Кристал-палас у Лондоні
Криста́л-па́ла́с у Лондоні (англ. Crystal Palace — Кришталевий палац) — експозиційна (музейна і виставкова) споруда, втрачений визначний архітектурний об’єкт, Велика Британія.
Зміст
Загальні відомості
1851 виставкову споруду збудовано в історичному центрі міста у Гайд-парку. 1852 її демонтовано й переміщено на пагорб паркової території на околиці м. Лондона Сайденгем, де 1854 встановлено у дещо зміненому вигляді й інших розмірах. Обидві споруди мали значну висоту й були архітектурними домінантами у ландшафті тих міських районів, де вони містилися. Тепер на місці втраченої 1936 споруди у Сайденгемі є парк із концертним майданчиком. Від початку 2010-х територія потребує реконструкції, у контексті якої дискутується питання щодо можливої відбудови споруди.
Історична довідка
Восени 1849 група британських промисловців і банкірів разом із Товариством мистецтв вирішили організувати у м. Лондоні всесвітню (так звану Велику) виставку, на якій представити досягнення індустрії, ремесел і мистецтв з усіх країн світу. Метою була демонстрація конкурентних переваг британських товарів для завоювання світових ринків. У січні 1850 створено комісію, відповідальну за проведення виставки, організовано збирання коштів і сформовано комітет з нагляду за спорудженням виставкового павільйону. 15.03.1850 комітет оголосив умови міжнародного конкурсу на кращий проєкт: споруда площею 6,4 га, розрахована на 14 тисяч відвідувачів, мала бути тимчасовою, простою, дешевою (не дорожче 100 000 фунтів стерлінгів) і швидко збудованою — до 01.05.1851. За три тижні комітет отримав 245 проєктних пропозицій, з яких 38 закордонних. Серед них були дві пропозиції щодо споруди із заліза і скла. Жодну із представлених проєктних ідей комітет не схвалив і натомість опрацював власну проєктну пропозицію щодо зведення великої цегляної споруди, будівництво якої традиційними методами мало би тривати не одне десятиріччя.
Задум такої споруди та її місце розташування у Гайд-парку викликали гостру дискусію та обурення громадськості. Впливова газета «Таймс» назвала це найбільшою аферою, шахрайством і абсурдом. Унаслідок цього до вирішення проблеми залучили Дж. Пакстона, котрий був не архітектором, а ландшафтним дизайнером і садівником, будівником теплиць і оранжерей. 09.06.1850 він ознайомився з ділянкою проєктування у Гайд-парку, а 11.06.1850 під час засідання правління залізничної компанії «Midland Railway» зробив пером і чорнилом на аркуші червоного промокального паперу принципову схему, що визначила параметри й характер споруди зі скла і заліза вартістю 85 800 фунтів стерлінгів (тепер цей ескіз є культурною цінністю Великої Британії, що зберігається у Музеї Вікторії і Альберта у м. Лондоні). У липні 1850 цей проєкт схвалено й розпочато підготовчі будівельні роботи. Протягом п’яти місяців під час виконання будівельно-монтажних робіт на об’єкті одночасно працювали 2000 робітників; загальна кількість залучених до будівництва сягнула 5000 осіб. На бетонному фундаменті встановлено понад 1000 чавунних колон, з’єднаних 2224 сталевими балками; прокладено 48 км водостічних ринв. Неймовірна для того часу швидкість будівництва зумовлена стандартними розмірами всіх елементів конструкції, виготовлених на заводах, та з’єднанням їх за допомогою болтів і гайок.
У встановлений термін 01.05.1851 королева Вікторія відкрила першу в світовій історії Всесвітню виставку в Кристал-паласі. Найменування споруді, спершу як жартівливе, 1850 придумав і спопуляризував британський сатиричний журнал «Панч». На експозиційній площі 92 000 кв. м 15 000 експонентів із усього світу представили майже 100 000 експонатів за чотирма розділами: сировина; машини; промисловість; образотворче мистецтво. Британська продукція займала половину експозиції. Автор споруди Дж. Пакстон був нобілітований королевою Вікторією в лицарі Британської імперії і від 1854 став членом Британського парламенту. Виставка тривала до 15.10.1851. Її відвідали понад 6 млн осіб. Прибуток становив 186 000 фунтів стерлінгів; ці кошти згодом витрачено на будівництво Музею Вікторії і Альберта, Музею науки та Музею природознавства (усі — у м. Лондоні).
1852 Кристал-палас у Гайд-парку демонтовано, його конструктивні елементи перевезено на територію парку на околиці Лондона Сайденгем і змонтовано у доопрацьованому вигляді. Це обійшлося в 1 300 000 фунтів стерлінгів. Новий Кристал-палас відкрила королева Вікторія 10.06.1854. Його використовували для різноманітних постійних і тимчасових експозицій (зокрема з історії світової культури — від Стародавнього Єгипту до епохи Відродження), а також для проведення публічних заходів, зокрема музичних фестивалів (Фестиваль Г. Ф. Генделя від 1855), концертів, театральних і циркових вистав, політичних мітингів. Щоденна кількість відвідувачів сягала до 40 000 осіб. 1868 тут відбулася перша у світі авіаційна виставка, 1871 — перша у світі виставка котів, 1875 — перший у світі матч з хокею на льоду, згодом — перший у світі автосалон. Для обслуговування Кристал-паласу створили поряд дві нові залізничні станції. Під час Першої світової війни тут містився військовий навчальний центр, у якому підготовлено 125 000 військовослужбовців. 1917 тут відкрито Імперський військовий музей. Навколо споруди облаштовано великий парк, у якому встановили 33 постаті динозаврів у натуральну величину. У 1920-х створено раду опікунів Кристал-паласу. Її очолив сер Г. Бакленд (1870–1957; Велика Британія), котрий переймався ремонтом споруди.
Увечері 30.11.1936 сталося загоряння споруди, спричинене вибухом нез’ясованого походження. У гасінні пожежі було задіяно 400 пожежників і 89 одиниць пожежної техніки. Вогонь було добре видно в радіусі 10 км, а заграву від пожежі бачили у 8 графствах Англії. Безпосередньо за трагедією у Сайденгемі спостерігало 100 000 осіб (серед них — В. Черчилль). Цілковите знищення вогнем споруди зі скла і заліза пояснюється наявністю в ній численних дерев’яних елементів, герметика з природного каучуку, інших горючих предметів і матеріалів в інтер’єрі, а також сильним вітром, що перешкодив локалізації загоряння. Збитки оцінено у 2 млн фунтів стерлінгів. Після пожежі територію розчищено й пристосовано для різних потреб. 1979 засновано Фонд Кристал-паласу. На території прилеглого парку влаштовано Музей Кристал-паласу.
2013 за сприяння мера Лондона Б. Джонсона укладено контракт із китайською фірмою «Zhong Rong Holdings» щодо відбудови Кристал-паласу, проте це не реалізовано і 2015 дію контракту припинено.
Характеристика
Перша споруда у Гайд-парку була прямокутною у плані розмірами 615×150 м (за іншими даними 563×139 м) і мала площу 93 000 кв. м (за іншими даними 92 000 кв. м). Це була модульна споруда, що складалася з однакових квадратних у плані чарунок зі стороною 7,3 м. Їх утворювали чотири чавунні колони, з’єднані угорі сталевими балками. План поверху включав 77×17 таких модулів. Посередині прямокутного об’єму по всій довжині його було влаштовано широкий прохід заввишки від 39 до 41 м із двоярусними експозиційними галереями обабіч. Посередині його довжини перпендикулярно було утворено так званий трансепт із циліндричним світлопрозорим перекриттям заввишки 51 м. Усі зовнішні стіни й дахи виконано зі скляних панелей, як у великих оранжереях. Розміри скляних панелей були кратними максимальному розміру аркушевого скла, яке виробляла тогочасна британська промисловість — 120×25 см. Використано 83 600 кв. м скла, 372 кроквяні ферми, 330 км рам, що утворювали дерев’яне обрамлення скляних панелей, 17 000 кубометрів деревини. При цьому було забезпечено вентиляцію приміщення і захист його від надмірної сонячної радіації. Це була перша громадська споруда зі зливними громадськими туалетами й каналізацією.
Друга споруда, переміщена протягом 1852–1854 до Сайденгема, мала менші розміри в плані, але була дещо вищою, і не з одним, а з трьома трансептами (один по центру й по одному на обох кінцях). Розміри у плані 490×117 м, середній трансепт заввишки 60 м. Обабіч були симетрично розташовані дві водонапірні вежі заввишки 90 м.
Значення
Кристал-палас став першою у світі великою повнозбірною каркасною спорудою, створеною зі стандартних елементів заводського виготовлення, змонтованих безпосередньо на будівельному майданчику. Це перший приклад споруди, збудованої із заліза і скла, без цегли й каменю. Відсутність суцільних капітальних стін і покриття даху, що їх замінено на світлопрозорі скляні панелі, привело до створення новаторського, залитого денним світлом інтер’єру, що поєднує внутрішній простір із навколишнім природним середовищем. За висловом Г. Земпера, Кристал-палас — це не архітектура, а порожнеча, оточена склом. Такий підхід створив справжню революцію в архітектурі й відкрив шлях до розвитку новаторських концепцій єдності й відкритості внутрішнього й зовнішнього просторів у архітектурі сучасній (функціоналізмі, модернізмі). Кристал-палас започаткував низку визначних споруд для подальших всесвітніх і міжнародних виставок, у яких нові конструктивні принципи втілено у новаторських архітектурних формах. Це змінило й розширило традиційні людські уявлення про корисність, міцність, надійність і красу в зодчестві. Ці тенденції набули значного розвитку й поширення в архітектурі 20 та першої чверті 21 ст.
Цитати
Сер Г. Бакленд під час пожежі Кристал-паласу увечері 30.11.1936:
Переклад:
«За кілька годин ми побачимо кінець Кристал-паласу. Та попри це він житиме у пам’яті не лише англійців, а й усього світу»
Оригінал:
«In a few hours we have seen the end of the Crystal Palace. Yet it will live in the memories not only of Englishmen, but the whole world».
В. Черчилль, спостерігаючи за пожежею Кристал-Паласу увечері 30.11.1936: «Це кінець епохи» (англ. «This is the end of an age»).(Цит. за: White R.; Yorath J. «The Crystal Palace — Demise» // The White Files — Architecture. London, 2004. Переклад В. Вечерського).
Класик російської літератури І. Тургенєв у романі «Дим»:
Переклад:
«Відвідав я цієї весни Кришталевий палац біля Лондона; у цьому палаці міститься, як вам відомо, щось на кшталт виставки всього, чого досягла людська винахідливість... і подумав я тієї пори: якби вийшов такий наказ, що разом із зникненням якогось народу з лиця землі негайно мало би зникнути з Кришталевого палацу все те, що той народ вигадав, — то наша матінка, Росія православна, провалитися могла би в тартарари, і жодного цвяшка, жодної шпильки не потурбувала би, рідна... тому що навіть самовар, і лапті, і дуга, і кнут — ці наші знамениті продукти — не нами вигадані. Подібного досліду навіть із Сандвічівськими островами зробити неможливо; бо тамтешні мешканці якісь човни та списи винайшли...»
Оригінал:
«Посетил я нынешнею весной Хрустальный дворец возле Лондона; в этом дворце помещается, как вам известно, нечто вроде выставки всего, до чего достигла людская изобретательность... и подумал я в те поры: если бы такой вышел приказ, что вместе с исчезновением какого-либо народа с лица земли немедленно должно было бы исчезнуть из Хрустального дворца все то, что тот народ выдумал, — наша матушка, Русь православная, провалиться бы могла в тартарары, и ни одного гвоздика, ни одной булавочки не потревожила бы, родная... потому что даже самовар, и лапти, и дуга, и кнут — эти наши знаменитые продукты — не нами выдуманы. Подобного опыта даже с Сандвичевскими островами произвести невозможно; тамошние жители какие-то лодки да копья изобрели...»(Цит. за: И. С. Тургенев. Дым // Тургенев И. С. Полное собрание сочинений и писем в тридцати томах. Москва : Наука, 1981. Т. 7. С. 247–407. Переклад В. Вечерського)
Додатково
У романі М. Чернишевського «Что делать?» Кристал-палас згадано як провісник прогресивної архітектури майбутнього. Всупереч цьому Ф. Достоєвський у «Записках из подполья» нещадно критикує споруду як символ наукового раціоналізму капіталістичної епохи, несумісний із московитською «духовністю». Він вважав, що людська природа схильна до руйнування і хаосу, а не до гармонії, яку символізував Кристал-палас.
Дізнавшись про нищівну оцінку Росії, яку їй дав у зв’язку з Кристал-паласом І. Тургенєв у романі «Дим», Ф. Достоєвський розшукав того у Європі та в особистій розмові наполегливо перепитав: чи й справді письменник усвідомлено вважає Росію цілком нікчемною і марною у контексті розвитку людської цивілізації? Діставши ствердну відповідь, оголосив І. Тургенєва своїм особистим ворогом і пізніше вивів його в карикатурному образі одного з персонажів роману «Бесы».
Література
- McKean J. Crystal Palace: Joseph Paxton & Charles Fox. London : Phaidon Press, 1994. 60 p.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 202–205.
- Piggott J. R. Palace of the People: The Crystal Palace at Sydenham 1854–1936. London : Hurst & Co, 2004. 230 p.
- Leith I. Delamotte's Crystal Palace: A Victorian Pleasure Dome Revealed. London : English Heritage, 2005. 122 p.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 204–205.
- Nichols K.; Turner S. V. After 1851. The Material and Visual Cultures of the Crystal Palace at Sydenham. Manchester : Manchester University Press, 2017. 232 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Кристал-палас у Лондоні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кристал-палас у Лондоні (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.11.2025
