати «відпуст», а з часом поширилася на все служіння Євхаристії. За іншою — можливий етимологічний зв’язок цього терміну зі словом missio (послання, місія). Останнє сприяло богословському осмисленню меси як літургії, де здійснюється таємниця спасіння, та яка завершується закликом іти й виконувати Божу волю у повсякденному житті (останні слова меси латиною: «Ite, Missa est» — «Ідіть, Меса звершена»). Латинське слова «missa» також виводиться від dimissio, тобто відпускання вірян по завершенні богослужіння. Приблизно до 400 найменування кінцевого благословення розширилося до позначення всього богослужіння.

Історія виникнення та формування

Чинопослідування римської меси сформувалося у перші століття н. е., а кодифікація основних її форм приписується Папі Григорію І Великому. З 11 ст. римська меса стала домінуючою формою літургії у Західному християнстві (за винятком окремих локальних обрядів — амвросіанського, мозарабського та ін.).

Тридентський собор реформував месу; в 1570 Папа Пій V затвердив правила її служіння та тексти. Цей чин меси, яку традиційно називають тридентською, проіснував незмінно до реформ Другого Ватиканського собору (1962-1965). Літургійній реформі була присвячена конституція «Sacrosanctum Concilium» (1963). Запровадження літургійних змін здійснив Папа Павло VI: 1969 новий узгоджений месал (т. зв. Месал Павла VI) був офіційно затверджений конституцією «Missale Romanum» (1969). Проте, месал був виданий лише наступного року, а перехід на нову форму меси відбувався поступово. Основною метою літургійних змін була активна й усвідомлена участь вірних в Євхаристії. За збереження основоположних частин Святої меси, було видалено окремі повтори та змістові ускладнення, а також додано елементи, що протягом століть невиправдано зникли.

Важливим нововведенням став дозвіл перекладу текстів меси (яку історично служили винятково латиною) сучасними національними мовами, що також здійснювалося поступово. Було збільшено роль Літургії Слова; відновлено Молитву вірних — серію прохань про потреби Церкви та всього світу; спрощено приготування євхаристійних Святих дарів; хапроваджене читання євхаристійної молитви вголос, аби вірні усвідомлено брали участь у Літургії Жертви.

З богословської точки зору, у Святій месі Причастя Тіла й Крові Христових означає повне єднання з Господом Ісусом Христом, субстанціонально присутнім у кожній месі у вигляді хліба та вина. Визнання реальної присутності Христа в євхаристійних дарах зумовлює зберігання їх в окремій дарохранильниці (див. Табернакль) та поклоніння їм поза месою. Часто у римо-католицьких храмах є окремі євхаристійні каплиці, на вівтарях яких розміщено табернакль; це — місце зосередженої молитви та адорації (поклоніння).

Структура меси

Послідовність та структура Святої меси:

  • початкові обряди; вихід служителя Меси, привітання, обряд покаяння, Kyrie eleison «Господи помилуй!»), гімн «Gloria in excelsis Deo» («Слава во вишніх Богу»), вступна молитва;
  • Літургія Слова; читання зі Святого Письма, спів псалму, проповідь, виголошення «Credo» («Символу віри»), молитва вірних;
  • Євхаристійна літургія (приготування дарів), євхаристійна молитва, виголошення «Отче наш», обряд причащання;
  • завершальні обряди (благословення вірних).

Месал — найважливіша літургійна книга римського обряду, що містить сталі та змінні частини Святої меси. Українською мовою у 2005 видано скорочений варіант месалу, в 2012 — повний варіант (зусиллями Комісії у справах Літургії при Конференції римсько-католицьких єпископів України).

Окрім традиційного варіанту Святої меси, у містах Києві та Львові відбуваються богослужіння у т. зв. «екстраординарній формі римського обряду» (таку назву тридентської меси вжив Папа Бенедикт XVI y документі «Summorum Pontificum»; 2007). Згідно з ним, римо-католики мають право відправляти богослужіння у традиційній формі (у ред. 1962), поряд із «ординарною» Novus Ordo, реформованою після рішень Другого Ватиканського собору.

Меса в музиці

Як жанр церковної музики меса є музичним супроводом ординарних латинських текстів літургії. Спершу цей музичний жанр мав винятково релігійно-культове призначення, був покликаний прикрашати й посилювати вплив Святої меси. Згодом його естетична форма та концептуальний зміст вийшли поза межі церковного богослужіння й набули універсального значення в мистецтві. В історії світової музики окремим жанром виступають концертні Меси, найвідомішими авторами яких є Й. С. Бах, Ф. Й. Гайдн, В. А. Моцарт, Л. ван Бетховен, Л. Керубіні, Г. Берліоз, Ф. Ліст, І. Стравінський та ін.

Література

  1. Кунцлер М. Літургія Церкви / Пер. с нім. монахині Софії. Львів : Свічадо, 2001. 616 с.
  2. Козей И., о. Мигут Б., Сахаров П. Месса // Католическая энциклопедия : в 5 т. Москва : Издательство Францисканцев, 2002. Т. 3. С. 341–349.
  3. Mszał // Leksykon liturgii // Opracowanie Ks. B. Nadolski TChr. Poznań : Pallotinum, 2006. S. 990–992.
  4. Римський Месал. Луцьк : Luceoria books, 2012. 1480 с.
  5. Остащук І. Б. «Екстраординарна форма» латинської Меси в культурно-релігійній ідентичності // Гілея. 2015. Вип. 101 (10). С. 352–356.

Автор ВУЕ

І. Б. Остащук

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Остащук І. Б. Меса // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Меса (дата звернення: 29.03.2020).


Оприлюднено


Оприлюднено:
16.09.2019

Покликання на статтю