Ринва

Ри́нва (від пол. rynna, з нім. Dachrinne — даховий лоток, жолоб; або від давньоіндійськ. rinvati — примушувати текти) — лоток для відведення води.

Ринва водяного млина

Призначено для ефективного відведення води атмосферних опадів (дощ, талий сніг і лід) із покриття даху або через водостік униз на землю або у вертикально встановлену циліндричну водостічну трубу, яку за аналогією також часто називають ринвою.

Так організоване водовідведення запобігає пошкодженню і руйнуванню будівель та споруд, особливо у регіонах з вологим прохолодним кліматом. Профіль ринви може бути напівкруглим або коробчастим. Виготовляють із дерева, каменю, кераміки, металу (сталь, оцинкована сталь, чавун, мідь, бронза, свинець, алюміній), пластику, залізобетону. Ринву прикріплюють на рівні карнизу під звисом даху за допомогою гаків чи кронштейнів. Оскільки ринва діє за принципом гравітаційного потоку, її встановлюють з невеликим ухилом у бік водостічної труби. Зазвичай таке відведення води є ефективним у будівлях поверховістю до 5 поверхів; у вищих будівлях і спорудах відведення води з дахів улаштовують із застосуванням внутрішніх водостоків.

Різновидом ринви є риштак — жолоб, видовбаний у колоді великого діаметра по всій її довжині й установлений унизу схилу даху зі значним випуском за його межі для вільного скидання води з покрівлі даху. Має важливу конструктивну роль, підтримуючи знизу елементи покриття даху (дранку, тес, ґонт).

Ринвою називають також великий дерев’яний жолоб, який спрямовує воду з річки, потоку, будь-якого іншого водного джерела на колесо водяного млина. Жолоб, яким відводять від млина використану воду, називають пустою, або яловою ринвою.

Ринви (позначено червоним кольором) дерев'яних будинків на Подолі у Києві в епоху Давньої Русі
Ринва (позначено червоним кольором) водяного млина

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 88.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 361-362.
Тарас Я. Українська сакральна дерев'яна архітектура: словник-довідник. Львів : Інститут народознавства НАН України, 2006. С. 334.