Гауді, Антоніо
Гауді́, Анто́ніо [ ісп. Gaudі, Antonio; повне прізвище та ім’я — Гауді-і-Корнет, Антоніо Пласідо Гільєрмо (ісп. Gaudі y Cornet, Antonio Plаcido Guillermo); 25.06.1852, м. Реус, автономна спільнота Каталонія, Іспанія — 10.06.1926, м. Барселона, автономна спільнота Каталонія, Іспанія] — архітектор, представник історизму та модерну, автор низки споруд у м. Барселоні.
|
Гауді, Антоніо (Gaudі, Antonio) | |
|---|---|
| Народження | 25.06.1852 |
| Місце народження | Реус |
| Смерть | 10.06.1926 |
| Місце смерті | Барселона (місто) |
| Місце діяльності | Барселона (місто), Каталонія, Іспанія |
| Напрями діяльності | архітектура |
| Традиція/школа | історизм (архітектура), модерн (архітектура) |
Життєпис
Народився у сім’ї промисловця. 1869 разом з братом переїхав на навчання до м. Барселони. Мандрував Каталонією, вивчаючи її архітектурні пам’ятки. 1873 розпочав навчатися архітектурі у Провінційній архітектурній школі, яку 1875 перетворено на архітектурний факультет Вищої технічної школи архітектури у м. Барселоні. Диплом архітектора отримав 1878, уже маючи досвід практичної роботи креслярем і помічником у місцевих архітекторів. Проєктуючи малі архітектурні форми (вітрини, вуличні ліхтарі тощо), звернув на себе увагу барселонського промисловця графа Е. Гуеля (1846–1918; Іспанія), котрий з 1882 став його головним замовником з необмеженими фінансовими можливостями. 03.11.1883 Гауді призначено головним архітектором будівництва собору Саграда Фамілія у Барселоні. Керував спорудженням храму до смерті (його продовжили інші архітектори на підставі проєкту Гауді). Від 1900 працював над створенням ансамблю парку Гуель у м. Барселоні. 1906 збудував там власний будинок, в якому оселився.
1910 у м. Парижі відбулася виставка робіт Гауді. 1911 її експонували у м. Мадриді. Протягом 1910-х померли члени сім’ї Гауді, його духовні й світські покровителі, друзі, співробітники. Це спонукало архітектора від 1915 зосередитися виключно на спорудженні собору Саграда Фамілія.
Творчість
Гауді — провідна постать у сферах архітектури й дизайну не тільки Каталонії, а й Іспанії протягом кінця 19 — першої чверті 20 ст. Він розпочав свою архітектурну творчість у стилістиці каталонської неоготики із застосуванням переосмислених елементів мавританського стилю. На зламі 19–20 ст. сформувалася його власна, оригінальна стилістика, названа каталонським модерном. Для неї характерна ірраціональність пластичних архітектурних форм, поєднана з точним інженерним розрахунком; криволінійні скульптурні форми з відсутністю прямих ліній і кутів, плоских площин, а також активна поліхромія. Твір, у якому найпослідовніше втілено ці принципи — Будинок Міла — мешканці м. Барселони назвали «La Pedrera» — каменоломня. У своїх будинках архітектор проєктував усе — від загальної композиції до найдрібніших архітектурних деталей, зокрема: елементи благоустрою території, фонтани й лави, огорожі, ґрати, ворота, хвіртки, клямки, дверні ручки, ліхтарі, сходи, опорядження туалетів і ванних кімнат тощо. Сьогодні все це сприймається як твори мистецтва. Більшість споруд Гауді розташовані у м. Барселоні, серед них головним витвором усього життя архітектора є собор Саграда Фамілія (Святого Сімейства), розпочатий 1883 і не завершений дотепер. Архітектор передбачав, що спорудження його триватиме 200 років.
Серед творів Гауді:
- садиба Гуеля (1883–1887);
- будинок Вісенса (1883–1888);
- палац Гуеля (1886–1890; усі — в м. Барселоні);
- єпископський палац у м. Асторга поблизу м. Леона (Іспанія, 1889–1893);
- прибутковий будинок Ботинеса у м. Леоні (1891–1894);
- будинок Кальвета (1898–1900);
- парк Гуель (1900–1914);
- будинок Батло (1904–1906);
- будинок Міла (1906–1910);
- парафіяльна школа собору Саграда Фамілія (1909);
- собор Саграда Фамілія (1883–1926, не завершено; усі — в м. Барселоні).
Визнання
У 1950-х творчість Гауді став пропагувати С. Далі. Великі ретроспективні виставки творів Гауді відбулися 1956 у м. Барселоні та 1957 у м. Нью-Йорку. Особливо значної популярності твори й творчі принципи Гауді набули в Японії.
1952 для збереження творчої спадщини архітектора створено Асоціацію друзів Гауді.
1956 у Політехнічному університеті Каталонії створено Кафедру Гауді.
1969 Міністерство культури Іспанії визнало 17 творів Гауді історико-мистецькими пам’ятками попри те, що (всупереч правилам) не минуло 100 років від часу створення їх.
1976 Міністерство закордонних справ Іспанії організувало виставку творів Гауді, яку експонували в багатьох країнах світу.
1984 Твори Антоніо Гауді (англ. Works of Antoni Gaudí) — архітектурні пам’ятки і комплекси авторства Гауді у м. Барселоні та її околицях — визнано пам'яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, 2005 перелік споруд доповнено.
2002 оголошено Міжнародним роком Гауді (з нагоди його 150-річчя) з проведенням значної кількості заходів у різних країнах світу.
2013 парламент і виконавча рада Каталонії (женералітат) створили Раду з популяризації та поширення творчості Гауді — постійний орган під головуванням міністра культури Каталонії.
З ініціативи архієпископа м. Барселони, публічно проголошеної 1998, Святий Престол 2000 розпочав процес беатифікації Гауді. З 2003 його вважають слугою Божим. Беатифікацію передбачено завершити 2026, в сторіччя від часу смерті Гауді, коли заплановано закінчити будівництво собору Саграда Фамілія.
15.04.2024 ЮНЕСКО разом з Міжнародною спілкою архітекторів до 100-ї річниці від смерті Гауді визначили м. Барселону світовою столицею архітектури в 2026, з проведенням там, удруге в історії (після 1996), Всесвітнього конгресу архітектури.
Галерея
Споруди Гауді у м. Барселоні
Собор Саграда Фамілія 
Будинок Батло 
Будинок Міла 
Вхід до парку Гуель 
Парк Гуель 
Адміністративна споруда парку Гуель
Додатково
За переказом, 15.03.1878 керівник архітектурного факультету, вручаючи диплом Гауді, сказав, що не знає, кому дає цей диплом: божевільному чи генію — час покаже.
Замолоду Гауді був антиклерикалом, франтом і гурманом, завсідником опери, театрів і ресторанів. У 40-річному віці став таким ревним католиком і аскетом, що мало не помер 1893 через суворе дотримання посту; незнайомці на вулицях важали його за місцевого жебрака, що і стало опосередкованою причиною смерті Гауді внаслідок невчасної і неякісної медичної допомоги після нещасного випадку (травмування трамваєм).
Гауді був каталонським націоналістом, підкреслено розмовляв тільки каталонською мовою, через що мав конфлікти з поліцією. Якось заарештувавши його, поліціянти поцікавилися: невже він не може розмовляти іспанською мовою? На це архітектор відповів, що може, але не хоче.
1936 під час громадянської війни в Іспанії 1936–1939 майстерню Гауді в соборі Саграда Фамілія розгромили республіканці.
«Собор Саграда Фамілія». Джерело ютуб канал «Офіс Президента України».
Література
- Hensbergen G. Van. Antoni Gaudí. Barcelona : Plaza & Janés, 2002. 347 p.
- Zerbst R. Gaudí, 1852–1926: Antoni Gaudí i Cornet: a Life Devoted to Architecture. Cologne : Taschen, 2002. 240 p.
- Вечерський В. В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 200–202.
- Crippa M. A. Antoni Gaudí 1852–1926. Von der Natur zur Baukunst. Köln : Taschen, 2021. 96 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Гауді, Антоніо // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гауді, Антоніо (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.04.2024
