Лоос, Адольф

Лоос, Адольф. Фото О. Маєра 1904 р.

Лоос, Адольф (Loos, Adolf)
Народження	15.12.1870
Місце народження	Брно
Смерть	23.08.1933
Місце смерті	Відень
Місце поховання	Відень
Alma mater	Дрезденський технічний університет
Місце діяльності	Австрія, Чехословаччина
Напрями діяльності	архітектура, дизайн, публіцистика

«Будинок Лооса» на Михайлівській площі у Відні.

Вілла Шоу у Відні

План другого поверху вілли Шоу у Відні

Нереалізований конкурсний проєкт 1922 — хмарочоса штаб-квартири газети «Chicago Tribune» у м. Чикаго

Ло́ос, Адо́льф (нім. Loos, Adolf; 10.12.1870, м. Брно, тепер Південноморавський край, Чехія — 23.08.1933, м. Кальксбург, тепер у складі м. Відня, Австрія) — архітектор, дизайнер. публіцист, представник модернізму, автор низки споруд у різних містах і країнах Європи.

Життєпис

Народився у чесько-німецькій сім’ї Марії Гертлової (1833–1921; тепер Чехія) та скульптора, власника фабрики кам’яних виробів Адольфа Лооса Старшого (1829–1879; тепер Чехія), від якого успадкував ваду слуху. Навчався погано, а найнижчі оцінки отримував із малювання, що пізніше вплинуло на його епатажні архітектурно-дизайнерську творчість і теоретичні праці. Закінчив державну комерційну школу у м. Брно 1889. Відслужив добровольцем в армії Австро-Угорщини 1889–1890. Закінчив навчання на факультеті цивільного будівництва Дрезденського технологічного університету 1893. Перебував у США 1893–1896, вивчаючи американський досвід у різних сферах діяльності. Значний вплив на нього справили раціоналістичні об’єкти архітектури Чиказької школи та творчість архітектора Л. Г. Саллівена. Від 1896 розпочав роботу у м. Відні як журналіст і архітектор. Відвідав грецький о. Скірос в Егейському морі 1904; тамтешня лаконічна архітектура кубічних в об’ємах грецьких житлових будинків вплинула на формування його уявлень про те, яким має бути раціональне житло, вільне від надмірностей (зокрема від декору). Опублікував свою найвідомішу й найепатажнішу статтю «Орнамент і злочин» 1910. Перекладена на багато мов, вона зробила його всесвітньо знаменитим. Був близьким другом П. Альтенберга, О. Кокошки, К. Крауса, А. Шенберга, Е. Шиле, інших модерністів. Його творчість вплинула на філософа Л. Вітгенштайна та архітектора Ле Корбюзьє. У 1920 х мешкав і працював переважно у м. Парижі. Мав два громадянства — Австрії та Чехословаччини, до якої ставився з великою повагою і любов’ю, хоча постійно там не жив.

Творчість

На початку творчого шляху під впливом О. К. Вагнера його твори стилістично близькі до раціоналістичного напряму стилю віденської сецесії та витворів Й. Ф. М. Гоффмана і Й. М. Ольбріха. Проте ще замолоду відійшов від цієї стилістики й засудив її (як і модерн), за те, що вони «потонули в орнаментації». Згідно з його авторською концепцією, будівля, особливо житлова, має бути передусім максимально зручною, відповідаючи потребам пожильців/власників. Орнамент, декор, художні елементи будь-якої стилістики для цього не потрібні, вони тільки марнують людські та матеріальні ресурси. За цими принципами проєктував переважно вілли й індивідуальні житлові будинки у м. Відні та на його околицях, у м. Парижі, а також у Чехії (у містах Празі та Брно), Швейцарії тощо. Їх сприймали як новаторство в архітектурі, хоча окремі з них викликали критичні зауваження. Але завершений 1911 так званий Будинок Лооса — семиповерховий наріжний будинок торговельно-офісного призначення на Михайлівській площі у самому центрі м. Відня — своїми нарочито лапідарними формами спричинив скандал, пам’ятний дотепер. Будинок постав прямо перед пишно декорованим необароковим (див. Необароко) Михайлівським корпусом Гофбурга, в якому — парадний в’їзд до резиденції імператора. Обурений «будинком без брів» (тобто з вікнами без наличників, сандриків і підвіконних поличок), Франц Йосиф І відмовився користуватися цим в’їздом, проте свого негативного ставлення жодного разу не висловив публічно. Насправді архітектурне вирішення цього будинку тільки на поверховий погляд виглядає простацьким. Відповідно до новаторської естетики воно елегантне: з добре вивіреними пропорціями та згармонізованими кольорами, фактурою, текстурою поверхонь; з красивим поєднанням різних будівельних й опоряджувальних матеріалів (таких, як камінь, метал, скло, штукатурка). На цій підставі Лооса справедливо вважають одним із тих майстрів, які започаткували архітектуру сучасну (модернізм, функціоналізм), хоча сам він (дистанціюючись від Баугауза) себе не відносив до цього напряму. Його лідер Ле Корбюзьє визнав, що Лоос підготував ґрунт, проклав і очистив шлях, зробивши це точно, філософськи та логічно. Так він вплинув на архітектурну долю наступного покоління модерністів.

Найвідомішим серед його нереалізованих задумів є конкурсний проєкт хмарочоса у м. Чикаго (США, 1922). Це мав бути офіс і друкарня однієї з провідних тогочасних газет — «Чикаго Трибьюн» («Chicago Tribune»). Хмарочос запроєктовано у формі велетенської канелюрованої (див. Канелюри) колони римо-доричного ордера на п’єдесталі. Така архітектурна фантасмагорія є неймовірною для професійного зодчого. Але завдяки абсурдистській яскравості цього архітектурного образу він зажив світової слави.

Лоос також був видатним дизайнером, проєктуючи інтер’єри приватних і громадських будівель, меблі, світильники, скляний посуд тощо. У своїх текстах він полюбляв хвацькі формулювання, епатажні висновки, які ламали усталені стереотипи мислення, особливо в оцінюванні творів архітектури, мистецтва, дизайну. Проте більшість із цих писань поверхові, нелогічні й розраховані на успіх серед нефахівців.

Т в о р и:

вілла Штайнера 1910;
«Будинок Лооса» 1910–1911;
вілла Шоу 1912–1913 (усі — у м. Відні);
вілла директора цукрового заводу у Рорбаху поблизу м. Брно 1918;
будинок Штрассера 1918–1919;
житловий масив Гірштеттен 1921
житловий масив Хойберг 1921–1924 (усі — у м. Відні);
будинок Т. Тцари у м. Парижі 1925–1926;
вілла Мюллера 1930;
будинок Вінтерніца 1931–1932 (усі — у м. Празі).

Визнання

Більшість будинків, зведених за проєктами Лооса, тепер є архітектурними пам’ятками.

Австрійська державна премія у галузі дизайну названа іменем А. Лооса.

Місце народження архітектора 2020 відзначено пам’ятним знаком у м. Брно.

Нереалізований конкурсний проєкт Лооса 1922 — хмарочоса штаб-квартири газети «Чикаго Трибьюн» у м. Чикаго (США) від 1970-х став головною емблемою, символом постмодернізму.

Додатково

Спрагла до сенсацій преса переінакшила назву відомої статті Лооса на афоризм «Орнамент — це злочин». Насправді він писав про «орнамент і злочин», вважаючи осіб, які добровільно наносять на свою шкіру орнаменти й татуювання, «злочинцями й дегенератами», а людську схильність до орнаментації і декору характеризував як ознаку «збоченої сексуальності»; твердження спірне, зокрема й через те, що сам автор-противник орнаменту, хворий на сифіліс, 1928 був засуджений за педофілію.

Праці

Richtlinien für ein Kunstamt. Wien : Verlag Richard Lányi, 1919. 11 S.
Ins Leere gesprochen : 1897–1900. Paris ; Zürich : Éditions Georges Crès et Cie, 1921. 167 S.
Das Werk des Architekten. Wien : A. Schroll & Co., 1931. 43 S.
Sämtliche Schriften in zwei Bänden. 2 Bde. Innsbruck : Brenner-Verlag, 1931–1932.
Das Andere. Zürich : Lars Müller Publishers, 2016. 80 S.

Будинок Штрассера у Відні
Поверхові плани будинку Штрассера у Відні

Джерела

Zednicek W. Adolf Loos – Pläne, Schriften, Fotografien. Wien : Zednicek, 2004. 208 s.
Stuiber P. Maßgeschneidert modern. Adolf Loos. Leben, Werk und Nebenwirkungen. Wien : Metroverlag, 2010. 160 s.

Література

Norwich J. J. Great Architecture of the World. London : Mitchell Beazley Publishers Limited, 1979. P. 229.
Roth F. Adolf Loos und die Idee des Ökonomischen. Wien : Deuticke, 1995. 238 s.
Bussagli M. Capire L`Architettura. Firenze : Giunti, 2003. P. 170–171.
Borngasser B. Architecture from the Late Nineteenth Century to the Present Day // Vienna: Art and Architecture. Vienna : H. F. Ullmann, 2008. P. 314–316.
Bock R. Adolf Loos – Leben und Werke. München : DVA, 2009. 302 s.
Pogacnik M. Adolf Loos und Wien. Salzburg und Wien : Müri Salzmann Verlag, 2011. 240 s.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Лоос, Адольф // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Лоос, Адольф (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.10.2026