Житло

Житло́ — будинки, призначені для постійного чи тимчасового мешкання людей.

Житло епохи Давньої Русі

Хата — традиційне українське житло

Середньоповерхове житло в історичному центрі м. Києва

Житло різних типів і поверховості у забудові м. Чернігова.

Багатоповерхове житло у м. Києві

Це узагальнений термін, що охоплює всі типи і види житлових будинків.

У широкому значенні — штучно створене середовище для забезпечення побуту й відпочинку людини за місцем її мешкання, що включає сукупність будинків, споруд або комплексів їх із благоустроєм території та забезпеченням інших умов безпечного й комфортного мешкання.

Характеристика

Житлом може бути як створена людиною споруда, так і природне утворення, укриття (приміром грот, печера), де людина знаходить собі прихисток від несприятливих умов природного середовища. Житло може бути стаціонарним (будівлі) й мобільним (житлові трейлери).

В Україні згідно із законодавством житловим вважають опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання. Розміщення житлових приміщень у цокольних, підвальних і підземних поверхах житлових будинків не допускається. Житло забезпечує здійснення побутових процесів, пов’язаних з індивідуальною діяльністю людини (сон, відпочинок, гігієна, родинне спілкування та виховання дітей, самоосвіта тощо). Протягом історії людства на всіх континентах відомо багато типів житла, що відповідали різним природно-кліматичним умовам та стадіям розвитку суспільства — курені, вігвами, юрти, землянки, напівземлянки, хати, колиби, вілли, котеджі, багатоквартирні будинки тощо.

Класифікація

У сучасному житлі розрізняють:

квартирні будинки — житло для постійного мешкання, де основні побутові процеси здійснюють у приміщеннях особистого (родинного) користування;
готельні будинки — житло для тимчасового або тривалого мешкання, де основні побутові процеси відбуваються у приміщеннях як особистого (родинного), так і загального користування з частковим наданням мешканцям комунальних послуг;
гуртожитки — житло для тимчасового мешкання, де основні побутові процеси здійснюють у приміщеннях загального користування і переважає комунальне обслуговування;
готелі — житло для короткочасного мешкання, де побутові процеси та характер обслуговування можуть бути подібними до гуртожитку або готельних будинків;
спеціалізовані будинки — житло для постійного мешкання окремих груп населення із спеціальними умовами та режимом обслуговування (будинки для людей похилого віку, з інвалідністю, казарми тощо).

Квартирні будинки поділяють на:

садибні (до 3-х поверхів заввишки), при яких є закріплені за квартирами земельні ділянки сімейного користування;
безсадибні, де немає таких ділянок.

Садибні будинки можуть бути одноквартирними та блокованими (з поєднанням двох і більше квартир).

Безсадибні будинки поділяють на секційні, коридорні та галерейні.

Об’ємно-просторове та конструктивне вирішення житла у межах кожного різновиду житлових будинків має багато варіантів, обумовлених демографічними, кліматичними, топографічними, геологічними, містобудівними та економічними умовами.

Житловий фонд

Сукупність будинків і приміщень, які використовують як житло, називають житловим фондом. За формою власності його зазвичай поділяють на державний, муніципальний і приватний. Відповідно до цього поділу здійснювався правовий режим житлового фонду, тобто порядок надання, придбання, використання й утримання житлових будинків і приміщень. За часів СРСР був ще відомчий та кооперативний житлові фонди з певними особливостями правового регулювання. В Україні правові відносини у цій сфері регулює Житловий кодекс України. На 2025, після внесення численних змін, він поділяє житловий фонд на державний, громадський, приватний, фонд житлово-будівельних кооперативів, житловий фонд соціального призначення. Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад. Відомчий житловий фонд як релікт колишнього СРСР, підлягає поступовій передачі у відання місцевих рад. Проєктування, спорудження, реконструкцію, ремонт, експлуатацію житла регулюють Державні будівельні норми України.

Цивільний захист

У складі житлових будинків передбачають захисні споруди цивільного захисту або споруди подвійного призначення згідно з вимогами Кодексу цивільного захисту України. Проєктування захисних споруд цивільного захисту, за винятком тих, що повинні бути у постійній готовності до використання за призначенням, здійснюють з урахуванням використання таких споруд у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб. Під час проєктування захисних споруд цивільного захисту та споруд подвійного призначення враховують вимоги щодо інклюзивності та передбачають у таких спорудах не менше 10 % місць для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Житлові групи

Тепер житло зазвичай формує житлові квартали та житлові групи, які є частинами мікрорайонів: це декілька житлових будинків, об’єднаних загальним відокремленим дворовим простором і деякими видами щоденного обслуговування. Житлові групи є складниками просторової організації мікрорайону і визначають його композиційне вирішення. Чисельність населення житлової групи — до 3 тис. осіб, радіус обслуговування — до 200 м. Обслуговування забезпечує:

відповідне обладнання двору (майданчики для дитячих ігор, занять фізкультурою, спілкування й відпочинку дорослих);
спеціальні приміщення громадського призначення та побутового обслуговування, розміщені на перших поверхах житлових будинків.

Разом з тим Державні будівельні норми України містять великий перелік закладів, які заборонено розміщувати на перших поверхах житлових будинків.

Джерела

Житловий кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text
Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення. ДБН В.2.2-15:2019. Видання офіційне. Київ : Мінрегіон України, 2019. 46 с. URL: https://e-construction.gov.ua/laws_detail/3199650971919583106?doc_type=2

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 89–90.
Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 79.
Чобану Ю. М. Закономірності формування та розвитку ринку житлової нерухомості в Україні. Київ : Компринт, 2024. 155 с.