Лабіринт (архітектура)
Лабіри́нт (лат. labyrinthus, від грец. λαβύρινϑος, ймовірно, від лідійськ. λάβρυς — двосічна сокира) — багатозначний термін.
1) Споруда, з якої важко знайти вихід; складається із заплутаних коридорів, проходів, які ведуть із головного або центрального приміщення до виходу (одного або кількох), а також зображення плану такої споруди.
Походження терміна є дискусійним. Найпоширеніша версія — від назви ритуальної сокири з двома лезами лабріс як атрибута охоронців Кносського палацу — легендарного місця ув’язнення міфічного Мінотавра. Відкриті археологами залишки цього палацу на о. Крит мають заплутаний план. Античні (див. Античність) грецькі письменники крім Кносського палацу лабіринтами вважали заупокійний храм фараона Стародавнього Єгипту Аменемхета ІІІ (19 ст. до н. е.) у Фаюмському оазисі (тепер Єгипет), палац у м. Гортина на о. Крит та деякі інші наземні й підземні споруди.
2) Графічний мотив, геометрична фігура у вигляді центричної системи спіральних ліній, вписаних одне в одне кіл, квадратів, восьмикутників, сполучених перемичками. Трапляється від найдавніших часів на різних артефактах всіх континентів, де мешкали люди, у вигляді петрогліфів, зображень на глиняних виробах, монетах, мозаїках, кам’яному різьбленні на фасадах та в інтер’єрах храмів тощо. Розрізняють 2 принципово відмінні типи лабіринтів: з одним входом-виходом; з кількома входами-виходами. Таке зображення вважали оберегом від злих духів, мерців, а також символічною репрезентацією упорядкованості Космосу.
3) У садово-парковому мистецтві — окрема частина регулярного парку з ускладненою орієнтацією в ній: круглий, квадратний чи восьмикутний у плані комплекс криволінійних і прямолінійних із поворотами алей, огороджених щільною рослинністю (деревами й чагарниками) вище людського зросту у вигляді боскетів і трельяжів, із багатьма переходами та глухими кутами.
4) Декоративне мурування підлоги готичного собору з каменів різного кольору, що утворює великого розміру геометричну фігуру лабіринта (круглого, квадратного, восьмикутного чи поєднання їх). Добре збережено в Ам’єнському соборі, Рейнському соборі (див. Реймс, кафедральний собор Нотр-Дам, колишнє абатство Сен-Ремі й палац То), Шартрському соборі тощо. Символізує «Шлях у Єрусалим», тобто до Гробу Господнього. Проповзання по ньому навколішки було поширеним релігійним ерзац-обрядом, оскільки начебто заміняло реальне паломництво до Святої землі задля відпущення гріхів.
5) Переносно — велика споруда із заплутаним планом приміщень, а також будь-яка складна, заплутана ситуація.
Література
- Santarcangeli P. Księga labiryntu. Warszawa : Wiedza Powszechna, 1982. 396 s.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 245.
- Collonese F. Il labirinto e l'architetto. Roma : Kappa, 2006. 318 p.
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Лабіринт (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Лабіринт (архітектура) (дата звернення: 21.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.01.2025
