Сенгор, Леопольд Седар Нійлан

Sédar Senghor Harcourt 1948.jpg

Сенго́р, Леопо́льд Седа́р Нійла́н (фр. Senghor, Léopold Sédar Nyilane; 09.10.1906, м. Жоаль, обл. Сан-Самум, Сенегал — 20.12.2001, м. Версон, тепер регіон Нормандія, Франція) — поет, філософ, державний і політичний діяч, член Академії моральних і політичних наук (Франція; з 1969), Академії Марокко (з 1980), Французької академії (з 1983), член-кореспондент Баварської академії (з 1961), почесний професор 37 університетів світу. Писав французькою мовою.

Сенгор, Леопольд Седар Нійлан

(Senghor, Léopold Sédar Nyilane)

Рік народження 09 .10 1906
Місце народження Жоаль, Сан-Самум, Сенегал (держава)
Рік смерті 20 .12 2001
Місце смерті Версон, Нормандія, Франція
Alma mater Сорбонна, Париж
Напрями діяльності політична діяльність, літературна творчість, філософія


Відзнаки

Премії Велика міжнародна премія Товариства поетів і митців Франції та французької мови (1963), премія Міжнародної академії мистецтв і літератур м. Риму (1969), премія Аполлінера (1974)



Життєпис

Закінчив 1928 ліцей Ліберманн у м. Дакарі, 1931 паризький ліцей Людовика Великого і 1933 філологічний факультет Сорбонни, де 1935, перший з африканців, здобув ступінь агреже з граматики. Викладав латинську та грецьку мову в ліцеях Франції: з 1935 — у ліцеї Декарта в м. Турі, з 1938 — у ліцеї Бертло в м. Сен-Мор-де-Фоссе (регіон Іль де Франс). У 1930-ті разом з Е. Сезером став одним із засновників, провідних теоретиків і пропагандистів теорії негритюду (негритянського духу).

Під час Другої світової війни служив у французькій армїї, 1940–1942 був у німецькому полоні, в концтаборі. Після звільнення 1942 викладав у ліцеї м. Сен-Мор-де-Фоссе, брав участь у Русі Опору.

Після війни обирався депутатом Установчих зборів (1945–1946), згодом Національних зборів Франції (1946–1958) від Сенегалу. З 1948 — політичний директор — генеральний секретар провідної партії Сенегалу — Демократичного блоку Сенегалу (з 1976 — Соціалістична партія Сенегалу), з 1981 — її почесний голова.

Після проголошення незалежності Сенегалу Сенгор — перший президент цієї країни (1960–1981); у 1962–1970 — водночас прем’єр-міністр. Під час його президентства в Сенегалі створено багатопартійну систему та сильну систему освіти, прийнято закон про децентралізацію, Сімейний кодекс (обидва — 1972) тощо.

Сенгор — один із фундаторів Міжнародної організації франкофонії (1970); один із ініціаторів утворення Африканського соціалістичного і демократичного інтернаціоналу та його голова (1981–1987), віце-голова Соцінтерну (з 1976).

Творчість

Почав друкуватися у 1930-і. У 1934–1939 разом з Е. Сезером видавав у м. Парижі журнал «Етюдьян нуар» («L’Étudiant Noir») — орган студентів з африканських і антильських колоній Франції. У написаній у Франції, сповненій ностальгії за батьківщиною збірці «Пісні в сутінках» («Chants d’ombre»; 1945) уславив Африку, її традиції. Лірико-публіцистичний цикл «Чорні жертви» («Hosties noires»; 1948) присвячений темі війни та Руху опору.

Автор поетичних збірок: «Пісні для Наетт» («Chants pour Naëtt»; 1949), «Ефіопські мотиви» («Éthiopiques»; 1956), «Ноктюрни» (1961; «Nocturnes»), «Осінні листи» (1973; «Lettres d’hivernage»), «Мажорні елегії» (1979; «Élégies majeures»); драм. поеми «Чака» (« Chaka »; 1949), присвяченої африканському герою, символу незалежності та єдності Африки; поем «Нью-Йорку» («A New York»; 1956) та ін.; філософських і політичних праць «Негритюд і гуманізм» («Négritude et humanisme»; 1964), «Нація і африканський шлях соціалізму» (« Nation et voie africaine du socialisme»; 1971), «Негритюд і всесвітня цивілізація» («Négritude et civilisation de l’Universel»; 1977), «Соціалізм і планування» («Socialisme et planification»; 1983), «Діалог культур» («Le Dialogue des cultures»; 1993), праць з африканської культури тощо. 1948 упорядкував «Антологію нової негритянської та малагасійської поезії».

Поезія Сенгора поєднує традиції африканського фольклору з традиціями французького вірша 20 ст. У його творчості негритюд досяг найвищого поетичного рівня. Дослідники вважають Сенгора одним з найзначніших франкомовних поетів 20 ст. Українською мовою окремі твори переклали Б. Степанюк, О. Масикевич, В. Ткаченко, О. Мокровольський, О. Москаленко, О. Куценко, І. Садиго.

Визнання

Нагороджений Премією французької мови Французької академії, Великою міжнародною премією Товариства поетів і митців Франції та французької мови (обидві —1963), премією Міжнародної академії мистецтв і літератур м. Риму (1969), премією Г. Аполлінера (1974), Міжнародною премією книги Міжнародного комітету книги ЮНЕСКО (1979) та ін., орденами та медалями різних країн. На його честь названо Міжнародний інститут французької мови в м. Александрії, стадіон і аеропорт у м. Дакарі, заклади освіти у багатьох країнах світу.

Твори

  • Négritude et humanisme. P., 1964; Poemes. P., 1974;
  • Poésie complète. P., 2006;
  • Рос. перекл. — [Вірші] // В ритмах там-тама. М., 1961;
  • Песни ночи и солнца. Избр. стихи. М., 1965;
  • Избр. лирика. М., 1969; [Вірші] // Поэзия Африки. М., 1973;
  • Укр. перекл. — Гімн річці Конго. «Всесвіт», 1961, № 10;
  • [Поезії]. «Всесвіт», 1973, № 9;
  • [Поезії] // Поезія Африки: Антологія. К., 1983;
  • Хай мені пригравають кори і балафонґ. «Сучасність», 2006, № 2;
  • Вибрані поезії. «Всесвіт», 2012, № 5–6;
  • Поза межами Еросу. «Кур’єр Кривбасу», 2014, жовтень — листопад — грудень;
  • Поетичні твори. Київ: ФОП Жупанський, 2018. 288 с.

Література

  1. Leusse H. de. L. S. Senghor, l’Africain. P., 1967;
  2. Ерасов Б. С. Л. Сенгор и его концепция культуры // Народы Азии и Африки. 1967. № 2;
  3. Петрова Т. Поэзия Л. С. Сенгора как отражение его идейных исканий // Народы Азии и Африки. 1973, № 4;
  4. Guibert A. Léopold Sédar Senghor. Pаris, 1979;
  5. Marquet M. M. Le Metissage dans la poésie de Léopold Sédar Senghor. Dakar–Abidjan, 1979;
  6. Слово і музика: [Про поета Леопольда Седара Сенгора] // Всесвіт. 1984. № 10;
  7. Rouch A., Chavreuil G. Littératures nationales d’écriture française. Paris, 1987;
  8. Nimrod. Tombeau de Léopold Sédar Senghor. Cognac, 2003;
  9. Djian J.-M. Léopold Sédar Senghor. Genèse d’un imaginaire francophone. P., 2005;
  10. Корнеев М. Я. Метафизика, эстетика и компаративистика Леопольда Седара Сенгора // Размышления о философии на перекрестке второго и третьего тысячелетий. Санкт-Петербург: Санкт-Петербургское философское общество, 2002. Вып. 11. C. 256–277;
  11. Delas D. Léopold Sédar Senghor. Le poète de la négritude. Paris, 2006;
  12. Njami S. C’était Senghor. Paris, 2006;
  13. Nimrod, Guibert A. Léopold Sédar Senghor. Paris, 2006;
  14. Valantine Ch. Trente ans de vie politique avec Léopold Sedar Senghor. Paris : Belin, 2016. 202 p.

Автор ВУЕ

С. В. Глухова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Сенгор, Леопольд Седар Нійлан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сенгор, Леопольд Седар Нійлан
Дата звернення: 28.01.2020.


Оприлюднено


Оприлюднено:
11.01.2020

Посилання на статтю