Гундертвассер, Фріденсрайх
|
Гундертвассер, Фріденсрайх (Hundertwasser, Friedensreich) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Фрідріх |
| Справжнє прізвище | Штовассер |
| Народження | 15.12.1928 |
| Місце народження | Відень |
| Смерть | 19.02.2000 |
| Місце смерті | Тихий океан |
| Місце поховання | Нова Зеландія |
| Alma mater | Віденська академія образотворчого мистецтва |
| Напрями діяльності | архітектура, дизайн, образотворче мистецтво, громадська діяльність |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Орден мистецтв і літератури; За заслуги перед Австрійською республікою (почесний знак) |
| Медалі | Золота медаль пошани федеральної столиці Відня; Штирійська золота медаль пошани |
| Премії | премія Майніті (Японія); Велика австрійська державна премія в галузі образотворчого мистецтва (1980); Австрійська премія за охорону природи (1981) |
Гундертва́ссер, Фріденсра́йх [ нім. Hundertwasser, Friedensreich; справжні прізвище та ім’я — Штовассер, Фрідріх (нім. Stowasser, Friedrich); 15.12.1928, м. Відень, Австрія — 19.02.2000, Тихий океан поблизу Австралії; похований 03.03.2000, власний маєток, Північний острів, Нова Зеландія] — архітектор, дизайнер, художник, представник екологічного напряму в архітектурі, автор низки споруд у різних країнах світу.
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї інженера чеського походження. Мати з єврейської сім’ї вихідців із Моравії. Батько помер, коли синові виповнився один рік. Навчався у школі Монтессорі (див. М. Монтессорі) у м. Відні, викладачі якої помітили й розвивали у хлопчика «надзвичайне відчуття кольору і форми» (записано у характеристиці). 1938 його зарахували у Гітлерюгенд. 69 його родичів з материнського боку загинули внаслідок Голокосту. 1948 протягом трьох місяців навчався у Віденській академії образотворчого мистецтва, після чого подорожував Європою (Італією — 1949, Францією — 1950). Вступив до Національної школи образотворчого мистецтва у м. Парижі 1950, але навчатись не став. Як художник, дизайнер і архітектор був самоуком, на якого справила вплив творчість А. Гауді, П. Клеє, Г. Клімта, Е. Шиле.
Псевдонім придумав у два етапи. 1948 змінив прізвище, яке помилково вважав утвореним з двох різномовних частин: чеського числівника Sto (100) та німецького слова wasser (вода), привівши його до одномовного варіанту шляхом заміни «чеського числівника» на його німецький відповідник Hundert. Насправді його батьківське прізвище походить від німецького Stauwasser — застояна вода, затон. 1960–1961, перебуваючи в Японії і вивчаючи японську мову, записав своє ім’я двома ієрогліфами, що означали поняття «мир» і «царство (держава)». Після цього змінив католицьке хресне ім’я Фрідріх на Фріденсрайх — царство миру.
Від 1948 багато подорожував по світу, зокрема на власному баркасі — по Середземномор’ю. Крім німецької вільно володів англійською, італійською, французькою мовами, трохи розумів арабську, російську, чеську, японську мови. Численні персональні виставки його творів відбувалися по всьому світу від 1952. Дві спроби викладацької діяльності у мистецьких закладах вищої освіти (1959 у м. Гамбурзі; 1981 у м. Відні) виявилися невдалими.
Від 1977 дружив із Л. С. Сенгором, підримував Далай-ламу XIV у боротьбі проти окупації Китаєм Тибету. Виступав проти входження Австрії в Європейський Союз, дотримувався лівих політичних поглядів. Вважав оптимальним політичним режимом для Австрії конституційну монархію під проводом династії Габсбургів. Водночас підтримував противника монархії, проєвропейського політика, сина останнього імператора Австро-Угорщини доктора О. фон Габсбурга (1912; тепер Австрія — 2011; Німеччина).
Був діяльним учасником громадських рухів за збереження природи, противником ядерної зброї та атомної енергетики. Сформулював поширені гасла екологічного руху: «Ти в природі гість, тож поводься пристойно»; «У природі немає зла, є лише зло людини». Придбав маєтки послідовно у Франції (ферму в Нормандії 1957), Австрії (колишню лісопилку в лісових хащах 1966) та Італії [у м. Венеції на о. Джудекка 1979 купив в останньої королеви Югославії Александри Грецької (1921; Греція — 1993; Велика Британія) старовинний палаццо з «Райським садом» площею 1,5 га]. У цих маєтках працював на самоті як художник і водночас дбав про збереження й оптимізацію природного довкілля. Маючи великі статки, жив скромно й ощадливо. 1973 скупив кілька земельних ділянок загальною площею 372 га на Північному острові у Новій Зеландії. Там збудував будинок і майстерню та здійснив свою мрію — допомогти природі повернути свої права, знехтувані людиною. Енергозабезпечення організував за рахунок сонячних колекторів та водяного колеса, висадив близько 100 тисяч дерев місцевих порід, спорудив ставки й канали, створив водно-болотні угіддя.
Помер від серцевого нападу, повертаючись із Нової Зеландії у Європу на борту океанського лайнера «Королева Єлизавета ІІ» посеред Тихого океану неподалік від Австралії. Згідно із заповітом похований у Новій Зеландії на території маєтку митця в урочищі «Сад щасливих мерців» — без труни, загорнутим у створений ним прапор. У могилу посаджено тюльпанове дерево — на виконання останньої волі небіжчика: деревом бути присутнім у світі живих.
Творчість
Починав творчий шлях як живописець і графік, згодом працював у різних напрямах дизайну і у зрілому віці, ставши відомим художником, звернувся до архітектури. Картини малював на різних, іноді випадкових основах: папір, (нерідко обгортковий), картон, фанера, полотно. Використовував техніки акварелі, живопису олійного й темперного. Багато експериментував (див. Експеримент) із барвниками й фарбами, зокрема поліграфічними й флуоресцентними, застосовував мішані техніки. З огляду на це його живописні твори потребують особливих умов зберігання в музеях і приватних колекціях. Ці регламенти митець детально опрацьовував для кожного твору. Найпоширеніші мотиви його картин — дерева й інші рослини, вода у різних варіаціях («Краплі ростуть в улюблених садах» 1975), сади («Сад щасливих мерців» 1953), зображення міської забудови. У композиції домінують спіралі, лабіринти, біоморфні центричні форми за принципової відсутності прямих ліній (бо «пряма лінія безбожна і є творінням диявола»). Улюблене живе створіння митця — равлик, що носить на собі свій спіральний будиночок (цей мотив багаторазово повторюється у його творах). Усі живописні полотна — яскраво декоративні, з поєднанням інтенсивних світлих кольорів.
Як художник-графік і дизайнер працював у техніках літографії, кольорової гравюри, офорту, шовкодруку, трафаретного друку тощо. Створював плакати, поштові марки, прапори, оформлював книжки («Біблія з ілюстраціями Гундертвассера» обсягом 1688 с., 1994) та іншу друковану продукцію. Не гребував виконувати дизайн гральних фішок для казино, банківських карток, автомобільних номерів тощо. Перший гобелен виконав 1952 й надалі працював за власною оригінальною технологією виготовлення їх без підготовчого ескізу на картоні в натуральну величину. У його творчому доробку є вітражі та дрібна скульптурна пластика (медалі).
1958 опрацював власну теоретичну концепцію «трансавтоматизму», що передбачала нове сприйняття твору мистецтва у діалозі з активним, творчим і відповідальним глядачем. Пізніше написав кілька так званих маніфестів, присвячених як суто мистецьким питанням, так і світовій проблематиці — збереженню природного довкілля. «Маніфест плісняви проти раціоналізму в архітектурі» 1958 є чи не першим у світі категоричним запереченням архітектури сучасної (функціоналізму, модернізму) на користь зодчества більш людяного й ощадливого щодо природи. Маніфест «Геть від Лооса — право на зміни в індивідуальних будівлях або маніфест архітектурного бойкоту» 1968 полемізує з основоположником модернізму А. Лоосом, аргументовано заперечуючи його стерильну за формами архітектуру, яка до середини 20 ст. захопила більшість країн цивілізованого світу і поневолила просту людину, загнавши її в клітку стандартного житла. «Маніфест святого лайна» 1979 — про те, що фекалії не є чимось огидним; навпаки, це неодмінний складник природного циклу, що потребує належної уваги й відповідного поводження з ним.
Звернувшись до архітектури, розробив власну оригінальну концепцію людиноцентричного й дружнього до довкілля зодчества, у якому природа входить в архітектуру, а найвищим досягненням є будинок, зведений власником за власним проєктом для свого гармонійного життя у ньому. 1975 брав участь у Міланському трієннале, під час якого посадив 15 дерев-орендарів у вікнах багатоповерхових будинків на вулиці Мандзоні у м. Мілані. Опублікував з цього приводу черговий маніфест «Дерева-орендарі». Повторив ці акції у містах Відні (1981) та Мюнхені (1983). Завдяки цьому актуалізував уже наявну традицію так званого вертикального озеленення фасадів будинків.
Новаторські архітектурні принципи Гундертвассера втілено в будинку Гундертвассера у Відні. Після успіху цього твору архітектури (публіці він сподобався, а колегам-архітекторам — ні) до 2000 запроєктував чимало різних споруд і комплексів їх різноманітного функціонального призначення: багатоквартирні житлові будинки, музеї, комплекс курортних готелів, підприємства, лікарня, пансіон для проживання батьків з тяжкохворими дітьми, дитячий садок, середня школа, реконструкція церкви, фонтани, автозаправки, придорожні ресторани, зупинки громадського транспорту (зокрема станція метрополітену у м. Лісабоні), торговельний центр та навіть громадський туалет. Поблизу останнього з часом виник Меморіальний парк Гундертвассера — як суто громадська ініціатива. Не маючи базової архітектурної, інженерної освіти, залучав до проєктування своїх споруд дипломованих архітекторів та інженерів, котрі допомагали йому вирішувати функціональну, розпланувальну й конструктивну частини проєкту (архітектор П. Пелікан, 1941 р. н.; Австрія).
Твори
Автор близько 1000 живописних творів, 124 творів графіки, які зберігають у понад 40 музеях світу (зокрема в Альбертіні) та у приватних колекціях.
Живописні твори, присвячені темі Голокосту: «Кров, що падає на будинки» (1961), «Єврейський будинок в Австрії» (1961–1962), «Кривавий сад» (1962), «Крематорій» (1963).
Архітектурні твори загальною кількістю 37 (або 41, згідно з підрахунками різних біографів митця) є в Австрії, Ізраїлі, Німеччині, Новій Зеландії, США, Швейцарії, Японії.
Серед них найважливіші (усі, крім фонтана «Австрія» — у співавторстві):
- будинок Гундертвассера у Відні 1979–1985;
- сміттєспалювальний завод району Шпіттелау у Відні 1988–1997;
- Віденський будинок мистецтва 1989–1991;
- курортні готелі у м. Бад-Блюмау, федеральна земля Штирія, Австрія 1993–1997;
- фонтан «Австрія» у м. Целль-ам-Зеє, федеральна земля Зальцбург, Австрія 1996–2003;
- середня школа ім. Мартіна Лютера у м. Віттенберзі 1997–1999;
- сміттєпереробний завод Місіма у м. Осака, Японія 1997–2001;
- багатоквартирний житловий будинок «Лісова спіраль» у м. Дармштадті, федеральна земля Гессен, Німеччина 1998–2000;
- торговельний центр у м. Альтенрайн, кантон Сен-Галлен, Швейцарія 1998–2001;
- підприємство з очищення каналізаційних стоків Місіма у м. Осака 2000–2004.
Нагороди та відзнаки
Премії: Премія Майніті (1961, Японія); Велика австрійська державна премія в галузі образотворчого мистецтва (1980); Австрійська премія за охорону природи (1981).
Ордени й медалі: Орден мистецтв і літератури (1985, Франція); Золота медаль пошани федеральної столиці Відня, Штирійська золота медаль пошани (обидві — Австрія, 1988); Великий почесний знак «За заслуги перед Австрійською республікою» (1997).
Вшанування пам’яті
Іменем Гундертвассера названо: набережну (2002) та площу (2007) у м. Відні, проспект у м. Зальцбурзі (2001), парк у м. Віттенберзі, вулиці в кількох містах Німеччини і Франції, 7 шкіл у різних населених пунктах Німеччини.
У м. Кавакава (Нова Зеландія) у 2000 мешканці заснували Благодійний фонд парку Гундертвассера, який створив Меморіальний парк Гундервассера, відкритий для публіки 2020.
2018–2022 створено Мистецький центр Гундертвассера у м. Вангарей (Нова Зеландія). Приватний некомерційний фонд Гундертвассера, створений 1998, зберігає і популяризує його творчу спадщину, володіє його авторськими правами й управляє його нерухомим майном в Австрії, Італії, Новій Зеландії, Франції тощо.
Про митця написано й поставлено на сцені два мюзикли (Австрія, 2004; Німеччина, 2022) та знято чотири документальні фільми: «Гундертвассер — експериментальний фільм-портрет» 1966, «Дощовий день Гундервассера» 1970–1972, «Гундертвассер у Новій Зеландії — острів втрачених бажань» 1990, «Гундертвассер — життя у спіралях» 1995–1998.
Додатково
У м. Відні неподалік від будинку Гундертвассера 09.04.1991 у споруді, зведеній за проєктом митця, відкрито Віденський будинок мистецтва (нім. KunstHausWien), який поєднує функції музею Гундервассера та виставкового простору для тимчасових мистецьких експозицій. Тут зберігають і виставлено для публіки єдину в світі постійну колекцію художніх творів майстра, що охоплює більшість аспектів його творчості: ранні реалістичні роботи, картини, гравюри, акварелі, гобелени, твори ужиткового мистецтва, архітектуру.
Був одружений двічі: перший шлюб протривав кілька місяців, другий, з японською художницею, — 5 років. Обидва шлюби бездітні. З позашлюбною донькою не спілкувався і спадщини їй не залишив.
Цитата
Ф. Гундертвассер:
Переклад:
«Рослини мають ті ж права, що й люди, тому люди зобов`язані допомогти їм, щоб ці права були визнані. Те, що люди забирають у природи, наприклад, як вулиці й будівлі, вони повинні повернути назад, також і шляхом пересаджування рослин на ці поверхні.»
Оригінал:
«Plants have the same rights as people, and so people have an obligation to help them obtain these rights. What people take away from nature, for example, the shape of streets and buildings, they ought to give back again, as well, by resettling plants on these surfaces.»(Цит. за: Egger K., Riedinger R., Raddatz A. Hundertwasser Fairytale Houses. Vienna : Harald Bohm, 2007. С. 154. Переклад В. Вечерського)
Праці
- Verschimmelungsmanifest gegen den Rationalismus in der Architektur. Mainz : R. Kaufman, 1958. 20 p.
Джерело
- Hundertwasser 1928–2000 : in 2 vol. Cologne : Taschen, 2000–2002.
Література
- Egger K., Riedinger R., Raddatz A. Hundertwasser Fairytale Houses. Vienna : Harald Bohm, 2007. 160 p.
- Egger K., Riedinger R. Hundertwasser-Krawinahouse Vienna. Vienna : Harald Bohm, 2008. 32 p.
- Schmied W. Hundertwasser 1928–2000. Persönlichkeit, Leben, Werk. Köln : Taschen, 2014. 400 p.
- Restany P. Hundertwasser. Köln : Taschen, 2018. 96 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Гундертвассер, Фріденсрайх // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гундертвассер, Фріденсрайх (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.09.2025
