Гагаріна палац в Одесі
Гага́ріна пала́ц в Оде́сі — архітектурна пам'ятка національного значення, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО від 2023 «Одеси історичний центр» під № 1703, Україна.
Міститься в історичному центрі міста на ділянці з огородженим внутрішнім двором та флігелем у його східній частині. 1995 поряд створено Сад скульптур, де представлено візуалізовані образи літературних героїв і постаті відомих літераторів.
Історична довідка
Двоповерховий палац побудовано 1842–1850 за проєктом архітектора Л. С. Оттона (1822; Франція — 1894; тепер Україна) для князя Д. Гагаріна (1797–1875; тепер Росія). У 1870-х приміщення палацу орендували для квартири й танцювального класу Резголя, від 1891 — міського Комерційного зібрання, від 1898 — Одеського літературно-артистичного товариства. Тут на його заходах бували та працювали відомі поети, письменники, актори, художники: Е. Багрицький, І. Бунін, Б. Едуардс, В. Катаєв, М. Кропивницький, П. Нілус, К. Стеценко, П. Тичина та ін. Тут уперше було представлено на виставці твори художника В. Кандинського. Від 1977 у палаці розміщено Одеський літературний музей. Протягом 1980-1982 виконано реставрацію. 20.07.2023 під час російсько-української війни споруда зазнала пошкоджень унаслідок ракетного удару.
Характеристика
Палац у стилі класицизму включає стилістичні форми французького необароко й англійської неоготики — риса, характерна для архітектури романтизму. Споруда на підвалах, трапецієподібна у плані, з трьома симетричними щодо поздовжньої осі ризалітами-папівротондами, які фіксують звернений у бік моря дворовий фасад. Центральна частина має великий світловий ліхтар на даху. Південну половину споруди, звернену до моря, займають парадні зали, з яких головною є так звана Золота зала другого поверху. У північній половині розміщено поєднані з вестибюлем парадні сходи з розгалуженими на два боки напівциркульними маршами. З вестибюлем поєднано аванвестибюль, де тепер міститься головний вхід із вулиці Ланжеронівської (початково парадний вхід був через велику напівротонду морського фасаду); решта входів — уздовж дворових фасадів.
Розміщення головного входу праворуч від центру вносить асиметрію в композицію головного фасаду, який вирізняється стриманістю декору. Його стіни прорізано прямокутними вікнами, увінчаними прямими та трикутними сандриками. Тектоніку споруди підкреслено розміщеними в простінках рустованими (див. Руст) лопатками, що охоплюють обидва поверхи. Споруду завершено високим аттиком, який разом із цоколем та міжповерховими гуртами підкреслює горизонтальний характер композиції. Напівротонди вносять романтичний відтінок у переважно класицистичний архітекурний образ споруди.
Багатство й витонченість оздоблення зал і кімнат підкреслює палацовий характер архітектури. Добре зберігся первісний декор приміщень вхідної групи: в аванвестибюлі й вестибюлі — мармур підлог, прикрашені спареними мармуровими колонами та пілястрами стіни; у сходовій клітці — мармурові скульптурні зображення атлантів, що тримають пишно оздоблений годинник. Мармурові головні сходи ведуть до кімнат і залів другого поверху. Звернену балконною напівротондою у бік моря Золоту залу прикрашено позолоченими плафонами, ліпними падугами й масивним карнизом із модильйонами. Оригінальним оздобленням у вигляді ліпних виноградних лоз, що повністю вкривають поле стіни, вирізняються так звані перша й друга виноградні кімнати. У Пушкінській залі збережено ліпні плафони з позолотою та облицьований мармуром камін; у мисливській кімнаті — геометричного малюнка ліпний плафонний орнамент, органічно поєднаний із рельєфним зоофорним фризом, де ритмічно чергуються ліпні маскарони у вигляді звіриних голів. Великий камін Зеленої камінної зали має витончених форм чавунні деталі.
Значення
Палац є прикладом репрезентативної одеської споруди середини 19 ст., яку завдяки продуманій організації та декору інтер’єрів визнано однією із найвизначніших міських палацових споруд 19 ст., що збереглися у південному регіоні України.
Джерело
- Архитектурные объекты г. Одессы и других городов Причерноморья, конец XVIII — начало ХХ ст.: чертежи, планы, рисунки, гравюры, литографии / Ред., сост. В. Ю. Алексеева. Одесса : ЧПКФ «Хоббит», 2003. 224 с.
Література
- Тищенко О. Палац Гагаріна // Вечерський В., Годованюк О., Тиманович Є. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 188–189.
- Тимофієнко В. І., Вечерський В. В., Сердюк О. М. та ін. Історико-містобудівні дослідження Одеси. Київ : Фенікс, 2008. 156 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Гагаріна палац в Одесі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гагаріна палац в Одесі (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.06.2024
